Рішення № 109808963, 17.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14182/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солонухи Д. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помела її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 02.08.1995, 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , яка була успадкована її матір`ю від бабусі - ОСОБА_3 .

Позивачка звернулась до Шостої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 14.05.2015 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад в АТ "Ощадбанк" та на 1/5 частку квартири, однак також отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії на 1/5 квартири у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, оскільки ОСОБА_2 не здійснила державну реєстрацію речових прав на успадковану 1/5 частку квартири від ОСОБА_3 .

Позивачка зазначає, що вчасно прийняла спадщину після смерті спадкодавця, про що свідчать матеріали спадкової справи і позивач є єдиним спадкоємцем, тому просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивачка не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги позовної заяви підтримала на просила задовольнити.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. До суду, надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив суд на підставі поданих стороною доказів прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу за відсутності представника Київської міської ради.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 02.08.1995 виданого відділом, приватизації житлового фонду Печерського району м. Києва додаток № 4, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказана квартира із 3 кімнат загальною площею 62.70 м2 належала у рівних частинах (по 1/5) п`ятьом особам: позивачці, її бабусі - ОСОБА_3 , її матері - ОСОБА_2 , її чоловікові - ОСОБА_4 , та її синові - ОСОБА_5 , копія свідоцтва про право власності на житло від 02.08.1995 виданого відділом, приватизації житлового фонду Печерського району м. Києва додаток № 4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_3 та 28.03.2012 державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори було відкрито спадкову справу № 19/2012, зареєстрована в реєстрі за номером 11-1826, та видано матері - ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, спадщина складалася з 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не змогла здійснити державну реєстрацію речових прав на успадковане нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 29.06.2014, актовий запис № 11040.?

21.08.2014 позивачка звернулася до Шостої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом як спадкоємець першої черги.

Державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 507/2014. Спадкове майно, яке залишилося після ОСОБА_2 , складалося з грошового вкладу в АТ Ощадбанк", та нерухомого майна: 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 02.08.1995, 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , яка була успадкована матір`ю позивачки від бабусі - ОСОБА_3 .

14.05.2015 ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад в АТ "Ощадбанк" та на 1/5 частку квартири. Крім того, 14.05.2015, позивачка отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_2 не здійснила державну реєстрацію речових прав на успадковану 1/5 частку квартири.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до п. 4.15 п. 4 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Враховуючи норми законодавства, суд приходить висновку, що відсутність у ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на спадщину 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , та не проведена державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно не позбавляє її права на спадщину, яку вона фактично прийняла та не позбавляє позивачку можливості входження цих майнових прав до складу спадкової маси.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог і про визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування після ОСОБА_2 на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст.1216-1219 ЦК України , ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264,27,354 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право приватної власності на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко