Рішення № 109794089, 13.03.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/666/23

Провадження № 2-а/127/7/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ковбаса Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови серії ЕАР № 6313913 від 22.12.2022, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПП в особі УПП у Вінницькій області ДПП, про скасування постанови серії ЕАР № 6313913 від 22.12.2022, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач мотивував адміністративний позов наступним.

22 грудня 2022 року близько 11 год. 50 хв. він здійснював проїзд автомобілем Ford Fusion р/н НОМЕР_1 по вул. Київській зі сторони центрального мосту в бік автовокзалу. Проїхавши автовокзал, через 80 метрів був зупинений інспектором 1 батальйону 2 роти УПП у Вінницькій області Герасимчуком О.С., яким була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6313913 від 22.12.2022.

Зі змісту останньої вбачається, що 22 грудня 2022р. о 11 год. 52 хв. в м. Вінниця, вул. Київська, 12а водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів які наближаються до пішохідного переходу, чим порушив п. 18.1 ПДР - водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебували пішоходи та скоїв адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Рухаючись у правому ряду та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу ОСОБА_1 було знижено швидкість, про що видно на відеореєстраторі, який знаходився в автомобілі патрульної поліції.

Переконавшись, що на небезпечній відстані від пішохідного переходу відсутні пішоходи, продовжив рух. Інспектор показав відеозапис відеореєстратора, на якому видно одного пішохода, який рухався по тротуару біля пішохідного переходу. З відеозапису не зрозуміло, чи збирається пішохід йти далі, в напрямку пішохідного переходу та його переходити, чи мав намір продовжити рух далі по тротуару. На момент проїзду ОСОБА_1 нерегульованого пішохідного переходу жодний із пішоходів не знаходився на проїзній частині.

Враховуючи його рух у правому ряду та наявність острівця безпеки, проїзд нерегульованого пішохідного переходу звужений і якби на пішохід хоч ногою ступив пішохід він би його зачепив, чого не відбулось. До того ж перед ним рухався спец автомобіль з проблисковими маячками синього кольору. Згідно п. 4.13 ПДР у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її. Це ще раз свідчить про те, що пішоходи були відсутні на пішохідному переході. У відповідності до п. 4.14 пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

На думку позивача постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він правопорушення у якому його визнав винним інспектор поліції не здійснював та ПДР України не порушував.

Крім того, позивач в поданому до суду позові вказував, що інспектором грубо порушено вимоги законодавства при складанні постанови та безпідставно не враховано його пояснення щодо невинуватості у вчиненні правопорушення.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку, визначеному ч. 2 ст. 268 КАС України.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі, також просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Крім того, надіслав відзив на адміністративний позов з диском відеофіксацією скоєного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, суд приходить до наступного висновку.

Як зазначається в оскаржуваній постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6313913, 22.12.2022, в м. Вінниця по вул. Київська 12А, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Ford Fusion р/н НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів які наближаються до пішохідного переходу, чим порушив п. 18.1 ПДР - водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебували пішоходи.

Частиною першоюст.122КУпАП передбачено,що перевищеннявстановлених обмеженьшвидкості рухутранспортних засобівбільш якна двадцятькілометрів нагодину,порушення вимогдорожніх знаківта розміткипроїзної частинидоріг,правил перевезеннявантажів,буксирування транспортнихзасобів,зупинки,стоянки,проїзду пішохіднихпереходів,ненадання перевагиу русіпішоходам нанерегульованих пішохіднихпереходах,а таксамо порушеннявстановленої длятранспортних засобівзаборони рухатисятротуарами чипішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека..

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно дост. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Відповідно дост. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленогоКАС Україниобов`язку доведення, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушеньправил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів в підтвердження порушення позивачем п. 18.1 Правил дорожнього рухуУкраїни. З цих підстав суд приходить до висновку, що відсутні об`єктивні докази підтверджуючи заперечення представника відповідача.

Також, судом встановлено, що інспектор поліції підійшов до водія, представився та роз`яснив водієві його порушення ПДР України. Суть правопорушення полягало у тому, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, тобто порушено п. 18.1 ПДР України.

Разом із тим, на підтвердженняправомірності оскаржуваногорішення представниквідповідача надавсуду відеозаписз нагрудноїкамери поліцейськогота відеоз реєстратораслужбового транспортногозасобу зяких судом встановлено, що на відео зафіксовано, як інспектор поліції зупиняє транспортний засіб, а далі розмова водія з інспектором поліції. Тобто, відеозаписи не містять чіткої фіксації адміністративного правопорушення, а тільки процес оформлення правопорушення після зупинки транспортного засобу.

Отже, з наданих доказів представником відповідача, судом неможливо встановити, що водій ОСОБА_1 порушив п. 18.1 ПДР,оскільки відповідних доказів суду не надано та у відзиві на адміністративний позов не зазначено.

Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозаписі не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.

Згідно зіст. 6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно дост. 9 КАС Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексув межах позовних вимог.

Згідност. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно дост. 293 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом також встановлено, що при винесенні постанови інспектором поліції не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення, не було залучено свідків та не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не надано суду достовірних доказів в підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 своїми діями порушив ПДР України, тому суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно з положенням частини першоїстатті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 583,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.33,122,293 КУпАП, ст.90,77,227, 228,241 246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6313913 від 22.12.2022 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадженні по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: ( АДРЕСА_1 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції (21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24, код ЄДРПОУ 40108646);

Суддя: