Рішення № 10978919, 20.08.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

“ 20 ” серпня 2010 року Справа №17/93

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Вена”

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 67, кв. 2-3

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного підприємства „Калита”

14021, м. Чернігів, вул. Богунського, 51, кв.86           

Про стягнення 55221,51 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Малишенко О.М. –представник, довіреність №25/01 від 25.01.10р.

Від Відповідача: Лемаєв Є.В. –замісник директора довіреність № б/н від 23.06.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Вена” заявлено позов до приватного підприємства „Калита” про стягнення 55221,51 грн., в тому числі 41374,72 грн. основного боргу, 3289,16 грн. пені, 8274,94 грн. штрафу, 1801,36грн. інфляційних, 481,33грн. - 3% річних.

У судовому засіданні 10.08.10р. представник Позивача надав заяву Позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 41374,72 грн. основного боргу, пеню в розмірі 4140,36 грн., 3 % річних в розмірі 670,43 грн., інфляційні в розмірі 760,23 грн. та штраф в розмірі 8274,94 грн., якою фактично збільшено суму пені та 3% річних, зменшено суму інфляційних та змінено періоди їх нарахування.

Враховуючи, що як зменшення та збільшення позовних вимог, так і зміна підстав позову, є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем надані суду докази направлення та вручення даної заяви Відповідачу, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказані заяви про зменшення та уточнення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 24.06.10р. представники Відповідача позовні вимоги визнали в частині суми основного боргу, заперечили щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, зазначивши, що заборгованість виникла у зв'язку з тим, що з Відповідачем не були проведені розрахунки на суму 289650,87 грн. відділом освіти Бобровицької районної державної адміністрації за виконані будівельні роботи по газопостачанню топкової Старобасанської загальноосвітньої школи Бобровицького району згідно договору підряду №5 від 11.11.09р. У разі проведення відповідного розрахунку Відповідач буде мати змогу сплатити суму заборгованості Позивачу.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          11.12.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір поставки №1558/П/09 (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Постачальник (Позивач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність Покупцеві товар-будівельні матеріали (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до Покупця та є невід’ємними частинами даного Договору, а Покупець (Відповідач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

          Відповідно до п.1.3. Договору предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

          Згідно п.п.2.1.-2.2. Договору, передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару Постачальником. Сторони погоджують асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом замовлення Покупцем товарів.

          За умовами п.2.4. Договору право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатково-прибутковою накладною.

          Відповідно до п.2.6. Договору, поставка товару (партії товару) вважається виконаною Постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику Покупця (Покупцю), що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній.

          За умовами п.3.3. Договору, передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представниками Покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

          Відповідно до п.5.2. Договору асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатково-прибутковій накладній по кожній партії окремо.

          Згідно п.6.1. Договору, Покупець зобов’язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

          Відповідно до п.8.1. Договору, він вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2010 року. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

          Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 44809,73 грн., що підтверджується видатковими накладними №01031583 від 14.12.09р. на суму 7500,00 грн., №01031668 від 17.12.09р. на суму 22191,73 грн., №01030121 від 17.12.09р. на суму 15118,00 грн. та довіреністю НБІ №025946 від 14.12.09р.

          Відповідач оплати за отриманий товар не здійснив.

          31.03.10р. Відповідачем здійснено повернення товару, переданого згідно видаткової накладної №01031668 від 17.12.09р., на суму 3435,01 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) №ВП-0000001, наявною в матеріалах справи.

          Таким чином, заборгованість Відповідача становить 41374,72 грн.

          Згідно акту звірки взаєморозрахунків №01001032 від 14.05.10р. за період з 01.01.09р. по 31.12.09р., підписаного між сторонами, заборгованість Відповідача становить 77540,01грн.

          07.06.10р. Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №650/ПР/10 від 03.06.10р. на суму 41374,72 грн.

          Відповідач суму заборгованості не сплатив.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 41374,72 грн.

          Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Згідно п.7.3. Договору, за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленими пунктами 6.1., 6.2. цього Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов’язання від суми боргу за кожен день прострочки.

          На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем обґрунтовано нарахована Відповідачу пеня у розмірі 4140,36 грн. за період з 14.01.10р. по 13.07.10р. (видаткова накладна №01031583 від 14.12.09р.) та за період з 17.01.10р. по 13.07.10р. (видаткові накладні №01031668, №01030121 від 17.12.09р.).

          Відповідно до п.7.4. Договору, в разі порушення грошових зобов’язань за Договором, Постачальник також має стягнути з Покупця штраф в розмірі 10% від вартості кожної партії неоплачених товарів поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору, а в разі порушення грошових зобов’язань більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Постачальник має право стягнути штраф в розмірі 20% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.          

          Позивач відповідно до п.7.4. договору обґрунтовано просить стягнути штраф в сумі 8274,94 грн.

З приводу заперечень Відповідача щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, що заборгованість виникла у зв'язку з тим, що з Відповідачем не були проведені розрахунки на суму 289650,87 грн. за виконані будівельні роботи по газопостачанню топкової Старобасанської загальноосвітньої школи Бобровицького району згідно договору підряду №5 від 11.11.09р., суд відмічає наступне.

Згідно ст.617 Цивільного кодексу України:

«1. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.»

          Разом з тим, згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

„Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.”

          Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

«У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.»

          Враховуючи викладене, а саме, що заборгованість у ПП „Калита” виникла в зв`язку з тим, що з Відповідачем не були проведені розрахунки на суму 289650,87 грн. державним органом –відділом освіти Бобровицької районної державної адміністрації та відсутність доказів завдання реальних збитків Позивачу, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру пені до 3000 грн., а штрафу до 7000 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково в розмірі 3000грн., а штрафу –в розмірі 7000 грн.

В стягненні решти пені та штрафу в позові має бути відмовлено.

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути інфляційні у розмірі 760,23 грн., в тому числі 232,96 грн. за січень-липень 2010 року (видаткова накладна №01031583 від 14.12.09р.) та 527,27 грн. за лютий-липень 2010 року (видаткові накладні №01031668, №01030121 від 17.12.09р.), а також 3% річних у розмірі 670,43 грн. за період з 14.01.10р. по 27.07.10р. (видаткова накладна №01031583 від 14.12.09р.) та за період з 17.01.10р. по 27.07.10р. (видаткові накладні №01031668, №01030121 від 17.12.09р.).

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 41374 грн. 72 коп. основного боргу, 3000 грн. пені, 7000 грн. штрафу, 760грн. 23 коп. інфляційних та 670 грн. 43 коп. - 3% річних.

В решті позову має бути відмовлено.

          Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230,265 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного підприємства „Калита” (14021, м.Чернігів, вул. Богунського, 51, кв.86, код ЄДРПОУ 31078847, банківські рахунки невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Вена” (14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 67, кв. 2-3, код ЄДРПОУ 14245188, банківські рахунки невідомі) 41374 грн. 72 коп. основного боргу, 3000 грн. пені, 7000грн. штрафу, 760 грн. 23 коп. інфляційних, 670 грн. 43коп. - 3% річних, 552 грн. 21 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.

Суддя           І.В. Кушнір

20.08.10