Рішення № 10978605, 10.08.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

“10” серпня 2010 року Справа №17/104(10/34)

За ПОЗОВОМ: Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28

До ВІДПОВІДАЧА: Відкритого акціонерного товариства "Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин",

17510, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Констянтинівська, 199-а

Про стягнення 285472,80 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Купрієнко Б.В. –провідний юрисконсульт, довіреність №2-6д від 21.12.2009р.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Дочірньою компанією „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства „Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин” про стягнення штрафу 285472,80грн.

          До початку судового засідання 10.08.10р. від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи строком на один місяць у зв'язку з передчасною смертю голови правління та необхідністю обрання нового голови правління, питання про обрання віднесено до порядку денного позачергового загальних зборів акціонерів ВАТ ”КБ Пожспецмаш”, проведення яких планується у вересні місяці 2010 року.

          Представник Позивача проти заявленого клопотання заперечив, вважаючи його затягуванням справи, судовий розгляд якої вже продовжується тривалий строк.

Дане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлений ст.69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк розгляду справи закінчується 19 серпня 2010 року, тобто через 9 днів, що значно раніше строку, на який Відповідач просить відкласти розгляд справи.

Можливість продовження даного строку судом самостійно чинною редакцією зазначеної статті не передбачена.

Поряд з цим, статтею 28 ГПК України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін і третіх осіб у господарському суді.

Згідно абзацу п'ятого підпункт 3.6 пункту 3 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” за N02-5/289 від 18.09.97р.:

«Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав до клопотання ніяких доказів зазначених ним в клопотанні підстав відкладення, зокрема, як неможливості направлення у судове засідання повноваженого представника, так і підтвердження перебування на посаді та обсягу повноважень особи, що підписала клопотання.

Посилання на надання документів в наступному судовому засіданні судом не приймається, оскільки вирішення клопотання Відповідача судом має відбуватися в діючому судовому засіданні, а не в наступному.

Обов’язкова участь сторін у судовому засіданні судом не визнавалася.

          Крім того, період з порушення провадження у справі 05.01.10р. до даного судового засідання 10.08.10р. був достатній для надання Відповідачем до суду своїх обґрунтованих заперечень на позов, навіть без явки представника, проте таких заперечень від Відповідача до суду не надійшло.

За таких обставин, суд доходить висновку, що клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, а неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          12.08.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір поставки №УГВ 11017/22-09 (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Продавець (Відповідач) передає, а Покупець (Позивач) приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі ”товар”, відповідно до Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

          Відповідно до 3.1. Договору умови поставки ”товару”, перелік вантажовідравників і ванажоотримувачів вказуються в Специфікаціях.

          За умовами п.п.4.1.-4.2. Договору, ціна ”товару” встановлюється в національній валюті України. Ціна ”товару” включає ПДВ і вказується в Специфікаціях.

          Відповідно до п.1. Специфікації №1 від 12.08.10р. загальна вартість ”товару”, що постачається по цій Специфікації, складає 3568410,00 грн.

          Згідно п.4. вищевказаної Специфікації термін постачання –на протязі 90 календарних днів після підписання Договору, граничний термін постачання – жовтень 2009 року.

          Відповідно до п.10.1. Договору, він набирає сил з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2009р., а частині взаєморозрахунків –до повного його виконання.

          Відповідач поставки товару у визначений у Специфікації термін не здійснив.

          Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

Згідно ст.617 Цивільного кодексу України:

«1. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.»

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Згідно п. 7.7. Договору, у разі невиконання Продавцем взятих на себе зобов'язань у термін, зазначений у Специфікаціях до данного Договору, останній сплачує штраф у розмірі 8% від суми непоставленого згідно Специфікацій ”товару”.          

          На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків поставки ”товару” передбачених умовами Специфікації, Позивачем обґрунтовано нараховано Відповідачу штраф у розмірі 285472,80 грн.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.10р. залишено без змін рішення господарського суду м. Києва 16.02.10р. по справі №42/4, яким Відповідачу по даній справі відмовлено в позові про розірвання спірного договору поставки №УГВ 11017/22-09 від 12.08.09р.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної поставки товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          При цьому, суд відмічає наступне.

          Позивачем платіжним дорученням №1275 від 29.12.09р. сплачено 2584,73 грн.

          Разом з тим, 1% суми позову становить 2854,73 грн.

          Таким чином, на підставі ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України з Позивача підлягає стягненню 270 грн. державного мита за розгляд даної справи.

          Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.          

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин" (17510, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Констянтинівська, 199-а, код ЄДРПОУ 33251684) на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ЄДРПОУ 30019775) 285472 грн. 80 коп. штрафу, 2854 грн. 73 коп. на відшкодування державного мита та 236грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. Стягнути з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ЄДРПОУ 30019775) в доход Державного бюджету України (р/р31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200, код 22825965) 270 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           І.В. Кушнір

10.08.10