Рішення № 10978237, 27.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

27.07.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

          27 липня 2010 року           Справа № 8/95

За позовом: Комунального підприємства "Дільниця з контролю за благоустроєм міста" Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 4а, м. Чернігів, 14000           

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагрос ЛТД", пр-кт Миру, 80, м. Чернігів, 14005

про стягнення 2613грн.83 коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Ярещенко О.В. –заступник начальника з фінансово-економічних питань, довіреність №7 від 20.05.2010р.; Козир А.С. –начальник відділу реклами, довіреність №8 від 20.05.2010р. (після перерви не з’явився)

від відповідача: Ланько В.О. –директор, наказ №01к від 19.08.1993р. (після перерви не з’явився)

          Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 08.07.2010р. по 27.07.2010р. на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 2321грн.09коп. боргу по сплаті плати за тимчасове користування місцем для розміщення засобу зовнішньої реклами, що знаходиться на об’єкті комунальної власності, право на користування яким надано на підставі договору №15-Р від 20.07.2009р., 182грн.38коп. пені, нарахованої за період з 11.10.2009р. по 16.06.2010р., 26грн.81коп. процентів річних, нарахованих за період з 11.10.2009р. по 16.06.2010р., 83грн.55коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 11.10.2009р. по 16.06.2010р.

Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує, стверджуючи, що оскільки ним не було встановлено рекламний засіб (біг борд 3х6м) на відведеному згідно договору №15-Р від 20.07.2009р. місці, що знаходиться по пр.Миру, 294, в м.Чернігів, тобто не було фактичного користування місцем розміщення рекламного засобу, він не зобов’язаний платити за користування цим місцем.

                    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

                    20 липня 2009 року між Комунальним підприємством „Дільниця з контролю за благоустроєм міста” Чернігівської міської ради (позивач у справі, уповноважений орган за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лагрос ЛТД” (відповідач у справі, розповсюджувач зовнішньої реклами за умовами договору) укладено договір №15-Р на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що знаходяться на об’єктах комунальної власності (далі за текстом - договір).

                    У відповідності до умов цього договору (п. 2.1.) та в порядку, передбаченому рішенням Чернігівської міської ради (26 сесія V скликання) від 20.03.2008р., рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради №194 від 27.07.2007р., №279 від 20.10.2008р., уповноважений орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове використання місць для розміщення засобів зовнішньої реклами, що знаходяться на об’єктах комунальної власності за адресами, наведеними в додатку №1, який є невід’ємною частиною договору, а розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язується здійснювати оплату і використовувати надане місце в порядку та терміни, передбачені цим договором, отриманим в установленому порядку дозволом та чинним законодавством.

                    В розділі 4 договору сторони визначили вартість договору та порядок здійснення розрахунків за договором. Відповідно до п. 4.1. договору вартість договору визначена в додатку 1, який є невід’ємною частиною договору.

                    Як вбачається з додатку №1 до договору в ньому сторони конкретизували засіб зовнішньої реклами, який має бути встановлений, (Біг Борд 3х6, одна площина) місце його розташування (пр-кт.Миру, 294) та розмір щомісячної плати за користування місцем (259грн.20коп.)

                    Згідно із п.п. 4.4., 4.5. договору розповсюджувач зовнішньої реклами оплачує: з дня отримання дозволу до скасування його в установленому порядку –100% від розрахункової вартості. Розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати при відсутності рекламного засобу, дозвіл на право розміщення якого виданий в установленому чинним законодавством порядку, та при відсутності сюжету. Оплата проводиться поквартально, не пізніше десятого числа місяця наступного за розрахунковим кварталом. Підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами на поточний рахунок уповноваженої особи є цей договір та відповідні додаткові угоди до нього.

                    В силу п.п. 7.1., 7.2. договору договір набуває чинності з дати видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами виконавчим комітетом Чернігівської міської ради. Строк дії договору закінчується з моменту закінчення дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

                    Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

                    Відповідно до п.5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 (далі за текстом –Типові правила розміщення зовнішньої реклами), для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація (робочий орган).

                    Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2009 року відповідач звернувся з заявою про надання дозволу на розміщення засобу зовнішньої реклами (білборд, односторонній щит 3х6м) за адресою проспект Миру, 294, (рекламний засіб –білборд, односторонній щит 3х6м) до робочого органу - КП „Дільниця з контролю за благоустроєм міста” Чернігівської міської ради.

                    20 липня 2009 року за результатами розгляду пропозицій робочого органу виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення №189 „Про тимчасове розміщення та установку зовнішньої реклами” (копія – а.с. –29), яким вирішено дозволити тимчасове розміщення та установку зовнішньої реклами на один рік ТОВ „Лагрос ЛТД” (відповідачу), рекламоносій типу „Біг-борд” розміром 3,0х6,0м за адресою –проспект Миру, 294 (одна площина).

                    На підставі вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування робочим органом 20.07.09р. видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами (копія - а.с. 30-31).

                    Відповідно до п.32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

                    Як вбачається із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №194 від 27.07.2007р. „Про упорядкування розміщення засобів зовнішньої реклами на об’єктах комунальної власності”, з метою упорядкування розміщення засобів зовнішньої реклами на об’єктах комунальної власності міста Чернігова вирішено уповноважити КП „Дільниця з контролю за благоустроєм міста” Чернігівської міської ради від імені органів місцевого самоврядування укладати договори (угоди) на право тимчасового використання місць для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що повноваження позивача на укладення з відповідачем договору №15-Р від 20.07.009р. підтвердженні належним чином.

                    Таким чином в зв’язку з укладенням договору №15-Р від 20.07.2009р. між сторонами виникли правовідносини, пов’язані з тимчасовим користуванням місцем розміщення зовнішньої реклами, що знаходиться на об’єкті комунальної власності, за змістом яких позивачем в установленому законом порядку було надано відповідачу право на тимчасове користування відповідним місцем, а у відповідача, в свою чергу, виник обов’язок сплачувати платежі за користування місцем розміщення зовнішньої реклами.

                    Однак відповідач взяті на себе зобов’язання за договором не виконав та плату за користуванням місцем розміщення засобу зовнішньої реклами у встановлені договором строки не вносив, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 2321грн.09коп., що виникла за період з 20.07.2009р. по 18.04.2010р.

                    Перевірка розрахунку заявленої до стягнення суми боргу, свідчить, що він вчинений з урахуванням часу фактичного користуванням відповідачем наданим йому місцем розміщення засобу зовнішньої реклами та з урахуванням встановленої договором плати. Тобто, наданий позивачем розрахунок суми боргу відповідає фактичним обставинам справи.

                    Відповідач підтверджує, що ним не здійснено жодного платежу за користування відведеним йому місцем для розміщення засобу зовнішньої реклами протягом дії договору. Оскільки вказане місце ним фактично не використовувалося, засіб зовнішньої реклами встановлений не був, а тому, на думку відповідача, у нього відсутній обов’язок сплачувати позивачу плату за користування місцем розміщення зовнішньої реклами.

                    Заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов’язку сплачувати за користування місцем в зв’язку з його фактичним невикористанням судом не приймаються виходячи з наступного.

                    Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. В силу ч.2 вищевказаної статті зобов’язання виникає зокрема, в зв’язку з укладенням договору. Аналогічні приписи містяться в ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України.

                    Таким чином, вчиняючи таку юридично значиму дію як укладання договору, сторони тим самим набувають обумовлені змістом договору права та обов’язки.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

          За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          За змістом норм ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Нормами Господарського та Цивільного кодексів України не передбачено таку підставу припинення зобов’язання як невикористання набутих внаслідок укладення договору прав. Не передбачено такої підстави також і договором №15-Р від 20.07.2009р., а тому відсутність факту користування відповідачем наданим позивачем місцем розміщення засобу зовнішньої реклами за весь час дії дозволу та договору не звільняє останнього від обов’язку вносити плату за користування цим місцем.

          В силу ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов’язання можливе на вимогу однієї із сторін лише у випадках, встановлених договором або законом.

          За змістом спеціальної норми, яка міститься в п.31 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл скасовується до закінчення строку дії на підставі рішення виконавчого органу за письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами, у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців або непереоформлення дозволу в установленому порядку.

          Вказане право конкретизовано в п.7.3. договору, відповідно до якого якщо розповсюджувач зовнішньої реклами виявив бажання про дострокове закінчення договору, він письмово попереджає про це уповноважений орган за один місяць до запланованої дати розірвання договору та скасування дозволу.          

                    В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з вимогою скасувати дозвіл в зв’язку з невикористанням наданого йому місця розташування засобу зовнішньої реклами, тобто відповідач не скористався наданим йому договором та законом правом.

                    Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №79 від 19.04.2010р. за пропозицією робочого органу скасовано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, виданий ТОВ „Лагрос ЛТД” (відповідачу) у зв’язку із невикористанням наданого місця більше шести місяців. Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами в зв’язку з укладенням договору №15-Р від 20.07.09р. в силу п.7.2. цього договору припинилися з 19.04.2010р.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не скористався наданим йому правом на дострокове припинення дії дозволу, та протягом дії дозволу та договору юридично користувався відведеним йому місцем для розміщення засобу зовнішньої реклами та в будь-який час мав право встановити обумовлений дозволом засіб зовнішньої реклами.

          Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання по сплаті плати за тимчасове користування наданим йому місцем для розміщення засобу зовнішньої реклами, що знаходиться на об’єкті комунальної власності, факт нездійснення платежів також підтверджено відповідачем, а тому з нього підлягає стягненню 2321грн.09коп. боргу по сплаті плати за тимчасове користування місцем для розміщення засобу зовнішньої реклами.

          Згідно із п. 6.3. договору за затримку оплати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення.

          З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 182грн.38коп. пені, нарахованої за період з 11.10.2009р. по 16.06.2010р.

Відповідно до положень ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Порушення боржником взятих на себе зобов’язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті пені.

          За змістом ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним господарського зобов’язання.

При цьому, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що строки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, договором №15-Р від 20.07.2009р. не встановлено строку нарахування штрафних санкцій, при обчислені пені, яка вимагається до стягнення позивачем мав бути застосований встановлений законом шестимісячний строк нарахування, перебіг якого розпочинається з наступного дня за останнім днем строку, протягом якого зобов’язання мало бути виконаним, і закінчується через шість місяців від дати початку строку нарахування пені.

Аналіз наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій свідчить, що позивачем при обчислені розміру пені не враховано вищенаведену норму закону та нараховано пеню за несвоєчасну сплату плати за користуванням місцем розміщення засобу зовнішньої реклами за ІІІ квартал 2009 року за період з 11.10.09р. (початок строку прострочення сплати плати за користування місцем) по 16.06.2010р. (дата складання позовної заяви), що перевищує встановлений законом строк нарахування пені.

З урахуванням встановленого законом шестимісячного строку, розмір пені за несвоєчасну сплату плати за користуванням місцем розміщення засобу зовнішньої реклами за ІІІ квартал 2009 року за період з 11.10.2009р. по 11.04.2010р. складає 62грн.55коп.

Нарахування пені за несвоєчасну сплату плати за користуванням місцем розміщення засобу зовнішньої реклами за IV квартал 2009 року та І квартал 2010 року здійснений позивачем вірно.

Таким чином, загальний розмір пені за весь період прострочення складає 159грн.80коп.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем сплати плати за користуванням місцем розміщення засобу зовнішньої реклами підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення пені з урахуванням здійсненого судом перерахунку підлягає частковому задоволенню, і з відповідача має бути стягнуто 159грн.80коп. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаної норми закону позивач просив стягнути з відповідача 83грн.55коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 11.10.2009р. по 16.06.2010р. Перевірка правильності обчислення позивачем втрат від інфляції свідчить, що позивачем допущено арифметичну помилку. Фактично розмір втрат від інфляції у зв’язку з простроченням сплати відповідачем плати за користуванням місцем розміщення засобу зовнішньої реклами за ІІІ квартал 2009 року складає 35грн.35коп., замість заявленого позивачем – 47грн.

Таким чином, загальний розмір інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період складає 71грн.90коп.

          Оскільки інший розмір сторони не передбачили в договорі, три проценти річних обчислені позивачем за весь період прострочення виконання зобов’язання, починаючи з 11.10.2009р. по 16.06.2010р. і становить 26грн.81коп.

          Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання підтверджується матеріалами справи, а тому з нього має бути стягнуто 71грн.90коп. втрат від інфляції та 26грн.81коп. процентів річних.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 2321грн.09коп. боргу по сплаті плати за тимчасове користування місцем для розміщення засобу зовнішньої реклами, 159грн.80коп. пені, 71грн.90коп. втрат від інфляції та 26грн.81коп. процентів річних

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, Законом України „Про рекламу”, ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 530, 549, 598, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд                     

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагрос ЛТД", пр-кт Миру, 80, м.Чернігів (ідентифікаційний код 14220656, р/р №26005000213 в Полікомбанку м. Чернігова, МФО 353100) на користь Комунального підприємства "Дільниця з контролю за благоустроєм міста" Чернігівської міської ради, вул.Магістратська, 4а, м.Чернігів (ідентифікаційний код 21402665, р/р №26002935720512 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 322012) 2321грн.09коп. боргу, 159грн.80коп. пені, 71грн.90коп. інфляційних нарахувань, 26грн.81коп. процентів річних, 100грн.66коп. державного мита та 232грн.91коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           В решті позову відмовити.

                    Суддя                     Т.Г. Оленич