Рішення № 10978052, 21.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

20 липня 2010 року Справа № 6/109

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Ватесс”,

пр-т Миру, 310-А, м. Чернігів, 14031

до відповідача: приватного підприємства „Дошир”,

пр-т Миру, 180-А, м. Чернігів, 14000

про стягнення 4168,53 грн.

                               Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Рябінін Д.Д. –юрисконсульт, довіреність №79 від 19.07.2010р.,

від відповідача: не з’явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Ватесс” подано позов до приватного підприємства „Дошир” про стягнення 4168,53 грн. боргу, в тому числі 4041,59 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого за договором поставки №1/18-пр від 27.07.2009р.; 98,04 грн. пені та 28,90 грн. 3% річних від простроченої суми.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні. Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернута відділенням зв’язку з відміткою поштамту „за закінченням терміну зберігання”.

Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, яка є його юридичною адресою.

Рішення приймається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Ватесс” (постачальник) та приватним підприємством „Дошир” (покупець) укладено договір поставки №1/18-пр, згідно якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2010 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання (п. 5.1 договору).

Відповідно до умов п. 1 договору найменування товару –продукти харчування, безалкогольні напої, тютюнові вироби (усе в асортименті) згідно накладних. Постачання товару здійснюється партіями згідно заявки покупця. Загальна сума даного договору складається з вартості окремих партій товару, вказаних в накладних.

Згідно п. 2.1 договору асортимент (найменування), кількість та ціна товару визначаються за взаємним погодженням сторін на кожну окрему партію та вказуються в накладних (видаткових, товарно-транспортних або інших), оформлених на передачу постачальником товару покупцю. Ці накладні з зазначенням кількості і ціни товару є невід’ємною частиною даного договору. Накладні, окрім функції накладних, виконують роль взаємо узгоджених сторонами специфікацій до договору.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов’язується оплачувати товар постачальнику не пізніше 5 календарних днів із дати одержання кожної партії товару шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника або готівкою до каси останнього. Партією товару є товар, передача якого від постачальника покупцю оформлена однією накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору поставки №1/18-пр від 27.07.2009р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 4091,59 грн. згідно видаткових накладних №РН-0007005 від 23.04.2010р. та №РН-0007237 від 28.04.2010р.

Поставлений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить штампт приватного підприємства ”Дошир” на видаткових накладних та підпис уповноваженої особи відповідача.

Відповідачем частково оплачено вартість товару, отриманого по накладній №РН-0007005 від 23.04.2010р., на суму 50,00 грн., що підтверджується довідкою позивача.

Позивачем заявлено до стягнення 4041,59 грн. боргу по оплаті вартості товару, поставленого відповідачу за договором поставки №1/18-пр від 27.07.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №1/18-пр від 27.07.2009р. визначений строк виконання зобов’язання –не пізніше 5 календарних днів із дати одержання кожної партії товару.

Таким чином позивач виконав певні роботи, а відповідач прийняв на себе обов’язок розрахуватись за них у певний строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого позивачем в квітні 2010р.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 4041,59 грн.

Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення в позовній заяві 98,04 грн. пені за період з 01.05.2010р. по 15.06.2010р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за кожен день прострочення оплати товару покупець, окрім відшкодування збитків, зобов’язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, розраховану за кожен день прострочення, починаючи з моменту виникнення простроченої заборгованості і до моменту її повного погашення.

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”; позивачем пеня обрахована з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем не виконано грошове зобов’язання у термін, визначений умовами договору, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 98,04 грн. згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства.

Позивачем також нараховано відповідачу та пред’явлено до стягнення 28,90 грн. 3% річних за період з 01.05.2010р. по 15.06.2010р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Суд дійшов висновку, що позивачем в позовній заяві згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, правомірно заявлено до стягнення 28,90 3% річних.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача становить 4168,53 грн., в тому числі 4041,59 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого за договором поставки №1/18-пр від 27.07.2009р.; 98,04 грн. пені та 28,90 грн. 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати вартості товару, поставленого по договору, не надав.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобов’язання, за поставлений товар не розрахувався, з нього підлягає стягненню заборгованість у сумі 4168,53 грн.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Дошир” (пр-т Миру, 180-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 36338998, р/р 26004130026 в ВАТ РБ „Аваль”, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ватесс” (пр-т Миру, 310-А, м. Чернігів, 14031, код ЄДРПОУ 36571054, р/р 260058886 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 353348) 4041,59 грн. основного боргу, 98,04 грн. пені, 28,90 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

21.07.10