Рішення № 10977958, 13.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

13.07.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

13 липня 2010 року Справа №8/79

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія", вул. Іллінська, 8, підїзд 7, поверх 6, м. Київ, 04070 (адреса для листування: вул. Верхній Вал, 4-а, підїзд 2, поверх 4, м. Київ, 04071)

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 17500

про розірвання договору та стягнення 33357грн.01коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Пікуль В.О. представник, довіреність № 29-10/09 від 29.10.09р.

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про розірвання договору фінансового лізингу №081202/ФЛ-0559 від 02.12.08р. та про стягнення з відповідача 17006грн.20коп. боргу по сплаті лізингових платежів на підставі договору фінансового лізингу №081202/ФЛ-0559 від 02.12.08р., 3095грн.13коп пені, обчисленої за період з 07.12.09р. по 07.06.10р., 1713грн.39коп. інфляційних нарахувань за період з 02.12.08р. по 07.06.10р., 525грн.33коп. процентів річних, нарахованих за період з 02.12.08р. по 07.06.10р. за неналежне виконання зобовязань.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 57). Про поважність причин неявки уповноваженого представника в судове засідання господарський суд не повідомлено. Враховуючи, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом брати участь у господарських засіданнях, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності уповноваженого представника відповідача, оскільки явка останнього в судове засідання обовязковою не визнавалася.

Позивачем в судовому засіданні 13.07.2010р. подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій, залишаючи вимоги про розірвання договору та стягнення вищезазначених сум, просить додатково зобовязати відповідача належним чином оформити Акт повернення предмета лізингу, шляхом підписання видаткової накладної. Аналіз вказаної заяви свідчить про те, що фактично позивачем заявляються додаткові позовні вимоги, про які не йшлося в позовній заяві. Приписами Господарського процесуального кодексу України не надається позивачу права заявляти додаткові вимоги, а тому суд вважає що дана заява подана з порушенням норм чинного законодавства, в звязку з чим не приймається судом до розгляду.

Судом відхиляється подана позивачем заява про повернення сплаченого державного мита в частині, пропорційно суми, на яку зменшено розмір позовних вимог, оскільки, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. «Про державне мито»державне мито повертається у випадках, передбачених самим Декретом та чинним законодавством. Згідно з п.38 Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої Наказом ГДПІ України від 22.04.1993р. №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за №50 при зменшенні розміру позовних вимог позивачем внесене державне мито не повертається.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2008 року між ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) укладено договір фінансового лізингу №081201/ФЛ0559 (далі за текстом договір), згідно з яким позивач (Лізингодавець за договором), набуває у власність предмет лізингу та надає його відповідачу (Лізингоодержувач за договором) за плату у володіння та користування на умовах договору та Правил фінансового лізингу, що є додатком №1 до договору.

Відповідно до Специфікації предмета лізингу, яка є додатком №2 до договору, предметом лізингу визначено автомобіль RENAULT KANGOO 1,4, вартістю 80700грн., в т.ч.ПДВ.

Згідно з п.1.1. Загальних правил фінансового лізингу (далі за текстом Правила), які є додатком до Договору фінансового лізингу від 02.12.08р., відповідач за надане йому право володіння та користування товаром зобовязувався сплачувати позивачу періодичні лізингові платежі згідно з графіком лізингових платежів, а також інші платежі, передбачені в договорі.

Пунктами 3.3.1, 3.3.2 Правил визначено, що позивач, як лізингодавець, зобовязувався за договором поставки набути у власність предмет лізингу у відповідності з встановленими лізингоодержувачем специфікацією предмета Лізингу та умовами, а також зобовязувався передати предмет лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу (відповідачу).

Відповідно до п.2.4. Правил передача предмета лізингу здійснюється на підставі Акту прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін в день поставки предмета лізингу в порядку, передбаченому договором поставки та договором лізингу.

Як зазначено у п.3.1.1. Правил, відповідач, як лізингоодержувач, зобовязувався прийняти предмет лізингу за Актом прийому-передачі в порядку та строки, визначені в договорі лізингу та договору поставки.

Згідно з п.3.1.2. Правил відповідач зобовязувався сплатити авансом перший лізинговий платіж протягом 5 банківських днів з дати підписання договору, у розмірі, зазначеному у п.5 договору лізингу.

В п.3.1.4. Правил встановлено обовязок відповідача своєчасно у відповідності з графіком сплачувати лізингові платежі.

Виходячи із змісту та умов договору, укладеного між сторонами, підписаних сторонами Загальних правил фінансового лізингу, які є додатком до договору, суд приходить до висновку про виникнення між сторонами правовідносин фінансового лізингу, які регулюються ст.292 Господарського кодексу України, §6 глави 58 Цивільного кодексу України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.1,2 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

В силу ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу предмет лізингу транспортний засіб Renault Kangoo 1,4, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, за ціною 80700грн., що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 04.12.08р., який підписаний представником позивача та відповідачем, та скріплений відбитками печаток сторін.

Отже суд приходить до висновку, що позивачем виконані умови договору в частині придбання у власність майна та передачі цього майна у володіння і користування відповідачу.

Як встановлено судом вище, відповідач зобовязувався сплачувати позивачу періодичні лізингові платежі згідно з графіком лізингових платежів, а також інші платежі, передбачені в договорі. Графіком лізингових платежів, що є додатком №3 до договору, передбачається сплата першого лізингового платежі в сумі 20175грн. в строк до 02.12.08р., а в подальшому платежі мають сплачуватися щомісячно у визначених графіком розмірах в строки: перший місяць до 10 числа, з другого по тридцять пятий місяці до 20 числа.

За твердженням позивача, відповідач сплатив перший лізинговий платіж в сумі 20175грн. В подальшому відповідачем зобовязання по своєчасній оплаті лізингових платежів належним чином не виконувалися, у строки, передбачені графіком, оплата не здійснювалася. За період з 01.01.2009р. по 07.12.09р. відповідачем сплачено 32947грн.12коп.

Відповідно до п.8.1. Правил договір лізингу може бути припинено (розірвано) за взаємною письмовою згодою сторін, а також з інших підстав, передбачених договором та актами чинного законодавства. Пунктом 8.2. передбачено право позивача, як лізингодавця, на відмову в односторонньому порядку, при наявності певних підстав, в тому числі: у разі, якщо прострочення лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів (хоча б одного місячного лізингового платежу) перевищує 30 календарних днів, при цьому під простроченням сплати лізингових платежів розуміється і часткова (неповна) сплата (п.8.2.4.). Вказана умова не суперечить приписам ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Отже, чинним законодавством та договором, що укладений між сторонами, з додатками до нього, передбачено право лізингодавця на односторонню відмову від договору лізингу.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з графіком платежів відповідач, починаючи з 1-го місяця, яким є січень місяць 2009р., до 20 листопада 2009р. був зобовязаний сплатити 49953грн.34коп. Ним сплачено 32947грн.12коп., в том числі останній платіж в сумі 2947грн.12коп, за твердженням позивача, здійснено відповідачем 03.12.09р.

Отже, відповідачем не сплачено лізингових платежів за період з 01.01.09р. по 03.12.09р. в сумі 17006грн.20коп.

Як вбачається із розрахунку, наданому позивачем, а також із звіту про стан взаєморозрахунків (а.с.31), відповідач жодного разу не сплатив повністю суму лізингових платежів відповідно до графіку, а у період з 28.05.09р. по 11.09.09р. не сплачував платежі взагалі. Тобто, відповідачем у вказаний період допущено прострочення сплати більш ніж на 30 календарних днів.

Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують, що ним зобовязання по сплаті лізингових платежів виконувалися належним чином.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в звязку з наявність прострочення платежів більше 30 календарних днів у позивача виникло право на відмову від договору в односторонньому порядку.

Як вбачається із наданого позивачем акту вилучення предмету лізингу від 07.12.2009р. (а.с.49), предмет лізингу автомобіль Renault Kangoo 1,4, реєстраційний номер НОМЕР_1, був повернутий відповідачем позивачу. Таким чином суд приходить до висновку, що з моменту вилучення предмета лізингу від відповідачу останньому стало відомо про відмову позивача від договору лізингу, а тому в силу ч.3 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»саме 07.12.09р. є моментом вчинення відмові від договору.

Згідно з ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Отже, враховуючи, що позивач відмовився від договору лізингу шляхом вилучення у відповідача предмету лізингу, суд приходить висновку, що договір фінансового лізингу №081201/ФЛ0559 від 02.12.08р. є розірваним з 07.12.09р..

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою (дата поштового штемпеля на конверті 21.05.10р.) договір фінансового лізингу від 02.12.08р. є розірваним, то в цій частині предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині розірвання договору фінансового лізингу має бути припинено.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач користувався предметом лізингу з 04.12.08р. по 07.12.09р., а тому повинен був сплачувати лізингові платежі в розмірі і порядку, визначеними графіком платежів. Факт наявності у відповідача заборгованості у сумі 17006грн.20коп. підтверджується матеріалами справи. Крім того, відповідачем не надано доказів, які спростовують вказані обставини, а тому з нього має бути стягнуто 17006грн.20коп. заборгованості. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів за 11 лізингових періодів (з 01.01.09р. по 01.12.09р.) є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач з посиланням на п.5.1. Правил просить стягнути з відповідача 3095грн.13коп. пені за прострочення сплаті лізингових платежів, нарахованої за період з 07.12.09р. по 07.06.10р.

Пунктом 5.1. Правил передбачено, що у випадку прострочення строків сплати лізингових платежів або у випадку часткової сплати чергового платежу, відповідач зобовязаний протягом 5 банківських днів з дати отримання вимоги щодо сплати перерахувати позивачу пеню в розміру 0,1% від суми заборгованості за кожен календарний день такого прострочення.

Положеннями ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Порушення боржником взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті боржником неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання. Якщо інше не передбчен6о законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Аналіз наданого позивачем розрахунку пені свідчить, що він складений з порушенням приписів вказаної норми Господарського кодексу України, зокрема при обчисленні пені позивачем не визначено дня, коли зобовязання по сплаті 17006грн.20коп. повинно бути виконано відповідачем, що перешкоджає визначенню 6-місячного строку протягом якого нараховується пеня. Також у розрахунку не враховано вимоги чинного законодавства щодо обчислення пені за порушення грошових зобовязань із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Отже, позивач не довів правомірність нарахування ним пені саме у сумі 3095грн.13коп., а тому в цій частині позов є необґрунтованим, в звязку з чим задоволенню не підлягає.

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Позивачем заявлено до стягнення 1713грн.39коп. інфляційних нарахувань (втрат від інфляції), які обчислені за період з 02.12.2009р. по 07.06.2010р., із застосуванням офіційних індексів інфляції за весь час прострочення, та з урахуванням проведених відповідачем лізингових платежів. При цьому, інфляційні нарахування обчисленні з урахуванням строків сплаті платежів.

Аналіз договору фінансового лізингу від 02.12.08р. показує, що сторонами не встановлений інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобовязання, а тому позивачем заявлена до стягнення сума процентів річних 525грн.33коп., яка обчислена за період з 02.12.08р. по 07.06.10р. саме виходячи із встановленого законом розміру - 3% та з урахуванням проведених відповідачем лізингових платежів.

Як встановлено судом вище, відповідач протягом дії договору припускався прострочення виконання грошового зобовязання, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних є обґрунтованими та правомірними, в звязку з чим з відповідача має бути стягнуто 1713грн.39коп. інфляційних нарахувань та 525грн.33коп.процентів річних.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом приймається до уваги, що вимоги про розірвання договору лізингу були заявлені після фактичного розірвання договору, а тому судові сплачено з таких вимог державне мито стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись Законом України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.193, 232,292 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 610,611,625,651, Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 75, 80 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про рахунки у банківських установах відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія», вул..Іллінська, 8, підїзд 7, поверх 6, м.Київ (ідентифікаційний код 31362539, п/р 26007309284 в АБ «Діамантбанк», МФО 320854) 17006грн.20коп. боргу, 1713грн.39коп. інфляційних нарахувань та 525грн.33коп.процентів річних, 192грн.45коп. державного мита та 136грн.16коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Провадження у справі в частині розірвання договору фінансового лізингу №081202/ФЛ-0559 від 02.12.08р. припинити.

Суддя Т.Г. Оленич