Ухвала суду № 109779511, 24.03.2023, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/698/20

провадження № 1-і/691/6/23

УХВАЛА

24 березня 2023 року Городищенський районний суд Черкаської області

В складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області клопотання прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у об`єднаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 115 КК України, ч.2 ст.185 КК України,-

встановив:

В провадженні судді Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 перебуває на розгляді об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 115 КК України, ч.2 ст.185 КК України.

20 березня 2023 року від прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 до провадження судді Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 діб (а.с.3-10). Також, 22 березня 2023 року за вхідним №1599/23 від прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання, за змістом якого просить вжити заходи направлені на розгляд вище зазначеного клопотання стосовно ОСОБА_4 , шляхом передачі на розгляд іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч.3 ст.35 КПК України, а в разі неможливості, звернутися до Черкаського апеляційного суду з вмотивованим поданням про передачу для розгляду до іншого суду (а.с.1-2). Відповідно до Звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями від 23 березня 2023 року у судовій справі №691/698/20 провадження №1-і/691/4/23, суддя Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 , згідно табелю перебуває на лікарняному (а.с.17). Відповідно до інформації щодо визначення судді за випадковим числом, визначено суддю Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 (а.с.17). Згідно Розпорядження щодо передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 березня №10, на підставі порядку п.20-5 Перехідних положень КПК України, ч.3 ст.35 КПК України та Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 березня 2023 року, судову справу №691/698/20 провадження №1-і/691/6/23 передано до провадження судді Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 (а.с.18-19). Як вбачається із змісту Звіту про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 24 березня 2023 року, судову справу з єдиним унікальним номером №691/698/20 провадження №1-і/691/6/23, поєднано із справою №691/698/20 з типом поєднання для продовження розгляду (а.с.20).

24 березня 2023 року клопотання прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 призначено до розгляду у судовому засіданні 24 березня 2023 року з викликом учасників кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до закінчення строку його дії, з підстав процесуального права на заявлення відповідного клопотання із врученням його обвинуваченому та захиснику до судового засідання, підтримав.

Обвинувачений та захисник заперечили проти клопотання прокурора та вбачають підстави, з огляду на судову практику Єврепейського Суду з прав людини, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи недоведеність заявлених прокурором ризиків, можливістю подальшого працевлаштування, отримання доходу для забезпечення належного рівня проживання, надання допомоги, шляхом участі у волонтерстві в період дії воєнного стану, тривалий час тримання під вартою, наявність постійного місця проживання та місця реєстрації. Захисник надала довідку виконавчого комітету Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 23 березня 2023 року №121, за змістом якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Потерпіла до суду не прибула. На думку суду, її неявка, відповідно до вимог ст.325 КПК України, не перешкоджає розгляду і вирішенню питання щодо продовження чи зміни обраного виду запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

Суд, розглянувши клопотання прокурора і захисника, заслухавши учасників судового процесу, враховуючи належне повідомлення потерпілої, вивчивши матеріали додані до клопотання з матеріалами судової справи, приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора, слід відмовити, а клопотання захисту задоволити, в силу наступного.

На підставі ст. 318 КПК України, судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України. Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку, суд, зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу і в компетенції суду, згідно ч.1 цієї ж статті, за клопотанням учасників судового провадження обрати, змінити, чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи. У ч.1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, ч.3 ст.199 КПК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р/2017 від 23.11.2017 року, слідчий, прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського Суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

За нормами п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків та відповідно до процедури, встановленої законом. П. 3 ст. 5 Конвенції кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Це ж положення відображено в ч. 4, 5 ст. 28 КПК України, а саме кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їКлопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).

Так як, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 27 березня 2023 року, виникла необхідність вирішення питання щодо продовження строків тримання під вартою, або ж можливості пом`якшення запобіжного заходу.

Зміна запобіжного заходу охоплюється терміном "застосування запобіжного заходу". Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі N 628/969/18 та від 28.03.2019 у справі N 286/1695/18). У зв`язку з чим питання про зміну запобіжного заходу вирішується в порядку, передбаченому для його застосування, з врахуванням вимог статті 200 КПК.

Обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

На даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу відповідно до отриманих пояснень обвинуваченого в судовому засіданні 24 березня 2023 року і їх спільного із захисником клопотання про доцільність зміни запобіжного заходу на більш м`який, з обґрунтуванням, що напротязі тривалого судового розгляду особа не отримує належного доступу до правосуддя, що пов`язане із тривалістю розгляду, тривалого обмеження прав і свобод людини, яка тимчасово утримується під вартою.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Пункт 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року N 511-550/0/4-13 "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", вказує на те, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; а також враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

При вирішенні питання про доцільність дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному закінченню судового розгляду, з огляду на стадію судового розгляду підготовки до судових дебатів, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування оцінюється з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»). Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Обвинувачений та захисник, звертаючись з клопотанням про зміну запобіжного заходу належно обґрунтували обставини, які вказують на зникнення ряду ризиків та на які, суд, вважає за доцільне звернути увагу у виді відсутності впливу на свідків і потерпілого. В судовому засіданні обвинувачений і захисник належними і достатніми доказами підтвердили суду можливість перебування ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом за місцем проживання з покладенням обов`язку з`являтися за вимогою до суду.

Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, прокурор просив врахувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання та продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та які, на його думку, не зменшились, і є достатні підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так після вчинення кримінального правопорушення, яким є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, з метою уникнення покарання, може переховуватися від суду. Крім того, після вбивства ОСОБА_8 , ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, не повідомив працівників поліції та швидку допомогу про вказану подію, натомість умисно, замотав труп ОСОБА_8 у клейонку та покривала, маючи намір приховати трупний запах, а тим самим і вчинений ним злочин; вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, як відповідно до вимоги про судимість, ОСОБА_4 попередньо був неодноразово судимим за вчинення умисного кримінального правопорушення та відносно якого 31 жовтня 2018 року обвинувальний акт направлено до суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, на шлях виправлення не став та скоїв новий умисний злочин проти життя людини.

Інших ризиків, відповідно до ст.177 КПК України, прокурором не наведено, а лише зазначено на врахування наступних обставин: наявність обґрунтованої підозри та доказів вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України; обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років; характеризуючі дані ОСОБА_4 , а саме, що він є особою похилого віку, не одружений, в ході досудового розслідування не здобуто будь - яких даних, які вказували б на наявність в останнього будь - якої хвороби, яка б унеможливила застосування стосовно нього запобіжного заходу; ніде офіційно не працює, джерела його прибутків не відомі, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .

Вище вказані обставини не є ризиками в розумінні ст.177 КПК України, і тому суд бере їх до уваги, як дані стосовно особи обвинуваченого.

У судовому засіданні встановлено, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, зменшились, остільки, з пояснень, як і прокурора, так і обвинуваченого, захисника, судовий розгляд кримінального провадження триває в стадії судових дебатів.

При прийнятті рішення, суд бере до уваги, що обвинувачений утримується під вартою з 24 квітня 2020 року, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 перебуває в провадженні Городищенського районного суду Черкаської області з 03 липня 2020 року, і ці обставини не доречно залишати без правового аналізу судом. Застосування стосовно обвинуваченого цілодобового домашнього арешту із дією електронного засобу контролю, виключить, на думку суду, настання можливих ризиків у виді вчинення іншого кримінального правопорушення та ухилення на виклик до суду, остільки ОСОБА_4 має міце реєстрації, місце проживання та власне житло, згідно довідки виконавчого комітету Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 23 березня 2023 року №121, за змістом якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

З урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що, не зважаючи на серйозність висунутого обвинувачення та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення обвинуваченого від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням певних обов`язків, передбачених КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання захисника ризикам та забезпечити виконання процесуальних обов`язків і належної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку суду, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу обвинуваченого, а також буде пропорційним тим ризикам, які об`єктивно існують, а також відповідатиме охороні прав та інтересів суспільства.

Обвинуваченому ОСОБА_4 , є доцільним та встановленим на підставі аналізу обставин та доказів під час розгляду клопотання прокурора, змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, покладенням обов`язку та здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого Сектором поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 195, 201, 202, 331, 350, 369, 372, 376 КПК України, суд,-

постановив :

у задоволенні клопотання прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні №12020250110000174 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор» з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів до 22 травня 2023 року, включно, за адресою АДРЕСА_3 , із застосуванням електронних засобів контролю та покладенням обов`язку з`являтися до суду за кожною вимогою.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти, негайно, в залі суду.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладеного на нього зобов`язання.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_4 негайно прибути під наглядом відповідальних роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Черкаській області до Сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області м.Городище вул.Миру, №77 Черкаської області, як місця відбування визначеного судом запобіжного заходу, у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, за адресою АДРЕСА_3 .

Виконання ухвали покласти на роту конвойної служби Головного Управління Національної поліції в Черкаській області та Сектор поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області.

Копію ухвали, негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, відповідальному працівнику роти конвойної служби Головного Управління Національної поліції в Черкаській області та направити до Сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області, для виконання і надіслати для відому Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор», потерпілим.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1