Рішення № 10977790, 04.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

04.06.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20 тел 672-847, 698-166

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

«03»червня 2010р. справа № 16/18

ПОЗИВАЧ: Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

ВІДПОВІДАЧ-1: Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030)

ВІДПОВІДАЧ-2: Головне управління державного казначейства в Чернігівській області

(вул. Комсомольська, 27, м. Чернігів, 14000)

Про участь у справі

подав заявуПерший заступник прокурора Чернігівської області

(м. Чернігів вул. Князя Чорного,9)

Треті особи на стороні відповідача-1:

1.ОСОБА_2(АДРЕСА_2)

2.ОСОБА_3(АДРЕСА_3)

3.ОСОБА_4(АДРЕСА_4)

Предмет спору: про стягнення 69103,1 грн. шкоди

суддя М.В.Фесюра

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача-1: Палігін О.П.,відповідача 2 Устименко І.Г.,

прокурор Котова Е.В.

треті особи не зявились.

Рішення прийняте після перерви, оголошеної в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлено позов про стягнення 72415,48 грн. шкоди, завданої незаконними діями Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції при здійсненні ним своїх повноважень.

Позивач вважає, що шкода завдана шляхом знецінення внаслідок інфляції суми коштів, які підлягали стягненню за судовим рішенням з боржника СП «Росинка»ЧОБФ «Олімп», але не були стягнені з вини відповідача 1.

Позивач зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути 69103,1 грн. шкоди за період з 01.08.2006р. по січень 2010р. включно на підставі ст.ст.1166,1172,1173 ЦК України.

Відповідачем -1 подано відзив на позов, в якому він просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення про стягнення збитків набрало законної сили 21.01.2010р., а тому вимоги про стягнення коштів , починаючи з 2006р. є безпідставними.

Також відповідач-1 вважає, що застосування інфляційних нарахувань передбачено ст.625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобовязання. На думку відповідача, несвоєчасного виконання грошового зобовязання не могло бути, оскільки між сторонами у справі відсутні договірні відносини.

Крім того, орган ДВС зазначає, що шкода повинна відшкодовуватись за рахунок держави, а позивачем не доведено наявності державних коштів на зазначеному у позові рахунку.

Відповідач 2 надав відзив, яким проти позову заперечив, посилаючись на те, що йому не встановлені бюджетні призначення для відшкодування шкоди, завданої органами виконавчої служби., і він не повинен відповідати за шкоду , завдану діями іншої особи.

Прокурор подав заяву про участь у справі на боці відповідача та надав пояснення, яким проти позову заперечив, вважає, що позивач мав змогу заявити свої вимоги при розгляді повязаної справи, а тому його нинішні вимоги задоволенню не підлягають. Також прокурор вважає, що інфляційні не можуть застосовуватись при стягненні шкоди.

Треті особи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, однак в судове засідання не зявились , будь яких заперечень не надали.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора та дослідивши надані докази суд

ВСТАНОВИВ

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки є його правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

02.11.2009р. господарський суд Чернігівської області прийняв рішення у повязаній справі з тими ж сторонами та третіми особами № 16/46(11/196/31(2/164), яким позов СПД ОСОБА_1 задовольнив, стягнувши з Деснянського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції на користь позивача 114220,45 грн. збитків.

Вказане рішення щодо стягнення збитків було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010р.

Судами у зазначеній справі було встановлено наступне.

На виконанні Деснянського ВДВС знаходилося зведене виконавче провадження № 244А/14 з виконання виконавчих документів про стягнення з Сільськогосподарського підприємства „Росинка” Чернігівського обласного благодійного фонду „Олімп” заборгованості, зокрема, на користь СГД ОСОБА_1 за наказами господарського суду Чернігівської області, а саме:

-наказ № 13/200, виданий 11.10.2005р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” збитків в сумі 90000,00 грн., державного мита 900,00 грн. мита та 118, 00 грн. судових витрат, загальна сума 91068,00 грн.(а.с.85). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС стягнуто з боржника 20217,00 грн., залишок заборгованості складає 70801,00 грн.;

-наказ № 2/53, виданий 07.06.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника 18650,00 грн. боргу, державного мита 186,50 грн. та 118 грн. судових витрат, загальна сума складала 18954,50 грн. (а.с.9). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС не стягнуто 18354,50 грн.;

-наказ № 15/168-15/243, виданий 08.02.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника 7500,00 грн. боргу, державного мита 75,00 грн. та 26,82 грн. судових витрат, загальна сума складала 7601,82 грн. (а.с.14). Залишок по даному виконавчому документу складає 4242,47 грн.;

-наказ № 15/167, виданий 06.04.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника збитків в сумі 20000,00 грн, державного мита 200,00 грн. та 22,48 грн. судових витрат, загальна сума складала 20222,48 грн. (а.с.19). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС не стягнуто 20222,48 грн.

Тобто, сума нестягнутих Чернігівським ВДВС коштів, яка підлягала стягненню з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” на користь позивача за рішеннями (наказами) господарського суду Чернігівської області складає 114220,45 грн. (70801,00 грн. + 18954,50 грн. + 4242,47 грн. + 20222,48 грн.).

На виконання вищевказаних наказів господарського суду Чернігівської області державним виконавцем Деснянського ВДВС виносилися постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в яких було накладено арешт на нерухоме і рухоме майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” в межах стягнутих сум.

Зокрема, на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005р. по справі № 13/200 судом видано наказ від 11.10.2005р. про стягнення з божника 90000,00 грн. збитків, 900,00 грн. державного мита, 118,00 грн. судових витрат.

27.12.2005р. Деснянським ВДВС складено акт опису та арешту майна, яким накладено арешт на частину адмінбудівлі по вул. Проектній, 1-А у м. Чернігові, у звязку з чим в акті опису зазначено про передання майна для реалізації не раніше 02.01.2006р.

02 березня 2006 року господарським судом Чернігівської області видано наказ по справі № 13/200 про примусове виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2006р., яким накладено решт на наявне майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” в межах стягнутої суми збитків 90000,00 грн. та 1018,00 грн. судових витрат, в тому числі й на нерухоме майно відповідача, розташоване у м. Чернігові, вул. Проектна, будинок 1, будинок 1-А; вул. Жуковського, будинок 6 (а.с.105).

09 березня 2006 року державним виконавцем Деснянського ВДВС при примусовому виконанні наказу суду № 13/200 від 02.03.2006р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” у межах стягнутої суми збитків 90000,00 грн. та 1018,00 грн. судових витрат, у тому числі й на нерухоме майно відповідача, розташоване у м. Чернігові, вул. Проектна, будинок 1, будинок 1-А; вул. Жуковського, будинок 6.

Отже, як було встановлено судом, станом на березень 2006 року у СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” вистачало майна, вартість реалізації якого дозволяла повністю задовольнити майнові вимоги позивача.

Проте, як вказано у судовому рішенні, внаслідок незаконних рішень і дій відповідача 1 позивачу були завдані збитки у розмірі 114220,45 грн.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

На час даного судового розгляду вказані збитки відповідачем 1 не відшкодовані, що сторонами у справі не заперечується.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1192 цього Кодексу передбачено що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судовим рішенням у повязаній справі встановлено, що відповідач 1, починаючи з березня 2006р., повинен був перерахувати позивачу грошові кошти у розмірі 114220,45 грн. після реалізація майна СП «Росинка». Оскільки такі кошти своєчасно не були перераховані стягувачу, вони , внаслідок інфляційних процесів знецінились. При оцінці розміру завданої шкоди внаслідок інфляції слід виходити з того, що така шкода є реальною вартістю втрачених грошових коштів на момент розгляду справи і повинна оцінюватись також в порядку ст.1192 ЦК України, а не лише відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Крім того, суд не приймає заперечення відповідачів та прокурора щодо неможливості застосування у спірних правовідносинах ст.625 ЦК України з наступних підстав.

Відповідно до цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При цьому вказана стаття не містить застереження про поширення її дії лише на договірні правовідносини.

Більш того, стаття 509 ЦК України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію( зокрема сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, однією з таких підстав є завдання майнової шкоди іншій особі.

Таким чином, відповідач- 1 внаслідок незаконних дій не виконав своєчасно грошового зобовязання по перерахуванню коштів позивачу, що призвело на час судового розгляду ( на дату заявлену позивачем січень 2010р.) до знецінення таких коштів у розмірі 69103,1 грн., а отже завдав останньому шкоду у вказаному розмірі.

Звернення позивача з позовом про стягнення такої шкоди з підстав знецінення коштів є правом останнього, а тому заперечення сторін щодо неможливості скористатися таким правом після закінчення розгляду повязаної справи , не можуть бути прийняті до уваги.

Суд також не приймає заперечень відповідача 1 стосовно неможливості стягнення шкоди з його рахунку з підстав, встановлених судовим рішенням у повязаній справі № 16/46(11/196/31(2/164), а саме:

- згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

- згідно ч.1 ст.7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

- у ст.56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

- відповідно до ч.2 ст.86 Закону України «Про виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

- відповідно до ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу»шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

- за таких обставин відповідач 1 як державний орган в силу ст.ст.1172,1173 ЦК України повинен відшкодувати завдані позивачу збитки у повному обсязі за рахунок державних коштів, які надходять на його рахунок.

Суд також не приймає заперечень відповідача 2 та прокурора з огляду на наступне.

Пунктом 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1232, встановлено, що одними із основних його завдань є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, що передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Згідно з п.п.4 п. 4 цього Положення казначейство провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Статтею 9 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, орган Державного казначейства обслуговує кошти державного бюджету, які обліковуються на рахунку відповідача 1, та на виконання судового рішення має здійснювати стягнення з відповідача 1 державних коштів , а тому повинен бути залучений в якості відповідача у справі.

За таких обставин позовні вимоги у зменшеному позивачем розмірі підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача має бути стягнена шкода, завдана діями відповідача 1 за період з серпня 2006р. по січень 2010р. включно у розмірі 69103,1 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунку Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, р/р 37314001003635 в ГУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 35029719) на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 69103,1 грн. шкоди.

3. Стягнути з Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, р/р 37314001003635 в ГУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 35029719) на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) 691,03 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 04 червня 2010 року.

Суддя М.В.Фесюра