Рішення № 10977475, 23.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2010 р.Справа № 13/88-1996 Господарський суд Тернопільської області

у складі

розглянув справу

за позовом Прокурора м. Тернополя, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль, 46000 в інтересах держави в особі Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна митна служба України, від імені якої діє Тернопільська митниця, вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46000

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

За участю представників :

позивача: СПДІ юридичного відділу Тернопільської ОДПІ Жукевич Л.Б., довіреність № 7/7/10-015 від 11.01.10 р.

відповідача: не зявився

третьої особи : провідний юрисконсульт Дубчак Сергій Петрович, довіреність № 18/1-3249 від 10.06.09 р.

прокуратури : пом. прокурора Стадник В.О., посвідчення № 29

Суть справи :

про стягнення 131065,98 грн. несплаченого ввізного мита та 26213,19 грн. несплаченого податку на додану вартість.

Розгляд справи двічі зупинявся: вперше (ухвалою суду від 11.05.2007р.) до вирішення в порядку адміністративного судочинства справи №12/84-1564 про скасування податкових повідомлень Тернопільської митниці №006 та №007 від 20.03.2007 р.

25.06.2007р. по справі №12/84-1564 винесено постанову, якою позов задоволено та скасовано податкові повідомлення Тернопільської митниці від 20.03.2007р. №006 та №007.

Вдруге (ухвалою суду від 31.10.2008р.) зупинявся розгляд справи до результату розгляду касаційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 Вищим Адміністративним судом України на постанову у справі №12/84-1564.

Листом №18/11-1636 від 08.04.2010р. Тернопільська митниця надала інформацію господарському суду Тернопільської області про те, що 18.02.2010р. ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007р. залишено без змін (копію ухвали долучено до матеріалів справи).

14.04.2010р. провадження у справі поновлено з призначенням судового засідання на 23.04.2010р.

Відповідач, участь повноважного представника в засіданні не забезпечив, проте надав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи в звязку з неможливістю забезпечити особисту участь та участь повноважного представника в засіданні.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на докази, додані до позовної заяви. Однак, прокурором надано заперечення на клопотання відповідача, в якому він просить суд в задоволенні клопотання відмовити та розглянути спір по суті в даному судовому засіданні. Представники позивача та третьої особи також заперечили проти клопотання щодо відкладення справи, з огляду на ухвалу Вищого адміністративного суду України про залишену без змін Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду України щодо відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2007р. №006 та від 20.03.2007р. №007, відповідно до яких відповідачу визначено податкове зобовязання в сумі 157279,17 грн., яке ні частково, ні повністю не погашено на день розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні прокурору, представникам позивача та третьої особи роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 27, 29 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст. 81-1 ГПК України не проводилась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників позивача та третьої особи, суд встановив:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону №2181 митний орган є контролюючим органом стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України,згідно ст. 60 Митного кодексу України - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок проведення таких перевірок затверджений постановою КМ України №1730 від 23.12.2004р. та визначає механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи.

Відповідно до п.3.2.1 п.2.3 ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” державна податкова служба наділена повноваженнями на здійснення заходів з погашення податкового боргу. Невчасне погашення податкового боргу порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене п.6ч.2ст.20 Закону України “Про прокуратуру ” право прокурора на звернення в суд з позовом для їх захисту.

На підставі, проведеної прокуратурою міста Тернополя в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, перевірки встановлено, що 05.05.2006року між субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та молдовською фірмою “SRL SAVENIS-TRANS” (в особі директора Сорокіна С.О.) укладено зовнішньоекономічний контракт №3, згідно умов якого молдовська фірма продає, а підприємець ОСОБА_1 купує цитрусові та інші фрукти в асортименті, кількості та за ціною, вказаних у додатках до даного контракту на кожну поставку окремо.

На виконання зобовязань, що виникли на підставі умов вищезгаданого контракту, у травні 2006 року молдовським контрагентом було відправлено українському підприємцю ОСОБА_1 товар, а саме яблука свіжі, урожаю 2005 року, сорту “Зимовий банан”.

29.05.2006 року СПД ФО ОСОБА_1 подав митному органові вантажно-митну декларацію (далі-ВМД) №403000001/6/002939 та товаросупровідні документи (в тому числі і сертифікати походження товару форми СТ-1 №0358112 від 25.05.2006р. та №0335147 від 28.05.2006р.). Зокрема, ці сертифікати форми СТ-1 дали можливість застосувати режим вільної торгівлі, передбачений Міжурядовою угодою від 29.08.1995року, що в свою чергу було підставою для звільнення позивача ОСОБА_1, відповідно до ст.22 Закону України "Про єдиний митний тариф", від сплати ввізного мита.

Однак, матеріалами адміністративної справи було доведено факт передачі молдовським партнером ОСОБА_4 через водіїв українському субєкту зовнішньоекономічної діяльності - ОСОБА_1 фальсифіковані сертифікати про підтвердження країни походження товару для предявлення в митні органи. За вказаних вище обставин, 29 травня 2006 року та 30 травня 2006 року при ввезенні яблук "Зимовий банан", оформлених за вантажними митними деклараціями №403000001/6/002939 та №403000001/6/002949, для ОСОБА_1 застосовано безпідставне звільнення від сплати ввізного мита, так як сертифікат форми СТ-1 №0358112 від 25.05.2006р. та №0335147 від 28.05.2006р. були сфальсифіковані й молдовському контрагенту не видавались.

Відповідно до пункту 4.3 ст.4 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" для товарів, які імпортуються на митну територію України, до бази оподаткування включається й плата ввізного мита, а тому має місце й недобір по податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, сума розрахованих по фактах митного оформлення вантажних митних декларацій, та несплачених платежів, що виникли у звязку з безпідставним застосуванням режиму вільної торгівлі, складає по ВМД від 29.05.2006р. №403000001/6/002939 78759,60 грн. (ввізне мито 65633 грн., ПДВ 13126,6грн.), по ВМД №403000001/6/0022949 від 30.05.2006р. -78519,57 грн.(ввізне мито 65432,98 грн., ПДВ 13086,59 грн.). Загальна сума не сплачених податків складає 157279,17 грн. (ввізне мито 131065,98 грн.; ПДВ 26213,19 грн.).

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платниками цього податку є особа, яка імпортує товари. У податковому законодавстві відсутні застереження, які б звільняли платника податку від сплати такого податку у випадках неправомірного застосування пільги, яке повязане з порушенням закону не самим платником, а його договірним партнером. На підставі зазначеного податкового законодавства, ОСОБА_1 зобовязаний був сплатити податки від яких він, хоча й не по своїй вині був безпідставно звільнений.

З огляду на те, що оскаржувані підприємцем ОСОБА_1 податкові повідомлення Тернопільської митниці від 20.03.2007р. №007 та №006, якими визначено податкове зобовязання на загальну суму 157279,17 грн., постановою Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України, залишені в силі, а тому, на думку суду, суми ввізного мита та податку на додану вартість, нараховані на підставі перевірки, необхідно сплатити до бюджету, оскільки звільнення від їх сплати при імпортуванні було проведено неправомірно на підставі представлених фальсифікованих сертифікатів про походження товарів форми СТ-1.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2 код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в Тернопільській філії відкритого акціонерного товариства “Банк Універсальний”, МФО 338459 до бюджету на р/р 37343240300026 в ГУДК України в м.Києві, код одержувача 23590688, МФО 820019 - 131065(сто тридцять одну тисячу шістдесят пять) грн. 98 коп. ввізного мита, 26213 (двадцять шість тисяч двісті тринадцять) грн. 19 коп. податку на додану вартість.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2 код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в Тернопільській філії відкритого акціонерного товариства “Банк Універсальний”, МФО 338459 - 1572 (одну тисячу пятсот сімдесят дві) грн. 79 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход Державного бюджету України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 05 травня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя