Рішення № 10977412, 27.08.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2010 р. Справа № 5/139

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод"

про стягнення в сумі 16 347 грн. 10 коп.

за участю представників сторін:

позивача: Сагат Б.Р. дов. № 03-05/732 від 13.04.10 р.;

відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22 ГПК України роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", звернувся в господарський суд з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача - Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", на користь позивача 15 896 грн. 53 коп. заборгованості за теплову енергію та 450 грн. 57 коп. інфляційних збитків, всього 16 347 грн. 10 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи (а.с.18, 23).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

11 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Державним підприємством "Рівненський автомобільний ремонтний завод" укладено договір № 209 на відпуск теплової енергії (далі - Договір) (а.с.7-10). Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов`язався надавати відповідачеві теплову енергію для потреб центрального опалення приміщення загальною площею 661 кв.м. за адресою - м.Рівне, вул.Соборна, 364В, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п. 5.3 договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Рівнетеплоенерго" , при цьому споживач самостійно отримує рахунок для оплати.

Пунктом 5.4 вищезгаданого договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць . Термін внесення платежів - не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач оплату за теплову енергію проводив несвоєчасно і не в повному обсязі.

Заборгованість станом на 31 травня 2010 року за період з листопада 2009 р. по квітень 2010 року становить 15 896 грн. 53 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості /а.с.14/.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Увідповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 15 896 грн. 53 коп. заборгованості заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасна оплата відповідачем теплової енергії у період з листопада 2009р. по квітень 2010 року має місце, то вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції у сумі 450 грн. 57 коп. за період з грудня 2009 року по березень 2010 року є підставними та підлягають задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача (а.с.3).

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" (33024, м.Рівне, вул.Соборна, 364, код 08276316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код 36598008) 15 896 грн. 53 коп. заборгованості, 450 грн. 57 коп. інфляційних збитків, 163 грн. 47коп. витрат по держмиту та 236 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 30.08.2010р.

Суддя                                                   В.Р.Войтюк