Рішення № 10977171, 30.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.10                                                                                 Справа № 8/185

За позовом Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»Акціонерного товариства холдінгової компанії «Київміськбуд»(Житлове управління «Південне»ДП «Екос»), м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційний центр «Гудос», м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 28381 грн. 80 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості з оплати квартплати та комунальних послуг у сумі 28381,81 грн., нарахованої ним у зв’язку з неналежним ставленням відповідача до виконання умов договорів №800/10 оренди житлового приміщення Житлового управління «Південне»дочірнього підприємства «Екос»компанії «Київміськбуд», укладеного між сторонами 25.06.08 року та за одноіменним договором №936/10, укладеного між сторонами від 23.09.08 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 22.07.10 року до 12.08.10 року - у зв’язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів; з 12.08.10 року до 30.08.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

Позивач до судового засідання не з’явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд спору по суті за його відсутності, пославшись на поважні причини, при цьому поставив суд до відома про повну підтримку позовних вимог (вих. №б/н та без дати).

Він також подав Уточнену позовну заяву(вих. №б/н та без дати), відповідно до якої просить стягнути з відповідача за двома вищезгаданими договорами:

основний борг за період з серпня по листопад 2008 року у сумі 27000,00 грн.;

пеню за той же період у сумі 1381,80 грн., а всього –28381,80 грн.

Тобто, загальна сума позову залишилася незмінною.

Враховуючи, що ця заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання. що підтверджується матеріалами справи (а.с.1; 54).

Оператор поштового зв’язку повернув ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання, з доданням довідки «за закінченням терміну зберігання».

У позові в якості адреси місцезнаходження відповідача вказане місто Алчевськ, вул. Рєпіна,67, кв.2 Луганської області (а.с.2-3), що також підтверджено довідкою з ЄДР за №6473118 від 19.07.10 року (а.с.34-36).          

З огляду на викладене суд керується підпунктом 3.6 пункту 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання.

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, приймаючи до уваги те, що станом на день вирішення спору по суті від позивача не надійшла заява про повну підтримку позову, а термін судового розгляду спору, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 05.09.10 року, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43, 69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

25.06.08 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №800/10 оренди житлового приміщення Житлового управління «Південне»дочірнього підприємства «Екос»компанії «Київміськбуд», відповідно до якого орендодавець на термін з 01.07.08 року по 01.09.08 року (п.6.1) надає приміщення, що знаходяться у нього на праві господарського відання, для тимчасового проживання співробітників орендаря, а останній використовує ці приміщення за прямим призначенням та сплачує орендодавцю плату у розмірі та у строк, визначені цим договором (п.1.1).

Предметом договору є 17 ліжкомісць, які знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Котовського, 29 (п.2.1), оплата за 1 ліжкомісце становить 641,66 грн. на місяць (п.3.2), яка повинна бути внесена щомісячно, не пізніше 20-го числа на розрахунковий рахунок орендодавця (п.3.6). Розмір плати може бути переглянуто за умов, визначених у п. 3.9 договору.

У разі несвоєчасного внесення орендарем місячної плати орендодавець має право стягнути з нього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення у термін, що не перевищує одного року з дня виникнення заборгованості (п.5.2).

Згідно акту про договірну ціну орендодавець передав орендареві 17 ліжкомісць.

23.09.08 року сторони уклали одноіменний та аналогічний за змістом договір №936/10, термін дії якого –з 01.09.08 року до 31.12.08 року (п.6.1).

Позивач стверджує, що впродовж дії цих двох договорів орендар повинен був сплатити на користь орендодавця 56100,00 грн. (18700,00 грн. за договором №800/10 + 37400,00 грн. за договором №936/10), однак, фактично сплатив лише 29100,00 грн., внаслідок чого станом на 01.12.08 року виникла заборгованість у розмірі 27000,00 грн.

У зв’язку з цією обставиною позивач 23.07.09 року за вих. №1272 спрямував на адресу відповідача претензію на суму 28381,80 грн. та запропонував сплатити її.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вжив заходів до погашення боргу та пені, з огляду на що позивач, керуючись п.5.2 договорів та чинним законодавством, на суму основного боргу нарахував пеню за період з серпня по листопад 2008 року у сумі 1381,80 грн., а всього 28381,80 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно п. 1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та зобов'язання виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Договір є обо’язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобов’язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов’язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Правовідносини, що мають місце між сторонами за цим спором, належать до орендних.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (частина 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 ЗУ №2269-ХІІ).

Згідно частині 1 статті 762 ЦКУ (ч.1 ст. 19 Закону) за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

          Відповідач припустився порушення зобов’язання.

          Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Частинами 1-3 ст. 623 ЦКУ встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати орендної плати за користуванням орендованим майном, - тобто істотної умови договору оренди, - підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не довів суду правомірність своєї відмови від сплати орендної плати у спірній сумі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином довів суду, що відповідач по справі припустився систематичного порушення термінів сплати орендної плати.

          З огляду на викладене, відповідно до ст. 29 ЗУ №2269-ХІІ, за невиконання зобов’язань за договором оренди в односторонньому порядку сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором, - на чому і наполягає позивач по цій справі.

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Законом (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу) для стягнення пені встановлено скорочений          - річний –термін.

Позивач, звернувшись з позовом до суду 18.06.10 року (а.с.17), просить стягнути пеню, нараховану за період з серпня по листопад 2008 року, - тобто після закінчення річного терміну від початку її нарахування.

Частиною 3 ст. 267 ЦКУ встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач з такою заявою до суду не звернувся, а тому у суді відсутні правові підстави для застосування терміну позовної давності при стягненні пені.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

З урахуванням вищесказаного, оцінивши доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила закон та умови договору.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,527,530,626,628,629,759,762 Цивільного кодексу України; ст.ст.2,19, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр «Гудос», ідентифікаційний код 13405276, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Рєпіна,67, кв.2 Луганської області, - на користь Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «Екос»Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд», ідентифікаційний код 23739162, яке зареєстроване за адресою: місто Київ, вул. Мечникова, 20; знаходиться за адресою: місто Київ, просп. Червонозоряний, 15/7, - заборгованість з орендної плати у сумі 27000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 1381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) грн. 80 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Луганської області у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –01 вересня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа