Рішення № 10976905, 20.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2010 р. Справа № 25/207/20-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»

про стягнення 36546,64 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Шмарін П.В., довір. № 1 від 12.04.2010 р.

від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат»(далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»(далі - відповідач) про стягнення 36546,64 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2010 р. справу № 25/207 за вказаним позовом було передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2010 р. справу № 25/207 було прийнято до провадження суддею В.М. Бабкіною та присвоєно їй № 25/207/20-10.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на здійснення на користь ТОВ «Транспортна технологічна компанія»передоплати в сумі 31850,28 грн., на яку відповідач, в свою чергу, зобов’язувався передати підприємству цемент.

Оскільки відповідачем зобов’язання щодо поставки товару виконані не були, позивач просить суд стягнути з відповідача 31850,28 грн. передоплати, 1638,76 грн. 3% річних, 3057,60 грн. інфляційних втрат, а також відшкодувати 365,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 27.07.2010 р., 10.08.2010 р., 20.08.2010 р. позовні вимоги підтримав.

У судові засідання 27.07.2010 р., 10.08.2010 р., 20.08.2010 р. відповідач не з’явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.08.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Уманський тепличний комбінат», на підставі рахунку-фактури № СФ-0000111 від 22.04.2009 р., виставленого відповідачем, перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»31850,28 грн. попередньої оплати поставки цементу, що підтверджується платіжним дорученням № 2181 від 24.04.2009 р.

Оскільки відповідачем не було здійснено поставку цементу та не повернуто суму попередньої оплати у розмірі 31850,28 грн., ПОСП «Уманський тепличний комбінат»неодноразово зверталося до ТОВ «Транспортна технологічна компанія»з претензіями про поставку товару, або повернення суми перерахованих коштів, зокрема, з претензією № 8842-03-1/87 від 15.04.2010 р. з вимогою здійснити поставку товару (цемент марки М у кількості 35 тон), або повернути кошти в сумі 31850,28 грн.

Відповіді на претензії отримано не було.

Відповідно, заборгованість відповідача перед позивачем за не поставлений товар, за твердженням позивача, становить 31850,28 грн.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене та встановлення судом факту не поставки цементу та неповернення відповідачем суми попередньої оплати позивачеві, позовні вимоги щодо примусового повернення передоплати за товар у сумі 31850,28 грн., сплаченої підприємством товариству, підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Розмір 3% річних, визначений підприємством, становить 1638,76 грн. за період з 24.04.2009 р. до 19.04.2010 р. на суму 31850,28 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 3057,60 грн. за період з травня 2009 року до березня 2010 р. на суму 31850,28 грн.

Проте дані вимоги не підлягають задоволенню судом у зв’язку з відсутністю прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, за період, вказаний позивачем, при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, оскільки з вимогою щодо поставки товару в розумінні приписів згадуваної ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач звернувся до відповідача 15.04.2010 р.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія»(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 17, код ЄДРПОУ 33447231) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Уманський тепличний комбінат»(20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев’янка, 26, код ЄДРПОУ 02779234) –31850 (тридцять одну тисячу вісімсот п’ятдесят) грн. 28 коп. основного боргу, 318 (триста вісімнадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 205 (двісті п’ять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення - 25.08.2010 р.