Рішення № 10976832, 18.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2010 р. Справа № 16/056-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Відкритого акціонерного товариства «Інтерресурси», м. Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант», с. Халеп’я, Обухівський район

про стягнення 292000,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нікітенко М.І. –довіреність № 126 від 10.01.2010р. –представник;

від відповідача: не з’явився;

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство «Інтерресурси» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 11.06.2010р. (Вх. №суду 2690 від 16.06.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» (далі –відповідач) про стягнення 292000,50 грн.

Відповідно до ухвали від 21.06.2010р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/056-10 та призначено її розгляд на 06.07.2010р. об 11 год. 30 хв. за участю повноважних представників сторін. Відповідач в судове засідання 06.07.2010р. не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Розгляд справи було відкладено на 27.07.2010р.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 27.07.2010р. позивач подав клопотання про зменшення суми боргу у зв’язку із частковим перерахуванням відповідачем позивачу коштів. Відповідач відзив не надав, але подав клопотання про відкладення розгляду справи для можливості ознайомлення з матеріалами справи. Розгляд справи було відкладено на 18.08.2010р. Відповідач в судове засідання 18.08.2010р. не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами господарського суду Київської області, які направлялися на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

Позивачем на банківський рахунок відповідача були перераховані грошові кошти всього у розмірі 292000,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 07.05.2010р.

Відповідно до зазначеного платіжного доручення призначенням платежу є оплата за смолу Polylite 440-V888 згідно рахунку №Ам-0000056 від 07.05.2010р., в т.ч. ПДВ 20% 48666,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем будь-яких договорів та угод, щодо замовлення смоли укладено не було.

Представник позивача, під час судових засідань наголошував на тому, що платіж здійснений відповідно до платіжного доручення № 58 від 07.05.2010р. було помилково перераховано відповідачу, про що свідчить часткове повернення відповідачем коштів позивачу в сумі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 430 від 12.07.2010р., в призначенні платежу якого зазначено: «повернення помилково засланих коштів згідно листа №б/н від 01.06.2010р. у т.ч. ПДВ 5000грн.», яке позивач надав суду разом з клопотанням про зменшення суми боргу в судовому засіданні 27.07.2010р. та підтвердив, що не перебуває в будь-яких договірних відносинах з відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір, як єдиний документ, між сторонами не укладався.

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не виникло договірних правовідносин відповідно до яких відповідач надав позивачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись.

Таким чином внаслідок помилки позивач перерахував кошти на рахунок відповідача в розмірі 292000,50 грн.

Позивачем в позові зазначено, що ним направлявся на адресу відповідача лист № 118 від 17.05.2010р. про повернення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 292000,50 грн., про отримання відповідачем якого свідчить підпис представника відповідача на поштовому повідомленні, яке є в матеріалах справи. Лист залишен відповідачем без відповіді.

Таким чином, з матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем було помилково перераховано відповідачу кошти у сумі 292000,50 грн.

Позивачем було подано клопотання про зменшення суми боргу, у зв’язку з частковим поверненням відповідачем коштів позивачу в сумі 30000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 430 від 12.07.2010р., наявним у матеріалах справи.

За таких обставин заборгованість відповідача перед позивачем становить 262000,50 грн, у зв’язку з частковою оплатою заборгованості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Глава 13 Цивільного кодексу України, зокрема стаття 192, визначає гроші (грошові кошти), як майно.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. В разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов’язку заінтересована особа має право пред’явити позов про витребування цього майна.

За змістом положень частини першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, безпідставне і незаконне володіння та утримання відповідачем грошових коштів, які є власністю позивача, порушує права і законні інтереси останнього.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали справи, та враховуючи що грошові кошти у сумі 262000,50 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог у розмірі 262000,50 грн., а тому позов підлягає задоволенню частково. В частині стягнення 30000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню, оскільки відсутній предмет спору.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» (08741, Київська обл., Обухівський район, с. Халеп’я, вул. Шевченко, 210, код ЄДРПОУ 16307545, р/р 2600300530007 в ПАТКБ “ПРАВЕКС БАНК”, МФО 321983) на користь Відкритого акціонерного товариства «Інтерресурси» (25006, м. Кіровоград, вул. Дарвіна, 50, код ЄДРПОУ 01882172, р/р 26005064590601 в ВАТ “Сведбанк” м. Київ, МФО 300164) 262 000 (двісті шістдесят дві тисячі) грн. 50 коп., а також 2 920 (дві тисячі дев’ятсот давдцять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О. Христенко