Рішення № 10976363, 03.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 15/072-10

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши справу

За позовом           державного підприємства «Енергоринок», м.Київ

до           державного підприємства «Регіональні електричні мережі», Київська обл., Вишгородський р-н, м.Вишгород

про           стягнення 201837837,65 грн.

за участю представників:

від позивача: Калінін М.В. (дов. № 01/15-233Д від 31.03.2010 р.)

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Енергоринок»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства «Регіональні електричні мережі»(далі - відповідач) про стягнення 201837837,65 грн., з яких 197149130,88 грн. заборгованості за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р., 2365256,63 грн. інфляційних втрат, 327225,81 грн. 3% річних, 1863597,36 грн. пені та 132626,97 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлену за період з січня 2010 р. по березень 2010 р. електроенергію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 197149130,88 грн. У зв’язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 2365256,63 грн. інфляційних втрат, 327225,81 грн. 3% річних, 1863597,36 грн. пені та 132626,97 грн. штрафу. Всього сума позову становить 201837837,65 грн.

09.07.2010р. від відповідача через загальний відділ господарського суду надійшов відзив № 02/1585 від 08.07.2010р., в якому відповідач зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок неодержання коштів від споживачів електроенергії, які фінансуються з Державного бюджету України. Відповідачем вжито всіх можливих заходів для належного виконання зобов’язань, а саме неодноразово звертався до Міністерства палива та енергетики, Міністерства вугільної промисловості України, НКРЕ України, Кабінету Міністрів України, Ради оптового ринку електроенергії України з проханням вирішити питання розрахунків із підприємствами вугільної промисловості, тому є всі підстави вважати про вжиття всіх можливих заходів з боку відповідача для погашення заборгованості і що відповідач може бути звільнений від господарсько-правової відповідальності в частині сплати штрафних санкцій. Відповідач просить розглянути питання про сумісність штрафних санкцій спричиненим збиткам та просить суд взяти до уваги п.2 ст. 233 ГК України відповідно до якої суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судових засіданнях суму боргу визнав.

02.08.2010р. від відповідача через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання від 30.07.2010р., в якому відповідач просить суд розглянути питання щодо передачі справи до судді Карпечкіна Т.П. для об’єднання з справами, які знаходяться в його провадженні та подальшого розгляду у порядку ст. 58 ГПК України. Щодо зазначеного клопотання, то ст. 58 ГПК України не передбачено об’єднання справ, які знаходяться в провадженні у різних суддів. Крім того, суддя згідно норм ГПК України не наділений повноваженнями вирішувати питання про передачу справ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2008 р. між державним підприємством «Енергоринок»та відкритим акціонерним товариством «Укренерговугілля», яке згідно з наказом №557 від 13.11.2008р. Міністерства палива та енергетики України було реорганізовано в державне підприємство «Регіональні електричні мережі»був укладений договір № 3/08-ЕЕ/4695/01, відповідно до умов якого державне підприємство «Енергоринок»(ДПЕ) зобов’язується продавати, а державне підприємство «Регіональні електричні мережі»(ЕК) зобов’язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 4.10. договору ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим , акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

Згідно з пунктом 4.13. Договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Відповідно до п.6.4. Договору №3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008р. остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов’язана обов’язково вказати призначення платежу.

На виконання умов Договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. за період з січня 2010р. по березень 2010 р. позивачем передана, а відповідачем прийнята згідно з Актами купівлі-продажу електроенергії за січень, лютий, березень 2010р. електроенергія на загальну суму 821121302,52 грн.

Для оплати вартості електроенергії поставленої за період з січня 2010р. по березень 2010 р. на підставі Договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури № 00075 від 31.01.2010р. на суму 271203469,26 грн., № 00173 від 28.02.2010р. на суму 267701753,59 грн., № 00268 від 31.03.2010р. на суму 282216079,67 грн., всього на загальну суму 821121302,52 грн.

Вартість отриманої електроенергії сплачена відповідачем позивачу частково у сумі 623972171,64 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за електроенергію поставлену за період з січня 2010р. по березень 2010 р. на підставі договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. у сумі 197149130,88 грн. залишилась несплаченою.

Сторонами підписаний акт про стан взаємних розрахунків станом на 29.06.2010р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 197149130,88 грн.

За змістом положень частини першої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, визнається відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача 197149130,88 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2365256,63 грн. інфляційних втрат та 327225,81грн. 3% річних.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2365256,63 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з лютого 2010р. по березень 2010р. включно на заборгованість за січень-лютий, з урахуванням дат виникнення заборгованості. Оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним, то зазначена вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 327225,81грн. 3% річних, які нараховані за загальний період з 15.02.2010 р. по 01.04.2010р., то оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним, то зазначена вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1863597,36 грн. пені, нарахованої за загальний період з 20.02.2010р. по 01.04.2010р.

Відповідно до п. 7.3.2 Договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4. договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов’язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Позивач просить стягнути з відповідача 1863597,36 грн. пені, нарахованої за загальний період з 20.02.2010р. по 01.04.2010р. за подвійною обліковою ставкою НБУ. Розрахунок позивача є арифметично вірним.

Також, позивач посилаючись на п.7.3.2. договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 р. просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення оплати поставленого товару понад 30 днів у розмірі 132626,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Поняття неустойки визначене ст. 549 Цивільного кодексу України –це штраф та пеня. В частині 3 вказаної статті Цивільного кодексу України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, виконання грошового зобов’язання, що має місце у справі забезпечується пенею.

Враховуючи наведене, стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та пені суперечитиме приписам зазначених норм, тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1863597,36 грн. підлягає задоволенню, оскільки відповідальністю за порушення грошового зобов’язання є пеня, а вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 132626,97 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на ст. 233 ГК України та зазначаючи, що підставою для їх зменшення є їх дуже великий розмір порівняно із збитками кредитора.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статуту ДП «Енергоринок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №922 від 05.06.2000р., підприємство позивача є юридичною особою, яке засноване на державній власності, засновником підприємства є держава в особі Кабінету Міністрів України, майно підприємства є державною власністю та формується за рахунок доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, а відповідач порушив взяте на себе зобов’язання щодо сплати позивачу коштів за отриману електроенергію, а нарахування пені є наслідком невиконання цих зобов’язань. При вирішенні питання зменшення розміру пені, суд відповідно до ст. 233 ГК України враховує інтереси обох сторін. Враховуючи те, що і позивач і відповідач є державними підприємствами та враховуючи інтереси позивача, підприємство якого засноване на державній власності та утворено для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру стягуваної пені.

Крім того, відповідно до ст. 121 ГПК України сторони не позбавлені права укласти мирову угоду в процесі виконання судового рішення.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Регіональні електричні мережі»(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м.Вишгород, ВАТ «Укргідроенерго», код 32402870) на користь державного підприємства «Енергоринок»(01032, м.Київ, вул. Комінтерну, 27, код 21515381) 197149130,88 грн. (сто дев’яносто сім мільйонів сто сорок дев’ять тисяч сто тридцять грн. 88 коп.) заборгованості, 2365256,63 грн. (два мільйона триста шістдесят п’ять тисяч двісті п’ятдесят шість грн. 63 коп.) інфляційних втрат, 327225,81 грн. (триста двадцять сім тисяч двісті двадцять п’ять грн. 81 коп.) 3% річних, 1863597,36 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят три тисячі п’ятсот дев’яносто сім грн. 36 коп.) пені, 25500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 235,85 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 85 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 09.08.2010 р.