Рішення № 10976153, 09.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2010 р. Справа № 4/109-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ

до Фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1,

с. Бобрик Броварського р-ну

про стягнення 285864,71 грн.

за участю представників сторін:

позивач Заяць Е.П. предст., дов. № Л-32 від 09.07.2010р.;

відповідач не зявився.

Обставини справи:

Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 285 864,71 грн. заборгованості, які складають 147655,00 грн. заборгованості за кредитом, 23 260,81 грн. - заборгованість по процентах; 13 325,60 грн. - пеня за прострочення повернення кредиту; 26 423,30 грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 37 600,00 грн. - штраф за прострочення повернення кредиту; 37 600,00 грн. - штраф за прострочення сплати процентів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений № 11/02-48, відповідно до якого позивач зобов'язався надати Відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 376 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2010р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 19.07.2010р.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2010р. та 02.08.2010р. розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався, у звязку з неявкою в засідання суду представника відповідача.

Господарським судом в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України було надіслано запит до Броварської районної державної адміністрації Київської області з вимогою повідомити про перереєстрацію фізичної особи-підприємця та зміну його місцезнаходження.

05.08.2010р. на вказаний судовий запит, державним реєстратором було надіслано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як приватний підприємець 01.09.2004 року та проживає за наступною адресою: 07434, Київська обл.., с. Бобрик, вул.. Сквирська, 11, тобто за адресою, яка вказана в позовній заяві, та на яку надсилається поштова кореспонденція.

Представником позивача в судовому засіданні 09.08.2010р. було подано банківські виписки по особовому рахунку відповідача за період з 07.12.2009 року по 09.08.2010р.

Відповідач в судове засідання не зявився, повноважного представника не направив, вимоги суду викладені в ухвалах від 21.06.2010р., 19.07.2010р., 02.08.2010р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

06.04.2007 р. між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (банк) та Фізичною особою-приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11/02-48 (Кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 376 000,00 грн. (кредит), а відповідач отримати кредит, сплачувати проценти за його користування із розрахунку 15 % річних.

Додатковою угодою № 1 від 30.10.2008р. до Кредитного договору відповідач сплачує проценти за його користування із розрахунку 18 % річних.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що позичальник зобовязаний повернути кредит згідно графіку. Кінцевий термін повернення 05.07.2010р.

Умовами Кредитного договору обумовлено, що кредит надається відповідачу на придбання (оплату) автомобіля марки КАМАЗ, модель 6520, 2006 р.в., шасі (кузов) №VIN ХТС65200061124141 (Автомобіль) згідно рахунку-фактури № СФ-0000058 від 23.03.2007 р. та договору купівлі-продажу автомобіля № 23/03 від 23.03.2007 р., укладеному з ТОВ „Концепт Авто" (п. 1.3. Кредитного договору).

Надання кредиту здійснюється з рахунку для обліку кредиту № 206365812201, відкритого Позивачем відповідно до умов п. 3.1.1. Кредитного договору, шляхом перерахування суми кредитних коштів на рахунок ТОВ „Концепт Авто", що зазначений в рахунку-фактурі (№ 2600900600164).

Пункт 3.4. Кредитного договору передбачає, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в гривнях. Розрахунковим періодом для нарахування процентів є період з першого по останнє число кожного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, за фактичний період користування кредитом.

Пунктом 3.5. Кредитного договору встановлено, що сплату процентів відповідач має проводити в гривнях не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані.

На виконання умов Кредитного договору 06.04.2007 р., позивач надав відповідачу кредит в обумовленому Кредитним договором розмірі та порядку, а саме перерахував суму кредиту на поточний рахунок ТОВ „Концепт Авто" № 2600900600164 в рахунок часткової оплати вартості Автомобіля.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером №1 від 06.04.2007 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Однак, зобовязання за Кредитним договором відповідач виконав лише частково, а саме до 06.05.2009 р. своєчасно та в повному обсязі погашав обумовлені Графіком чергові платежі по кредиту та до 01.08.2009 р. сплачував проценти за користування кредитом (факт підтверджується банківськими виписками з рахунку для обліку кредиту та процентів, які додаються).

Починаючи з травня 2009 року (тобто з обумовленого графіком погашення чергового платежу за травень 2009 р.) відповідач припинив в повному обсязі погашати чергові платежі по кредиту та з липня 2009 року сплачувати проценти за користування кредитом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору, у разі прострочення термінів сплати процентів, комісійної винагороди та/або термінів повернення кредиту, визначених графіком погашення, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи розмір пені становить 39 748,90 грн. (13 325,60 грн. - пеня за прострочення повернення кредиту; 26 423,30 грн. - пеня за прострочення сплати процентів).

Суд, здійснивши власний розрахунок неустойки встановив, що заявлена позивачем пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 13 325,60 грн. та пеня за прострочення сплати процентів в сумі 26 423,30 грн. не перевищує розмір подвійної ставки НБУ, даний розрахунок є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в разі порушення відповідачем вимог п.п. 4.3.3. - 4.3.14. Кредитного договору, до яких зокрема відноситься закріплений в п. 4.3.6. та п. 4.3.9. Кредитного договору, обов'язок відповідача суворо дотримуватись положень Кредитного договору, тобто своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит згідно встановленого графіку погашення, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10 % відсотків від суми кредиту за кожний випадок (п. 5.2. Кредитного договору).

За порушення договірних зобов'язань відповідачу, в силу вищевказаних умов Кредитного договору, нарахований штраф в сумі 75 200,00 грн. (37 600,00 грн. - штраф за прострочення повернення кредиту; 37 600,00 грн. - штраф за прострочення сплати процентів).

Що стосується стягнення з відповідача 75200,00 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 5.2 договору, суд зазначає, що оскільки сторони самостійно передбачили додатково до сплати пені ще й штраф, та оскільки положення даного пункту договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 37 600,00 грн. - штраф за прострочення повернення кредиту; 37 600,00 грн. - штраф за прострочення сплати процентів грн. штрафу.

Згідно п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (п. 2 ст. 1050 ЦК України).

Умовами Кредитного договору обумовлено, що при простроченні повернення чергового щомісячного платежу по кредиту Відповідач зобов'язаний погасити достроково всю суму кредиту, сплатити проценти, комісійну винагороду та можливі штрафні санкції.

При цьому таке дострокове погашення має відбуватись протягом п'яти днів з дня прострочення (п. 4.3.9. Кредитного договору). За таких обставин термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно обов'язок Відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів та нарахованих штрафних санкцій таким, що настав (п. 5.3. Кредитного договору).

Отже, оскільки договірні зобов'язання щодо сплати чергових платежів по кредиту відповідачем не виконуються і таке невиконання триває більше 1-го місяця, а саме починаючи з 06.05.2009 р., тобто з дня закінчення терміну погашення чергового платежу по кредиту за травень 2009 року, у позивача виникло право вимагати, а у відповідача обов'язок достроково повернути заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти за фактичний час використання кредиту, а також штрафні санкції.

17.09.2009 р. відповідачу була направлена вимога вих. № 724/11/21 від 16.09.2009 р., з вимогою погасити прострочену заборгованість або повернути достроково всю суму кредиту, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції.

Вказана вимога залишена останнім без відповіді та належного реагування.

А тому, станом на сьогоднішній день обовязок щодо дострокового повернення загальної заборгованості по Кредитному договору відповідачем добровільно не виконаний.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства " Банк регіонального розвитку" про стягнення заборгованості за невиконання умов кредитного договору підлягають задоволенню повністю.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (03680, м. Київ, вул.. Машинобудівна, 44, код 19338316) 147655 (сто сорок сім тисяч шістсот пятдесят пять) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 23260 (двадцять три тисячі двісті шістдесят) грн.. 81 коп. заборгованості по процентах; 13325 (тринадцять тисяч триста двадцять пять) грн.. 60 коп. пені за прострочення повернення кредиту; 26423 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять три) грн.. 30 коп. пені за прострочення сплати процентів; 37600 (тридцять сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. штрафу за прострочення повернення кредиту; 37600 (тридцять сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. штрафу за прострочення сплати процентів, 2858 (дві тисячі вісімсот пятдесят вісім) грн. 65 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін