Рішення № 10976031, 05.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2010 р. Справа № 7/093-10

          Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Закрите акціонерне товариство «СОЛДІ і КО», м. Київ,

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3», смт. Димер, Київська область,

про                    стягнення 5662,02грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Погорілець Р.В. –представник за довіреністю №80 від 14.05.2010року;

від відповідача: не з’явились,

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «СОЛДІ і КО» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №66 від 21.04.2010року (вх. №2404 від 01.06.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3»(далі –відповідач) про стягнення 5662,02грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлені згідно видаткових накладних товари, а тому просить суд стягнути з відповідача 5309,28грн. суму основного боргу, 297,32грн. інфляційних втрат та 55,42грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2010року було порушено провадження у справі №7/093-10 та призначено її розгляд на 15.07.2010року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 15.07.2010року представників сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи відкладався на 05.08.2010року.

В судовому засіданні 05.08.2010року представник позивача надав суду заяву №144 від 03.08.2010року, якою, у зв’язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 5309,26грн., просить припинити провадження у справі в цій частині. Також представником позивача подано заяву б/н від 03.08.2010року про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 0,02грн. основного боргу та у зв’язку з чим просить в цій частині припинити провадження у справі. Подані заяви прийняті господарським судом до розгляду. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням поданих заяв.

Представники відповідача у судове засідання 05.08.2010року не з’явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності суд встановив:

Закрите акціонерне товариство «СОЛДІ і КО» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3»товари на загальну суму 9214,20грн. з ПДВ. Даний факт підтверджується видатковими накладними №35045 від 24.11.2008року на суму 3811,08грн., №36802 від 16.12.2008року на суму 3315,48грн., №36803 від 16.12.2008року на суму 1734,84грн., №36910 від 17.12.2008року на суму 352,80грн. (копії наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засідання) підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печаткою позивача.

Відповідач в особі Данийленка В’ячеслава Васильовича отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості чи інших умов поставки.

Повноваження Данийленка В’ячеслава Васильовича на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача підтверджуються оформленими належним чином довіреностями серії ЯПЗ №753389 від 12.11.2008року, серії НБК №665119 від 16.12.2008року.

Як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за отримані товари, а саме 27.11.2008року сплативши 3904,92грн.

Оскільки поставка товару здійснювалась позивачем не на підставі договору і сторонами строк оплати вартості отриманого товару визначено не було, позивач в порядку вимог ст. 530 ЦК України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3», шляхом направлення 03.12.2009року претензії №227 від 03.12.2009року, з вимогою про сплату заборгованості у сумі 5309,28грн. за поставлений товар. Відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, суму боргу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Враховуючи, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, містять найменування продукції, її кількість, ціну, підписані представниками як позивача, так і відповідача, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку товару.

Оскільки відповідач в особі Данийленка В’ячеслава Васильовича прийняв поставлений товар, а також враховуючи те, що відповідач частково оплачував його вартість, господарський суд вважає, що своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) відповідач підтвердив факт укладення даного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 03.12.2009 року звертався до відповідача з вимогою про сплату 5309,28грн. заборгованості за поставлену продукцію. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов’язаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня пред’явлення претензії, тобто до 10.12.2009року, враховуючи дату направлення вказаної вимоги (копії фіскального чеку про відправку та опису вкладення у цінний лист наявні в матеріалах справи), однак вказана заборгованість відповідачем сплачена не була.

Господарським судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 5309,28грн. (9214,20грн. загальна вартість поставленого товару - 3904,92грн. сплачені відповідачем грошові кошти).

Під час розгляду спору у господарському суді, як вбачається з поданої позивачем у судовому засіданні 05.08.2010року заяви, відповідач 03.08.2010року платіжним дорученням №118 погасив суму основного боргу у розмірі 5309,26грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача. Враховуючи вищевикладене та подану позивачем заяву, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар в сумі 5309,26грн. у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Окрім того, відповідно до заяви Закритого акціонерного товариства «СОЛДІ і КО»б/н від 03.08.2010року, позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 0,02грн. основного боргу, відмова позивача в позові в цій частині прийнята господарським судом. Відтак, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 0,02грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 297,32грн. інфляційних втрат та 55,42грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат за вказаний позивачем термін (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 281,39грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 15,93грн. інфляційних нарахувань (297,32грн. - 281,39грн.), суд відмовляє.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 336,81грн., з яких 281,39грн. інфляційні втрати та 55,42грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 15,93грн. інфляційних втрат суд відмовляє. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 5309,28грн. господарський суд припиняє.

Враховуючи, що спір виник з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3»судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Леніна, буд. 64, код ЄДРПОУ 32786261) на користь Закритого акціонерного товариства «СОЛДІ і КО»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) 281 (двісті вісімдесят одну) грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, 55 (п’ятдесят п’ять)грн. 42 коп. 3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Провадження в частині стягнення 5039,28грн. суми основного боргу припинити.

          4.          В іншій частині позову відмовити.

          5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                       Антонова В.М.

Дата підписання 09.08.2010року