Рішення № 10975601, 29.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2010 р. Справа № 7/086-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПриватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс», м. Ірпінь, Київська область,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Буча, Київська область,

простягнення 9577,10грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пирч О.С. представник за довіреністю №56 від 23.02.2010року;

від відповідача: не зявились,

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Приватне комунально-побутове підприємство «Теплокомунсервіс»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №109 від 25.05.2010року (вх. №2305 від 26.05.2010року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 9577,10грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих зобовязань за договором №21/08 від 01.09.2008року, а саме щодо оплати за надані послуги з теплопостачання за період з листопада по грудень 2008року, з січня по квітень 2009року, за грудень 2009року та за період з січня по лютий 2010року, а тому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 8091,05грн., пеню 492,67грн., інфляційні втрати 808,66грн. та 3% річних 184,72грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2010року було порушено провадження у справі № 7/086-10 та призначено її розгляд на 15.07.2010року.

У звязку з неявкою у судове засідання 15.07.2010року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 29.07.2010року.

В судовому засіданні 29.07.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 29.07.2010року повторно не зявились. Відповідач про причини неявки у судове засідання не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

За згодою представника позивача, на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 29.07.2010року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності суд встановив:

01.09.2008року між Приватним комунально-побутовим підприємством «Теплокомунсервіс»(теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №21/08 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого теплопостачальна організація взяла на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію та гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором та у відповідності до «Правил користування тепловою енергією»та «Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України».

Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 (який є невідємною частиною даного договору) і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на наступні потреби (максимальне годинне навантаження).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (розрахунків) (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.2. договору визначено, що тарифи для споживачів 2-3 групи (підприємств, установ, організацій) розраховуються щомісячно і затверджуються теплопостачальною організацією, виходячи з витрат на виробництво теплової енергії та подачу її споживачам, відповідно з нормами по статтях калькулювання в цілому по теплопостачальної організації і граничного розміру рентабельності для бюджетних установ до 20%, для госпрозрахункових підприємств до 40%.

Сторонами п. п. 7.4., 7.4.1. договору погоджено, що розрахунки за поставлену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації до 10 числа поточного місяця за минулий місяць. Оплату за теплову енергію споживач може проводити у формі попередньої оплати з подальшим корегуванням при підписанні акту звірок.

Відповідно до п. 11.1., 11.5. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє 1 рік. Договір вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Оскільки жодною із сторін не надано суду доказів звернення із заявами про припинення договору в порядку вищенаведеного пункту договору, то господарський суд дійшов висновку, що договір №21/08 є чинним на момент розгляду спору у суді.

Господарським судом встановлено, що на підставі договору позивач в повному обсязі виконував взяті за договором зобовязання. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобовязань від відповідача не надходило.

В період з листопада по грудень 2008року, з січня по квітень 2009року, в грудні 2009року та за період з січня по лютий 2010року позивач надав відповідачеві послуг з теплопостачання на загальну суму 8091,05грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів наданих послуг від 30.11.2008року на суму 1928,65грн., від 31.12.2008року на суму 37,82грн., від 31.01.2009року на суму 1309,36грн., від 28.02.2009року на суму 934,49грн., від 31.03.2009року на суму 432,79грн., від 30.04.2009року на суму 227,30грн., від 31.12.2009року на суму 655,60грн., від 31.01.2010року на суму 1377,48грн. від 28.02.2010року на суму 1187,56грн. (оригінали актів оглянуті судом в судовому засіданні). Всі акти підписані як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, ніяких претензій під час підписання таких актів жодною із сторін не заявлялись.

Як стверджує позивач, вартість наданих послуг з теплопостачання за зазначені вище періоди відповідач у визначений договором строк не сплатив, і станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача становить 8091,05грн. Вказаний розмір боргу підтверджений відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (оригінал акту наявний в матеріалах справи).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення оплати за поставлену теплову енергію. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків за отримані послуги з теплопостачання відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію в розмірі 8091,05грн., а відтак заявлена позовна вимога є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості отриманих послуг доведено позивачем належними та допустимими доказами та не заперечено відповідачем.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 8.2.3. договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, за виключенням бюджетних організацій та установ, крім суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,5% належної до сплати, суми за кожен день прострочення, але не більше величини двократної ставки НБУ.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу) в розмірі 492,67грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо проведення кінцевого розрахунку за надану теплову енергію позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 184,72грн. та інфляційних втрат у сумі 808,66грн.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 570,14грн., інфляційні втрати в сумі 821,24грн. та 201,60грн. 3% річних (розрахунок сум пені. Інфляційних нарахувань та 3% річних здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, подані позивачем розрахунки невірними. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 492,67грн. пені, 808,66грн. інфляційних втрат та 184,72грн. 3% річних, заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цих частинах Приватне комунально-побутове підприємство «Теплокомунсервіс»не подавало, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявлених до стягненні сумах.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному, у сумі 9577,10грн., з яких 8091,05грн. основний борг, 492,67грн. пеня, 808,66грн. інфляційні нарахування та 184,72грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08292, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»(08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, буд. 144, код ЄДРПОУ 19408548) 8091 (вісім тисяч девяносто одну) грн. 05 коп. основного боргу, 492 (чотириста девяносто дві)грн. 67 коп. пені, 808 (вісімсот вісім) грн. 66коп. інфляційних втрат, 184 (сто вісімдесят чотири)грн. 72 коп. 3 % річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В. М.

Дата підписання 02.08.2010року