Рішення № 109754231, 23.03.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2023 р. справа № 300/399/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.12.2022 року №2063823282 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 09.12.2022 року за №№182,183, виданих Івано-Франківською районною державною адміністрацією;

- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 17.12.2022 року, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VІІІ та статті 37 Закону № 3723-ХІI, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 09.12.2022 року за №№182,183, виданих Івано-Франківською районною державною адміністрацією.

Позовні вимоги мотивовані рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.12.2022 року №2063823282 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 09.12.2022 року за №№182,183, виданих Івано-Франківською районною державною адміністрацією. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

14.03.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позову.

17.03.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду відзив на позов, в якому заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву в порядку визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, відзиви на позов, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

17.12.2022 року позивач звернулася через портал електронних послуг ПФУ із відповідною заявою про переведення пенсії з виду на вид (з пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" на пенсію за віком, згідно Закону України "Про державну службу").

До заяви про перевід пенсії з виду на вид, позивач надала паспорт, ідентифікаційний номер трудову книжку, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №182, 183 від 09.12.2022 року видані Івано-Франківською районною державною адміністрацією.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.01.2023 року за №0900-0206-8/235 позивачці надіслано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.12.2022 року №2063923282. Даним рішенням відмовлено позивачці у переведенні пенсії з виду на вид через недоцільність. Подані позивачкою до заяви довідки №182, 183 від 09.12.2022 року видані Івано-Франківською районною державною адміністрацією не враховані.

Позивач вважаючи, що прийняте рішення є протиправним та підлягає скасуванню, звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов"язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Частиною першою ст.4 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону. Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з ч. 1 ст.10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями абз. 2 ч. 3 ст.45 вказаного Закону передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016р. визначалися Законом України № 3723-ХІІ від 16.12.1993p. "Про державну службу".

Відповідно до ч. 1 ст.37 цього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загапьнообов"язкове державне пенсійне страхування.

До 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889- VIII від 10.12.2015р. "Про Державну службу") право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016р. правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін.

Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу" в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889- VIII від 10.12.2015р. "Про державну службу" передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу", але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу" після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу" і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. "Про державну службу", а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889-УІІІ від 10.12.2015р "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу" лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. "Про державну службу" та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993 "Про державну службу" вік та страховий стаж.

Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17, від 10.04.2019 у справі № 607/2474/17.

Так, з 28.03.2014 позивачці призначена пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу", а з 01.03.2019 була переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", яку і отримувє по дату звернення - 17.12.2022.

За результатами розгляду заяви позивачки про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", відповідач прийняв рішення від 23.12.2022, яким відмовив у перерахунку пенсії позивача, з урахуванням довідок про складові заробітної плати працюючого державного службовця на посаді, яку обіймала позивачка до дня звільнення.

Така обставина не заперечує саме існування суб"єктивного права позивача на призначення пенсії на підставі Закону України "Про державну службу" та не може перешкоджати у реалізації наведеного права за умови відповідного волевиявлення особи.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами.

Реалізація права на соціальний захист та неприпустимість обмеження прав громадян на достатній життєвий рівень закріплений нормами Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Доводи відповідача про те, що норми Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. "Про державну службу" не передбачають можливості здійснення перерахунку уже раніше призначених пенсій державним службовцям, оскільки позивач отримує пенсію по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та згідно поданої нею заяви просила призначити їй інший вид пенсії відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" - слід відхилити.

Таким чином, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. "Про державну службу", з урахуванням додатково поданих документів (довідок).

Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз. 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010р. № 17- рп/2010); "принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності" (абз.6 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017р. № 2-р/2017).

Конституційний Суд України, в своїх рішеннях виходить з того, що громадяни розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, а тому непередбачувані й часті зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку про наявність у позивачки права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889 - VIII від 10.12.2015 "Про державну службу" з урахуванням додатково поданих документів (довідок).

Таким чином, рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у переході на пенсію державного службовця, з урахуванням поданих додаткових документів про заробіток не ґрунтується на вимогах закону.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі № 317/4184/16-а; від 17.05.2019р. у справі № 5] 1/777/17; від 11.07.2019р у справі № 264/6292/ 16-а; від 10.10.2019р. у справі № 520/7533/17; від 13.02.2020р. у справі № -63/а478/17, від 17.07.2020р. у справі № 335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України "Про прокуратуру") та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообо"язкове державне пенсійне страхування"), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Правовідносини щодо первинного призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", подальшого переходу на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і повернення до пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як переведення на інший вид пенсії.

За правилами ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідач, приймаючи рішення не заперечує щодо наявності у позивача віку (62 роки) та спеціального стажу державного службовця (20 років станом на 01.05.2016 року), відтак існують всі підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Виходячи з вищевикладеного, вірним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, слід зобов"язати відповідача, на обліку в якому як пенсіонер перебуває, а саме перевести позивачку з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 09.12.2022 № 182, № 183 виданих Івано-Франківською районною державною адміністрацією, починаючи з 17.12.2022р.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.12.2022 року №2063823282 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 09.12.2022 року за № №182,183, виданих Івано-Франківською районною державною адміністрацією.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 17.12.2022 року, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VІІІ та статті 37 Закону № 3723-ХІI, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 09.12.2022 року за № № 182.183, виданих Івано-Франківською районною державною адміністрацією.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники процесу:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (Код ЄДРПОУ: 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018);

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (Код ЄДРПОУ: 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Суддя Шумей М.В.