Рішення № 10975265, 22.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2010 р. Справа № 4/116-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Металспецпостач", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Завод Мотор", м. Тараща

про стягнення 79278,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача          Куріяш І.Г. –керівник

від відповідача          Озадовська Т.О. –предст., дов. № 168 від 21.07.2010р.

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Приватного підприємства "Металспецпостач" (позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Завод Мотор" (відповідач) про стягнення 79278,14 грн., які складаються з 61429,10 грн. основного боргу, 7158,92 грн. пені, 10690,12 грн. штрафу та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2010р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 22.07.2010р.

Позивачем в судовому засіданні було подано заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу та пеню.

Відповідач подав письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, де зазначив, що проти боргу не заперечує, однак просить не застосовувати нарахування штрафних санкцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

12 січня 2010 року між Приватним підприємством "Металспецпостач" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Завод Мотор" (покупець) було укладено договір №2, відповідно до якого продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору, номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії передбачаються в рахунку-фактурі, що є невід’ємними частинами цього договору.

Згідно п. 6.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

13 січня 2010 року на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, відповідно до видаткових накладних № 000005 на суму 38441,66 грн., № 000006 на суму 9967,22 грн., № 000007 на суму 58492,36 грн. Всього на загальну суму 106901,24 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору складається з оплачених рахунків-фактур. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури не пізніше 29 січня 2010р.

Так, згідно вказаного пункту договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 000010 від 12.01.2010р., № 000016 від 13.01.2010р., № 000015 від 13.01.2010р. про сплату вартості поставленого товару.

Однак, відповідач в порушення умов договору в повному обсязі за вказаний товар не розрахувався, перерахувавши лише 20000 грн. платіжним дорученням № 61 від 15.03.2010р. згідно рахунку-фактури № 000010 та 25472,14 грн. згідно рахунку-фактури № 000016.

А тому станом на день подання позову до суду, заборгованість за поставлений товар склала 61429,10 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства милиться пряма заборона від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач в судовому засіданні подав письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, де зазначив, що проти суми боргу не заперечує.

Також, позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 7158,92 грн. пені.

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку невиконання грошових зобов’язань у термін, зазначений у п. 5.1 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов’язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, розмір пені складає 7158,92 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок, виходячи з норм вищезазначеного закону, встановив, що до стягнення підлягає сума пені в розмірі 5186,13 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог мито не повертається.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 33, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Завод Мотор" (09500, Київська обл., м. Тараща, вул.. Рози Люксембург, 37-а, код 14312890) на користь Приватного підприємства "Металспецпостач" (03039, м. Київ, вул.. Саперно-Слобідська, 25, код 30270327) – 61429 (шістдесят одну тисячу чотириста двадцять дев’ять) грн.. 10 коп. суми боргу, 5186 (п’ять тисяч сто вісімдесят шість) грн.. 13 коп. пені, 656 (шістсот п’ятдесят шість) грн.. 15 коп. коп. державного мита, 195 (сто дев’яносто п’ять) грн.. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні стягнення 1972,72 грн. пені.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 29.07.2010р.