Рішення № 10975053, 20.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 7/082-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива», с. Суворовське, Сакський район, АР Крим,

до                    Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос», с. Красне, Білоцерківський район, Київська область,

про                    стягнення 4246,08грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гані Г.Ш. –представник за довіреністю №90 від 21.06.2010року;

від відповідача: не з’явились

секретар судового засідання: Данилік Л.М.,

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н і дати (вх. №2153 від 17.05.2010року) до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»(далі –відповідач) про стягнення 4246,08грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань щодо проведення оплати за поставлену згідно видаткової накладної №РН-0000600 від 15.07.2009року продукцію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2010року було порушено провадження у справі №7/082-10 та призначено її розгляд на 15.06.2010року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 15.06.2010року представників сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи відкладався на 20.07.2010року.

В судовому засіданні 20.07.2010року представник позивача надав витребувані ухвалою суду документи, які залучені до матеріалів справи, та підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 20.07.2010року повторно не з’явились. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 20.07.2010року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності суд встановив

15.07.2009року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»(позивач у справі) поставило Українсько-німецькому товариству з обмеженою відповідальністю «Агрос»(відповідач у справі) товар, а саме препарат «Нива 2Б»(1га/п.=1,5л.) у кількості 150.000 л. на загальну суму 4200,00грн. разом з ПДВ. Даний факт підтверджується видатковою накладною №РН-0000600 від 15.07.2009року (копія наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у судовому засідання) підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою печаткою позивача.

Відповідач в особі Кулаківського В.Б. отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості чи інших умов поставки.

Повноваження Кулаківського В.Б. на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача підтверджуються належним чином оформленою довіреністю №26 від 15.07.2009року.

Оскільки поставка товару здійснювалась позивачем не на підставі договору і сторонами строк оплати вартості отриманого товару визначено не було, позивач в порядку вимог ст. 530 ЦК України звернувся до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»шляхом направлення 12.02.2010року претензії №43 від 10.02.2010року з вимогою про сплату заборгованості у сумі 4200,00грн. Відповідач отримав вказану претензію 15.02.2010року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №20 від 25.02.2010року, в якому визнає існування заборгованості у розмірі 4200,00грн., вважає її обґрунтованою та зобов’язувався погасити її в добровільному порядку до 15.03.2010року.

Оскільки відповідач вартість отриманого товару в строк до 15.03.2010року так і сплатив позивач звернувся з позовом до суду.

Господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Враховуючи, що видаткова накладна, наявна в матеріалах справи, містить найменування продукції, її кількість, ціну, підписана представниками як позивача, так і відповідача, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку товару. Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.11.2007року у справі №20-5/135 та від 16.07.2008року у справі №14/2613.

Оскільки відповідач в особі Кулаківського В.Б. прийняв товар та у відповіді на претензію визнав суму боргу за отриману продукцію, то господарський суд вважає, що своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) відповідач підтвердив факт укладення даного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 12.02.2010року звертався до відповідача з вимогою, яка отримана відповідачем 15.02.2010року про сплату 4200,00грн. заборгованості за поставлену продукцію. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов’язаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня пред’явлення претензії, тобто до 22.02.2010року, однак вказана заборгованість відповідачем ні у зазначений строк, ні у строк визначений самим відповідачем у відповіді на претензію (а саме до 15.03.2010року) сплачена не була.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою видатковою накладною, проте доказів сплати вартості отриманого товару не надав.

Враховуючи вищенаведене господарський суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 4200,00грн. боргу обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 37,80грн. та 3% річних –8,28грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним.

За таких обставин, господарський суд вважає позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»про стягнення 4246,08грн. правомірним, обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 4246,08грн., з яких 2400,00грн. сума боргу, 37,80грн. інфляційні втрати та 8,28грн. –3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»(09143, Київська область, Білоцерківський район, с. Красне, вул. Пролетарська, буд. 47, код ЄДРПОУ 14283800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива»(96526, АР Крим, Сакський район, с. Суворовське, Красноярське шосе, 4 км, код ЄДРПОУ 25131513) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. боргу, 37 (тридцять сім)грн. 80 коп. інфляційних втрат, 8 (вісім) грн. 28 коп. 3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                       Антонова В.М.

Дата підписання 21.07.2010року