Рішення № 10975038, 19.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2010 р. Справа № 4/102-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерого товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі філії "Харківського відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет", м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення 2817103,95 грн.

за участю представників сторін :

позивач –не з’явився;

відповідач –не з’явився;

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі філії "Харківського відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроагромаркет" (відповідач) про стягнення 2817103,95 грн. заборгованості, які складають суму боргу в розмірі 2 791 367,95 грн., в тому числі заборгованість за кредитним договором в сумі 2 000 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 462 460,26 грн., заборгованість за простроченою комісійною винагородою за управління кредитом в сумі 50 000,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та несвоєчасне погашення кредиту в сумі 278907,69 грн. а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається невиконання умов кредитного договору від 11.12.2006 року № 396.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2010р. було порушено провадження, розгляд справи призначено на 30.06.2010р.

30.06.2010р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та написання письмового відзиву на позов, у зв’язку з чим судом в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 19.07.2010р., про що сторони були повідомлені особисто під розписку в бланку про оголошення перерви.

19.07.2010р. позивач та відповідач в судове засідання не з’явились, однак відповідач через загальний відділ господарського суду подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги відхиляє в поновному обсязі. Також останнім було подано заяву про застосування позовної давності в частині нарахування пені строком в один рік.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

11 грудня 2006р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Харківське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Київ»(банк), яке є правонаступником Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банком (закрите акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет»(позичальник) було укладено кредитний договір № 396 на суму 2 000 000,00 грн. зі сплатою 17 % річних (кредитний договір»).

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору датою кінцевого терміну повернення кредиту є 10 грудня 2009р.

Договором № 110 від 30 квітня 2008р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 396 від 11 грудня 2006р. введена щомісячна комісійна винагорода за управління кредитом в розмірі 0,25% від суми заборгованості по кредиту на день нарахування.

Договором № 306 від 24 жовтня 2008р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 396 від 11 грудня 2006р. процентна ставка за користування кредитом з 24 жовтня 2008р. встановлена в розмірі 22% річних.

В забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань відповідача перед позивачем по Кредитному договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет», було передано в заставу наступне майно: згідно Іпотечного договору від 11 грудня 2006р. зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оліферовським О.І. за № 5327: нежитлова будівля (магазин, офіс) загальною площею 221,50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Переяслав-Хмельницький Київської області, вул. Переяславська, 19, заставною вартістю 1 400 000,00 грн.

Згідно Договору застави сільськогосподарської техніки від 11 грудня 2006р. зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оліферовським О.І. за № 5325 сільськогосподарська техніка загальною заставною вартістю 1 495 000,00 грн.

Згідно Договору застави № 398 від 11 грудня 2006р.: оригінальні запасні частини фірми «СLААS» та кукурудзяні жатки (додаток №1 до Договору застави №398 від 11 грудня 2006р.), заставною вартістю 1 105 000,00 грн.

Загальна заставна вартість майна, яке відповідач передав позивачу у забезпечення кредитних зобов'язань становить 4 000 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання позивачем умов передбачених Кредитним договором № 396 від 11 грудня 2006р., останній згідно Розпорядження від 11 грудня 2006р. видав кредит відповідачу на закупівлю сільськогосподарської техніки в сумі 2 000 000,00 грн. (шляхом оплати платіжних документів, а саме: платіжного доручення № 1 від 11 грудня 2006р. на суму 827 002,54 грн. та платіжного доручення № 2 від 11 грудня 2006р. на суму 1 172 997,46 грн., чим виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання, передбачені Кредитним договором, належним чином не виконав та не повернув отримані грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн.

Згідно п. 3.2. кредитного договору, відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки в розмірі 17%.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що позичальник зобов’язується своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

У відповідності до положень п. 3.13 договору, позичальник зобов’язаний сплатити щомісячну комісію за управління кредитом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи, нараховані відсотки за період з 11.12.2006р. по 08.06.2010р. становлять 1392010,21 грн., з яких відповідачем сплачено 925549,95 грн.. Таким чином, прострочена заборгованість за відсотками становить 462 460,26 грн.

Прострочена заборгованість за комісійною винагородою за управління кредитом становить 50 000,00 грн. (п. 3.13).

Проте позичальник у встановлений кредитним договором строк свої зобов’язання щодо сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та повернення кредиту не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Доказів сплати не надав.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення 278907,69 грн. пені.

Пунктом 5.3 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом або відсотків за неправомірне користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

За розрахунком позивача, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості становить 278907,69 грн. Даний розрахунок здійснений позивачем за період з 03.11.2008 року по 08.06.2010 року.

Відповідач надав суду клопотання, в якому заперечує проти нарахування пені, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності та просить суд застосувати щодо нарахування неустойки частину 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до приписів якої зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, розглянувши подане клопотання, зазначає наступне:

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття “позовної давності” як строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, посилання відповідача на норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно того, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, судом до уваги не береться, оскільки в договорі був встановлений період більш ніж 6 місяців: «у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно». (п. 3.6 договору).

Враховуючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, а також вищезазначений пункт договору, суд здійснив власний розрахунок пені із врахуванням строку позовної давності.

За розрахунком суду, до стягнення підлягає сума неустойки (пені) за період з 09.06.2009 року по 08.06.2010 року (1 рік) в розмірі 266089,77 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі філії "Харківського відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ"про стягнення заборгованості за невиконання умов кредитного договору підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 22, 33, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет»(08403, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул.. Перяславська, 19, код 32975988) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі філії "Харківського відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ" (02068, м. Київ, вул.. Драгоманова, 21-а, код ЄДРПОУ 09322202) - 2 000 000 (два мільйони) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором, 462460 (чотириста шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 00 коп. заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за простроченою комісійною винагородою за управління кредитом, 266089 (двісті шістдесят шість тисяч вісімдесят дев’ять) грн. 77 коп. пені, 25151 (двадцять п’ять тисяч сто п’ятдесят одну) грн. 01 коп. державного мита, 232 (двісті тридцять дві) грн.. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 12817,92 грн. пені –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 02.08.2010р.