Рішення № 10974829, 13.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2010 р. Справа № 7/064-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД», м. Київ,

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена», м. Вишневе, Київська область,

про                    стягнення 2848,36грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Бєлік А.В. –представник за довіреністю №501/12/09 від 01.12.2009року;

від відповідача: Світлик І.Я. –представник за довіреністю №22 від 09.06.2010року.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н і дати (вх. №1867 від 26.04.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»(далі –відповідач) про стягнення 2848,36грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки товарів №1074/09 від 01.09.2009року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2201,12грн., пеню у розмірі 262,74грн., та 30% річних –384,50грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2010року було порушено провадження у справі №7/064-10 та призначено її розгляд на 27.05.2010року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 27.05.2010року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 10.06.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2010року розгляд справи відкладався на 22.06.2010року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача та необхідністю витребування додаткових доказів.

14.06.2010року на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2010року від позивача надійшло клопотання (вх. №6784) про залучення до матеріалів справи витребуваних документів, а саме довіреність відповідача на отримання товару.

21.06.2010року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»повністю заперечує проти позовних вимог, оскільки, за твердженнями відповідача, жодних товарно-матеріальних цінностей від позивача він не отримував, а накладна №KD-89686 від 11.09.2009року не являється доказом отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД»так як штамп, яким завірений підпис відповідальної особи, відрізняється від штампу, який зазначений в генеральній довіреності, а також видаткова накладна не містить підпису директора товариства та круглої печатки відповідача. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів ухвалою господарського суду від 22.06.2010року розгляд справи було відкладено на 13.07.2010року та зобов’язано позивача надати суду докази часткової оплати відповідачем поставленого товару, а відповідача –реєстр податкових накладних за вересень 2009року.

За письмовим клопотанням сторін від 22.06.2010року з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи строк вирішення спору у справі №7/064-10 було продовжено.

У судовому засіданні 13.07.2010року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач збільшує розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі –2201,12грн., пеню в сумі 362,73грн. та 30% річних –534,70грн. Подана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 13.07.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у справі заперечив проти позову, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

За згодою представників сторін, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

01.09.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки товару №1074/09 (далі –договір) відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язався передавати у власність покупця, а покупець зобов’язався приймати та оплачувати в порядку і в строки, передбачені договором, продукти харчування.

Згідно п. 1.4. договору загальна сума договору становить суму всіх операцій (суму всіх видаткових накладних) по даному договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що постачальник постачає товар на умовах ДДР згідно правил «Інкотермс»в редакції 2000р. Датою поставки і датою переходу права власності на партію товару є дата фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

У відповідності до п. п. 4.1., 4.2. договору оплата товару здійснюється в безготівковому порядку. Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється протягом 21 календарних днів з дня отримання товару. Днем отримання товару є дата зазначена у видаткових накладних.

Сторони п. п. 8.1., 8.3. договору визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009року. В разі неповідомлення сторін за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, даний договір продовжує свою дію на додаткові однорічні терміни на тих же умовах. Проте, жодна із сторін не позбавляється скористатись правом, вказаним у п. 7.2. даного договору.

Оскільки жодною із сторін не надано суду доказів звернення з повідомленням про припинення дії договору в порядку положень п. 8.3. договору, господарський суд вважає, що договір поставки товару №1074/09 від 01.09.2009року є чинним на момент розгляду спору у господарському суді.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору постачальник (позивач у справі) згідно видаткової накладної №KD-89686 від 11.09.2009року передав, а покупець (відповідач у справі), в особі уповноваженого представника Римаревої О.О., прийняв товар на загальну суму 2601,12грн. (з ПДВ).

Повноваження Римаревої О.О. на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявною в матеріалах справи копією генеральної довіреності від 01.09.2009року, яка засвідчена підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»Деркача Р.В. та печаткою відповідача.

Отже, вказані товари, згідно видаткової накладної №KD-89686 від 11.09.2009року, були отримані відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених представників як позивача, так і відповідача на видатковій накладній, підписи яких посвідченні печатками товариств.

Відповідач отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.

Твердження відповідача про те, що накладна №KD-89686 від 11.09.2009року не являється доказом отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД»так як штамп, яким завірений підпис відповідальної особи, відрізняється від штампу, який зазначений в генеральній довіреності, а також видаткова накладна не містить підпису директора товариства та круглої печатки відповідача, відхиляються господарським судом з наступних підстав.

Відповідно до абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996року при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Отже, з аналізу вищенаведеного положення вбачається, що обов’язок засвідчення підпису особи, що отримує матеріальні цінності, печаткою товариства виникає у випадку, коли особа отримує товар без довіреності.

Окрім цього, господарський суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи, зокрема, копії банківської виписки з особового рахунку позивача, та усних пояснень позивача вбачається, що відповідачем 12.01.2010року було частково оплачено вартість отриманого товару, а саме в сумі 400,00грн. При цьому, згідно банківської виписки призначенням платежу було зазначено: оплата за товар згідно рах. №РН-KD 89686 від 11.09.2009року. Тобто своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) відповідач підтвердив факт отримання товару згідно видаткової накладної №KD-89686 від 11.09.2009року на загальну суму 2601,12грн.

Таким чином вищенаведене свідчить, що у відповідача згідно умов договору виник обов’язок оплатити вартість отриманого товару протягом 21 календарного дня, тобто, до 02.10.2009року.

Однак в порушення умов договору, як зазначалось вище, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме сплативши 12.01.2010року 400,00грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

На момент розгляду справи господарським судом встановлено, що сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 2201,12грн. (2601,12грн. загальна вартість поставленого товару –400,00грн. сплачені грошові кошти). Жодних заперечень та доказів проведення повної оплати за поставлений товар відповідач, в порядку вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2201,12грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення покупцем умов оплати, передбачених п. 4.2. договору, постачальник за власним вибором, може застосувати до покупця один із наступних видів відповідальності: 5.2.1. за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочки розрахунку за весь час прострочення, 5.2.2. за порушення строку розрахунку покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості поставленої та неоплаченої вчасно партії товару.

На підставі п .5.2.1. договору позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 362, 73грн. за період прострочки з 03.10.2009року по 06.07.2010року.

Господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При цьому господарський суд звертає увагу, що ст. 6 ЦК України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, в тому числі і умови щодо виду та розміру відповідачльності.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

При укладенні договору поставки сторони на основі вільного волевиявлення узгодили у пунктах 5.2., 5.2.1. договору розмір пені та строк її нарахування, а саме за весь час прострочення, що не суперечить чинному законодавству України, а тому господарський суд вважає, що нарахування пені на суму заборгованості повинна проводитися виходячи із умов договору. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 25.01.2007року у справі №20-12/071.

Господарський суд зазначає. що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт прострочки відповідачем оплати вартості отриманого товару, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, розрахованої за період прострочення з 03.10.2009року по 06.07.2010року, господарський суд зазначає, що поданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сторонами у договорі поставки товару №1074/09 від 01.09.2009року (п. 5.6. договору) узгоджено, що кожна із сторін має сплатити іншій стороні в разі порушення грошового зобов’язання 30%річних з заборгованої суми за неправомірне користування грошовими коштами, господарський суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 30% річних, що становить 534,70грн., правомірною та обґрунтованою.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів сплати повної вартості отриманого товару, поставленого згідно видаткової накладної № KD-89686 від 11.09.2009року.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 3098,55грн., з яких 2201,12грн. основний борг, 362,73грн. пеня та 534,70грн. –30% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.                    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Олена»(08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Піонерська, 5, код ЄДРПОУ 32498484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Домінанта ЛТД» 01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11, код ЄДРПОУ 32308069) 2 201 (дві тисячі двісті одну) грн. 12 коп. основного боргу, 362 (триста шістдесят дві) грн. 73 коп. пені, 534 (п’ятсот тридцять чотири)грн. 70 коп. 30% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 15.07.2010року