Рішення № 10974544, 05.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" липня 2010 р. Справа № 21/126-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ

до Приватного підприємства «Біонорм», Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 1 360,51 гривень

за участю представників:

від позивача: Тарасенко О.В. (довіреність №22 від 21.04.2010р.)

від відповідача: Романенко О.В. (протокол №5 від 01.04.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(далі-ТОВ «Аптека Біокон»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Біонорм»(далі-ПП «Біонорм»/відповідач) про стягнення 12313,74 грн., з яких: 10946,06 грн. заборгованості за договором №0175/10 від 05.02.2010р., 238,24 грн. пені, 34,84 грн. 3% річних та 1094,60 грн. штрафу.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2010р. порушено провадження у справі №21/126-10 та призначено справу до розгляду на 05.07.2010р.

В судовому засіданні 05.07.2010р. представником позивача подано суду клопотання, відповідно до якого, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 1360,51 грн., з яких: 238,24 грн. пені, 34,84 грн. 3% річних та 1094,60 грн. штрафу. Зазначені уточнення судом прийняті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2010р. між ТОВ «Аптека Біокон»(далі-постачальник) та ПП «Біонорм»(далі-покупець) укладено договір поставки №0175/10 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 2.1, 3.2, 4.1 та 5.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське володіння), лікарські засоби та вироби медичного призначення, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Ціна та загальна вартість товару, який поставляється покупцю, вказана у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною Договору.

Оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно способу оплати вказаного у п. 3.1 Договору не пізніше строку визначеного в накладних.

Доказом передачі партії товару у власність покупця є накладна (специфікація) оформлена належним чином та підписана уповноваженою особою покупця і завірена печаткою покупця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і в будь-якому випадку діє до виконання сторонами взаємних зобов’язань і проведення взаємних розрахунків.

Судом встановлено, що позивач протягом дії Договору свої обов’язки за Договором в частині поставки товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору позивач, зокрема, протягом березня-квітня 2010р. поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 12300,25 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки покупця на накладних №2663786 від 09.03.2010р. на суму 60,24 грн., №2663787 від 09.03.2010р. на суму 1540,89 грн., №2664293 від 11.03.2010р. на суму 1516,73 грн., №2664294 від 11.03.2010р. на суму 524,05 грн., №2664853 від 15.03.2010р. на суму 8,82 грн., №2664854 від 15.03.2010р. на суму 1948,08 грн., №2665031 від 16.03.2010р. на суму 780,99 грн., №2665376 від 18.03.2010р. на суму 1591,95 грн., №2665377 від 18.03.2010р. на суму 136,50 грн., №2666173 від 24.03.2010р. на суму 34,20 грн., №2666170 від 24.03.2010р. на суму 683,49 грн., №2666169 від 24.03.2010р. на суму 20,64 грн., №2666174 від 24.03.2010р. на суму 858,64 грн., №2666681 від 29.03.2010р. на суму 271,57 грн., №2666665 від 29.03.2010р. на суму 628,95 грн., №2666667 від 29.03.2010р. на суму 55,80 грн., №2667271 від 01.04.2010р. на суму 548,83 грн., №2667632 від 06.04.2010р. на суму 29,88 грн., №2667633 від 06.04.2010р. на суму 1059,00 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Отримання покупцем товару згідно вищезазначених накладними підтверджується також і спеціальним дорученням №1 від 01.01.2010р. на отримання цінностей, що видане відповідачем, копія якого міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав.

Як зазначав позивач, грошові кошти, що надходили від відповідача, позивачем зараховувались в рахунок існуючої заборгованості за попередніми накладними.

За таких обставин, відповідно до наданого позивачем розрахунку та копій банківських виписок зі свого поточного рахунку за 26.05.2010р., 27.05.2010р., відповідачем сплачено лише 1354,15 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 10946,06 грн.

Водночас, в судовому засіданні 05.07.2010р. представником позивача подано клопотання, відповідно до якого позивач посилається на повну сплату відповідачем суми заборгованості за Договором в розмірі 10946,06 грн., що підтверджується наданими суду копіями банківських виписок зі свого поточного рахунку від 01.06.2010р., 03.06.2010р., 07.06.2010р., 09.06.2010р., 10.06.2010р., 11.06.2010р., 17.06.2010р., 21.06.2010р., 01.07.2010р.; довідкою №2844 від 02.07.2010р., що підписана генеральним директором та головним бухгалтером ТОВ «Аптека Біокон»та скріплена відбитком печатки Товариства.

Пунктом 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 3.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 10946,06 грн. заборгованості за Договором по сплаті вартості поставленого товару на підставі накладних №2663786 від 09.03.2010р., №2663787 від 09.03.2010р., №2664293 від 11.03.2010р., №2664294 від 11.03.2010р., №2664853 від 15.03.2010р., №2664854 від 15.03.2010р., №2665031 від 16.03.2010р., №2665376 від 18.03.2010р., №2665377 від 18.03.2010р., №2666173 від 24.03.2010р., №2666170 від 24.03.2010р., №2666169 від 24.03.2010р., №2666174 від 24.03.2010р., №2666681 від 29.03.2010р., №2666665 від 29.03.2010р., №2666667 від 29.03.2010р., №2667271 від 01.04.2010р., №2667632 від 06.04.2010р., №2667633 від 06.04.2010р. в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за Договором в частині своєчасної оплати товару позивач просить суд стягнути з відповідача 232,08 грн. пені та 33,83 грн. 3% річних, нарахованих за період: з 08.04.2010р. по 27.05.2010р. на 60,24 грн. заборгованості за накладною №2663786 від 09.03.2010р., з 08.04.2010р. по 27.05.2010р. на 187,70 грн. заборгованості за накладною №2663787 від 09.03.2010р., з 10.04.2010р. по 27.05.2010р. на 1516,73 грн. заборгованості за накладною №2664293 від 11.03.2010р., з 10.04.2010р. по 27.05.2010р. на 524,05 грн. заборгованості за накладною №2664294 від 11.03.2010р., з 14.04.2010р. по 27.05.2010р. на 8,82 грн. заборгованості за накладною №2664853 від 15.03.2010р., з 14.04.2010р. по 27.05.2010р. на 1949,08 грн. заборгованості за накладною №2664854 від 15.03.2010р., з 15.04.2010р. по 27.05.2010р. на 780,99 грн. заборгованості за накладною №2665031 від 16.03.2010р., з 17.04.2010р. по 27.05.2010р. на 1 591,95 грн. заборгованості за накладною №2665376 від 18.03.2010р., з 17.04.2010р. по 27.05.2010р. на 136,50 грн. заборгованості за накладною №2665377 від 18.03.2010р., з 23.04.2010р. по 27.05.2010р. на 34,20 грн. заборгованості за накладною №2666173 від 24.03.2010р., з 23.04.2010р. по 27.05.2010р. на 8,82 грн. заборгованості за накладною №2666170 від 24.03.2010р., з 23.04.2010р. по 27.05.2010р. на 20,64 грн. заборгованості за накладною №2666169 від 24.03.2010р., з 23.04.2010р. по 27.05.2010р. на 858,64 грн. заборгованості за накладною №2666174 від 24.03.2010р., з 28.04.2010р. по 27.05.2010р. на 271,57 грн. заборгованості за накладною №2666681 від 29.03.2010р., з 28.04.2010р. по 27.05.2010р. на 628,95 грн. заборгованості за накладною №2666665 від 29.03.2010р., з 28.04.2010р. по 27.05.2010р. на 55,80 грн. заборгованості за накладною №2666667 від 29.03.2010р., з 01.05.2010р. по 27.05.2010р. на 548,83 грн. заборгованості за накладною №2667271 від 01.04.2010р., з 06.05.2010р. по 27.05.2010р. на 29,88 грн. заборгованості за накладною №2667632 від 06.04.2010р., з 06.05.2010р. по 27.05.2010р. на 1 059,00 грн. заборгованості за накладною №2667633 від 06.04.2010р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське володіння), лікарські засоби та вироби медичного призначення, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно способу оплати вказаного у п. 3.1 Договору не пізніше строку визначеного в накладних.

Як вбачається зі змісту спірних накладних, кожна з них містить визначення терміну їх оплати.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3 Договору покупець за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми за кожний день прострочки платежу.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 238,33 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 232,08 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 34,80 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 33,83 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Посилання ж відповідача на надання позивачем згоди на сплату наявної за Договором заборгованості частково, з урахуванням фінансових можливостей покупця, судом не приймаються, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують факт погодження сторонами зміни порядку оплати вартості товару за Договору, передбаченого п. 3.2 Договору.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд, на підставі п. 7.2 Договору, стягнути з відповідача 1094,60 грн. штрафу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку прострочки платежу, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару.

Втім, статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.

З приписів даної норми вбачається, що підставою застосування штрафу може бути будь-яке порушення зобов'язання, за виключенням прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2010р. у справі №11/267-09.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1094,60 грн. штрафу, оскільки вимога про стягнення штрафу, нарахованого за прострочення виконання грошового зобов'язання, суперечить вимогам п. 2 ст. 549 ЦК України.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, витрати, за отримання юридичних послуг в розмірі 675,00 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг №815-4 від 24.05.2010р., що укладений між позивачем та ПП «Юридична фірма «Евіденс», платіжне доручення №608 від 03.06.2010р. про перерахування 675,00 грн. з поточного рахунка позивача на поточний рахунок ПП «Юридична фірма «Евіденс», Акт виконаних робіт по наданню юридичних послуг за договором №815-4 від 24.05.2010р. на суму 675,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що до судових витрат відносяться кошти, якщо вони були сплачені саме адвокату, а не будь-якому представнику сторони, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Зокрема, поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 цього Закону, якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2010р. по справі №38/114.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що судові витрати по справі, в цій частині, пов'язані з оплатою позивачем саме послуг адвоката.

Натомість, наявні у справі докази, свідчать про перерахування позивачем грошових коштів за надання правової допомоги ПП «Юридична фірма «Евіденс», яке не є адвокатським об'єднанням, а тому витрати понесені позивачем на оплату послуг зазначеного підприємства не можуть відноситись до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 675,00 грн. витрат, за отримання юридичних послуг задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

Враховуючи, що на момент порушення провадження у даній справі розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становив 10946,06 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру заборгованості, що існувала на момент порушення провадження у даній справі та розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 34, 49, 59, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №21/126-10 в частині стягнення з Приватного підприємства «Біонорм»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»10946,06 грн. заборгованості припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Біонорм»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 20, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33341992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(03151, м. Київ, вул. Мішина, 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30263519) 232 (двісті тридцять дві) грн. 08 коп. пені, 33 (тридцять три) грн. 83 коп. 3% річних, 112 (сто дванадцять) грн. 11 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                        В.А. Ярема

Рішення підписане 12.07.2010р.