Ухвала суду № 109742899, 15.03.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

про визнання вимог кредитора

"15" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4644/15Господарський суд Одеської області у складі судді Антощук Світлани Іванівни,

при секретарі судового засідання Скогутовському І.П.

дослідивши матеріали справи

За заявою кредитора: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ДЕВІАНТ (65069, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 2Б; код ЄДРПОУ 43011293)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 5; код ЄДРПОУ 22471390);

про банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. (суддя Антощук С.І.) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІВДЕНБУД.

В автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" в електронній формі оголошення про порушення справи про банкрутство у справі №916/4644/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" було сформовано господарським судом 11.01.2016р. (т. 2 а.с. 201).

12.01.2016р. на офіційному сайті Вищого господарського суду України опубліковано про порушення справи про банкрутство у справі №916/4644/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" (публікація №27137 від 12.01.2016р.). (т. 2 а.с. 202-203).

06.09.2018 р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІВДЕНБУД у сумі 731 383, 02 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2023р. ОСОБА_1 повідомлено про відкладення підсумкового судового засідання до "15" березня 2023 р. о 14:00 год., що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення вищезазначеної ухвали суду (вх. ГСОО № 4994/23 від 24.02.2023р.).

Розглянувши заяву кредитора, суд встановив:

Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка діяла на час публікації оголошення, встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

07.09.2022р. господарським судом постановлено ухвалу попереднього засідання.

Враховуючи, що заяву Кредитора подано після строку, встановленого ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а на дату постановлення судом ухвали попереднього засідання суду діяли положення Кодексу України з процедур банкрутства, то розгляд заяви Кредитора здійснюється судом за положеннями вказаного Кодексу.

Відповідно до абз.5 ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Як на підставу звернення до господарського суді із заявою про визнання грошових вимог Заявник посилається на неналежне виконання Боржником договору №32-2-1-2 від 20.06.2008р. про дольову участь в будівництві житлового будинку.

Предметом вказаного договору є дольова участь у будівництві однокімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 57,25 м.кв. у 4-секційному 8-поверховому житловому будинку, розташованому в смт. Затока по вул. Зарипова, що будується на замовлення ТОВ "ПІВДЕНБУД" з метою отримання у власність квартири (п.1.1, 1.2 Договору).

Узгоджена на момент підписання сторонами сума Договору складає 215 260,00 грн. (п.3.1. Договору).

З боку Пайовика зобов`язання за Договором були виконані у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №501357від 20.08.2008р.

Плановий строк закінчення будівництва Житлового будинку друге півріччя 2008 року. (п. 2.5. Договору).

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання не виконано та житловий будинок не збудовано, ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою про розірвання Договору та стягнення збитків з ТОВ «ПІВДЕНБУД».

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2018 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ПІВДЕНБУД» задоволено частково, Договір про дольову участь у будівництві житлового будинку розірвано, стягнуто з ТОВ «ПІВДЕНБУД» на користь ОСОБА_1 215 260, 00 грн. (сума збитків); 61 252, 00 грн. (3% річних); 446 995, 98 грн. (інфляційне збільшення).

05.12.2018 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було скасовано заочне рішення від 24.04.2018 р. та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в частині розірвання Договору про дольову участь у будівництві житлового будинку, в частині стягнення грошових коштів відмовлено, провадження у справі закрито.

14.05.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з уточненою заявою про визнання грошових вимог.

Кредитором заявлено до визнання 731 383,02 грн., з яких 215 260,00 (сума збитків); 548 073,49 грн. (інфляційне збільшення) та 69 876,35 грн. (3% річних), з посиланням на положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку із прострочення Боржником виконання зобов`язання.

Розпорядник майном Боржника щодо задоволення вимог кредитора заперечував, з огляду на те, що на його думку зазначені вимоги Заявника є майновими, а не грошовими. Тобто, станом на дату звернення Заявника до суду із заявою про визнання грошових вимог у Боржника відсутній обов`язок сплати на користь Заявника заявлені до визнання грошові кошти. Разом з тим, згідно реєстру вимог інвесторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" вбачається, що арбітражний керуючий визнав оплату Заявника за Договором.

Статтею 11 Цивільний кодекс України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1 як пайовиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" виникли правовідносини у сфері інвестування у будівництво об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність (у редакції, чинній на момент укладання договорів), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об`єкти житлового будівництва, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 2 Закону).

За змістом статті 7 цього Закону (у відповідній редакції) всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору.

Інвестиційний договір, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД", є угодою між особою, яка має право на об`єкт будівництва, та інвестором з метою участі інвестора у будівництві шляхом залучення інвестиційних коштів та отримання в майбутньому у власність об`єкту.

Досліджуючи правову природу зобов`язань, які виникли на підставі договору, судом встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 щодо перерахування інвестиційних внесків забудовнику були грошовими зобов`язаннями та були виконані. А зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" щодо здійснення будівництва, введення об`єктів в експлуатацію та передачі їх інвесторам виконані не були, однак не мали характеру грошових.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони… У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Як вбачається з надано Заявником рішення Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 05.12.2008р. судом не визначались наслідки розірвання договору №32-2-1-2 від 20.06.2008р. про дольову участь в будівництві житлового будинку, зокрема, щодо будь-якого грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" перед ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, Суд відмовляє, у визнанні грошових вимоги у сумі 69 876, 35 грн. (3% річних) та 548 073,49 грн. (інфляційне збільшення), оскільки із зазначених вище обставин справи судом не було встановлено невиконаного грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" перед ОСОБА_1 .

Щодо вимоги Заявника про визнання 215 260,00 грн. збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3). Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч. 3). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо) (ч. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1, 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань здійснюється у порядку статті 623 ЦК України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд відзначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 916/477/18.

Так, Суд звернув увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення:

-протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

-наявність збитків;

-причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

-вина правопорушника.

Так, у рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2008р. встановлено, що саме у результаті протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД", яка виявилась у невиконанні взятих на себе за договором зобов`язань, у свідомому розумінні негативних наслідків таких дій для інвестора та виникненні у інвестора ( ОСОБА_1 ) збитків у вигляді здійснених інвестицій, виникли підстави для розірвання договору за рішенням суду. Наявність фактичних збитків у сумі 215 260,00 грн. суд вбачає у фактичній сплаті пайовиком свого внеску, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №501357від 20.08.2008р. та реєстром, інвесторів, який обліковує Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" вбачається.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає доведеною та належним чином підтвердженою майнову вимогу ОСОБА_1 до ТОВ "ПІВДЕНБУД", виражену у грошових одиницях у сумі 215 260,00 грн., що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів.

Господарський суд зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Згідно ч.1 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановлено для їх подання можуть брати участь у зборах кредиторів боржника, однак без права вирішального голосу.

Керуючись ст.ст. 1, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати майнові вимоги виражені в грошових одиницях ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" у сумі 215 260,00 грн., що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів У визнанні інших заявлених вимог відмовити.

2. Визнані у п.1 даної ухвали суду вимоги є конкурсними, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, однак не надають кредитору права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Ухвала набрала законної сили 15 березня 2023 р. та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 20 березня 2023 р.

Суддя С.І. Антощук