Рішення № 10974280, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/9518.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Онищенко І.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М», м. Черкаси (ідентифікаційний код 33456859)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансполіс ЛТД», м. Київ (ідентифікаційний код 23508853)

про: стягнення 142 311,00 грн.

за участю:

представника Позивача –голов.бух. Калюжна ЮМ. (за довіреністю №б/н від б/д);

представника Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат М», м. Черкаси (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансполіс ЛТД м. Київ (далі –Відповідач) про стягнення 142 311,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором про надання послуг № 2007 від 26.08.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Платіжне доручення № 253 від 28.08.2009р., лист-вимога від 09.11.2009р. вих..№ 25-09/11 про повернення коштів з доказами її направлення Відповідачу, Договір про надання послуг № 2007 від 26.08.2009р., Довідка Головного управління статистики у Черкаській області щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Витяг з ЄДРПОУ від 09.09.2009р. щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Витяг з ЄДРПОУ від 29.09.2009р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Протокол зборів Позивача від 10.06.2005р., Довідка Головного управління Державного казначейства України у м.Києві та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 610, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 43-1, 43-2, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач на виконання ухвали суду від 01.07.2010 року надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача станом на 26.07.2010р.

Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не була отримана поштова кореспонденція, яка була направлена йому на юридичну адресу, визначену за матеріалами справи, а саме: 03186 м.Київ, бул.Чоколівський, буд.19.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач у судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2009 року між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 2007 від 26.08.2009р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору предметом Договору є надання Виконавцем послуг на умовах вказаних в Договорі, спрямованих на придбання та юридичне оформлення Замовником металобрухту чорного металу у кількості 500 (п’ятсот) тон, отриманого в результаті утилізації надлишкового військового майна, з правом пролонгації кількості –(далі - металобрухт), який буде мати наслідком придбання металобрухту Замовником, на умовах франко-склад на території Південно-Східної України та набуття права власності на нього.

Вартість металобрухту передбаченого п.1.1 Договору не повинна перевищувати 150000, 00 грн.

Результатом послуг, виконаних належним чином, сторони визнають придбання Замовником металобрухту зазначеного у п.1.1 Договору, за ціною що не перевищує або дорівнює ціні, яка зазначена в п.1.2 Договору. За результатами наданих послуг сторони складають у двох примірниках акт про надання послуг, по одному примірнику для кожної сторони.(п.4.1 та п.4.2 Договору).

Розділом 5 Договору сторони погодили порядок виконання Договору, винагороду Виконавця та порядок розрахунків, зокрема:

- за вчинення дій які призведуть до придбання зазначеного у п.1.1 Договору металобрухту, Виконавцю виплачуються грошові кошти, 260000, 00 грн. (п.5.2 Договору);

Розрахунок з Виконавцем проводиться наступним чином:

- 123000, 00 грн. на протязі 3 банківських днів з моменту підписання Договору; (п.5.3.1.Договору);

- 137000,00 грн. на протязі 3 банківських днів з моменту укладання Договору купівлі-продажу металобрухту, оформлення свідоцтва права власності на металобрухт –у якості оплати Замовником замовлення на виконання проекту транспортної логістики Комплексу, та у якості винагороди Виконавця.

У випадку недосягнення результату передбаченого п.1.1. та 4.1. Договору Виконавець зобов’язується на протязі 7 днів з моменту направлення письмової вимоги Замовника повернути отримані кошти у повному розмірі.(п.5.6 Договору).

Сторонами у п.7.5 Договору встановлено, що в разі невиконання п.4.1. Договору, Виконавець протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від Замовника сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від суми отриманих грошових коштів та повертає всі грошові кошти, які були отримані Виконавцем від Замовника.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами його основного тексту та діє до повного виконання чи розірвання. Термін дії до 26.10.2009р.

Позивач виконав свої зобов’язання по Договору частині сплати 123000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 253 від 28.08.2009р., яке додано до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, придбання та юридичне оформлення металобрухту чорного металу не відбулось, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи Акту про надання послуг.

Позивач звернувся до Відповідача з листом-вимогою про повернення коштів за вих..№ 25-09/11, що підтверджується листом та поштовим повідомленням від 10.11.2009р. Проте Відповідач, лист-вимогу, який був направлений на юридичну адресу Відповідача, визначену за матеріалами справи та за Довідкою з ЄДРПОУ №15а-4709 не отримав, кошти не повернув, в зв’язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 253 від 28.08.2009р. на суму 123000, 00грн.

Проте, Відповідач не надав Позивачеві послуги, вказані в п.1.1. укладеного Договору, чим не виконав узятих на себе зобов’язань.

У п.7.5 Договору встановлено, що в разі невиконання п.4.1. Договору, Виконавець протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від Замовника сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від суми отриманих грошових коштів та повертає всі грошові кошти, які були отримані Виконавцем від Замовника.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Позивач звернувся до Відповідача з листом-вимогою про повернення коштів за вих..№ 25-09/11, що підтверджується листом та поштовим повідомленням від 10.11.2009р. Проте Відповідач, лист-вимогу, який був направлений на юридичну адресу Відповідача, визначену за матеріалами справи та за Довідкою з ЄДРПОУ №15а-4709 не отримав, кошти не повернув.

Як вже зазначалося, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

На день винесення рішення сума боргу складає 123000, 00 грн. і підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, з огляду на порушення Відповідачем взятих на себе згідно Договору обов’язків, а саме виконання п.4.1. Договору, позовні вимоги в частині стягнення 10% штрафу від суми отриманих грошових коштів підлягають задоволенню у розмірі 12300,00 грн.

Щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 7011,00 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно вимог ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, якщо це передбачено договором. З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

У даному випадку Договором не передбачено ні нарахування пені, ні її розмір, а отже вимога Позивача щодо стягнення пені у сумі 7011,00 грн. задоволенню не підлягає.

Суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача, які знаходяться на його рахунку, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в даному випадку – на Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М», м.Черкаси (ідентифікаційний код 33456859) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансполіс ЛТД», м. Київ, (ідентифікаційний код 23508853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М», м. Київ (ідентифікаційний код 33456859) 123 000,00 грн. та штраф у розмірі 12300,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансполіс ЛТД», м. Київ, (ідентифікаційний код 23508853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат М», м. Київ (ідентифікаційний код 33456859) витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 353,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,37 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 18.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.08.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева