Рішення № 109742736, 22.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. Справа № 911/2192/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект», (08300, вул. Дзержинського, буд. 3, кв. 45, м. Бориспіль, Київська область)

до Гірської сільської ради, (08324, вул. Центральна, буд. 5, с. Гора, Бориспільський район, Київська область)

про стягнення 4 411, 81 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Армукрземпроект» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до Гірської сільської ради про стягнення 2 802, 00 грн основної заборгованості, 309, 24 грн пені, 1 058, 98 грн інфляційних збитків, 241, 59 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги згідно з договором № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області» від 23.10.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2022 р. відкрито провадження у справі № 911/2192/22 за позовом ТОВ «Армукрземпроект» до Гірської сільської ради про стягнення 4 411, 81 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.

23.12.2022 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 1282-02-09-22 від 14.12.2022 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю у зв`язку із спливом строків позовної давності; проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Також, відповідач у своєму клопотанні № 1283-02-09-22 від 14.12.2022 р. про об`єднання справ в одне провадження просить суд об`єднати в одне провадження господарські справи № 911/2190/22, № 911/2192/22, № 911/2188/22 та 911/2191/22, у зв`язку з однорідністю позовних вимог та існуванням спору між тими ж сторонами.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні (з викликом учасників справи) з повідомленням сторін суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи і суд на підставі зібраних та поданих доказів, позицій сторін може встановити і оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки позивачем у справах № 911/2190/22, № 911/2192/22, № 911/2188/22, 911/2191/22 заявлені позовні вимоги до відповідача за договорами, які не пов`язані між собою підставою виникнення та підтверджуються різними доказами, а задоволення позовних вимог по одному з договорів не залежить від задоволення позовних вимог за іншим договором, а тому вказані позовні вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження. Крім того, відповідачем не було надано суду достатніх доказів, які підтверджували б, що вимоги у зазначених справах носять характер основних, похідних та чи є вони однотипними/взаємопов`язаними.

10.01.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь № 6 від 09.01.2023 р. на відзив на позовну заяву, що долучена судом до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2017 р. між позивачем (надалі Виконавець) та відповідачем (надалі Замовник) було укладено договір № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області», згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснити відповідно до умов цього Договору надати послуги з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області» (ДК 021:2015 код 71520000-9 Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість послуг за цим Договором складає 2 802, 00 грн. (Дві тисячі вісімсот дві гривні 00 коп.), без ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що платіж в розмірі 100 % вартості робіт Замовник здійснює протягом трьох банківських днів з моменту підписання акта надання послуг на розрахунковий рахунок Виконавця.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що після закінчення надання послуг Виконавець передає Замовнику акт здачі-приймання послуг, який повинен бути підписаний Замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати передачі або надана мотивована письмова відмова від його підписання в той же строк.

Згідно з п. 2.4. Договору Замовник здійснює розрахунки із Виконавцем після підписання Сторонами акту здачі-приймання послуг протягом 3 (трьох) банківських днів.

Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунки здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Виконавця.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що даний Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2017 року, а щодо зобов`язання Сторін до повного їх виконання. Повним виконанням Сторонами цього Договору вважається належне і своєчасне виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

22.12.2017 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 43 від 23.10.2017 р. про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області».

Пунктами 2-3 Додаткової угоди № 1 передбачено, що сторони дійшли згоди згідно з календарним планом викласти п. 4.1. Договору в наступній редакції: Даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018 р.

3. Видатки 2018 року складуть 2 802, 00 грн. Зобов`язання за цим пунктом виникають з моменту затвердження асигнувань.

У жовтні 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 7 від 11.10.2018 р., яким повторно передав акти здачі-приймання послуг з авторського нагляду, зокрема, за договором № 43 від 23.10.2017 р. та просив здійснити оплату наданих послуг. Вказаний лист з додатками був отриманий відповідачем 11.10.2018 р., що підтверджується відміткою про реєстрацію документа № 1843-02-20-18, що не заперечується відповідачем.

В подальшому, як зазначає позивач, 28.11.2019 р. між сторонами був складений та підписаний акт № 1 здачі-приймання послуг на авторський нагляд на загальну суму 2 802, 00 грн.

У вересні 2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 (№ 34) від 13.09.2022 р. про сплату заборгованості, у якій вимагав невідкладно погасити існуючу заборгованість за договором № 43 від 23.10.2017 р. у розмірі 2 802, 00 грн.

У відповідь на вищезазначену претензію позивача, відповідач у своєму листі № 967-02-14-22 від 05.10.2022 р. зазначив, що у виконавчому комітеті Гірської сільської ради відсутні відомості щодо передачі позивачем акту здачі-приймання послуг за договором № 43 від 23.10.2017 р. та журналу результатів авторського нагляду, а також повідомили про не укладення між сторонами додаткових угод про продовження дії договору.

Відповідач зазначає, що ним було отримано акти здачі-приймання послуг на авторський нагляд за договором № 43 від 23.10.2017 р., водночас такі акти не були ним підписані протягом 5 календарних днів та не було надано мотивованої відмови від їх підписання, оскільки позивачем в порушення вимог п. 3 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 903, не передано журнал результатів авторського нагляду, а наданий позивачем акт від 28.11.2019 р. є фіктивним та підробленим.

При цьому, на думку відповідача кінцевим терміном для виконання зобов`язань з оплати наданих послуг за договором у зв`язку з не підписанням акту здачі-приймання послуг та ненаданням мотивованої відмови в порушення положень п. 2.4. договору слід вважати 18.10.2018 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 ст. 903 цього ж кодексу зазначено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» під час будівництва об`єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд.

Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають кваліфікаційний сертифікат.

Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об`єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об`єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський або технічний нагляд, повідомляє про це замовника і орган державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Порядок проведення авторського і технічного наглядів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 903, визначено, що авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об`єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

Відповідно до абз. 1 п. 5 цього ж порядку результати авторського нагляду фіксуються в журналі, що оформляється генеральним проектувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у замовника, а другий - у генерального проектувальника.

Статтею 530 цього ж кодексу визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, позивачем листом № 7 від 11.10.2018 р. були направлені на адресу відповідача акти здачі-приймання послуг з авторського нагляду, зокрема, за договором № 43 від 23.10.2017 р., які були отримані відповідачем.

При цьому, у своїх поясненнях відповідач фактично визнає невиконання ним своїх обов`язків в частині підписання актів здачі-приймання послуг та надання мотивованої відмови від їх підписання за договором.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт ненадання позивачем послуг з авторського нагляду та/або претензій, зауважень щодо якості та обсягу таких послуг.

Заперечення відповідача щодо підробки позивачем акту № 1 здачі-приймання послуг на авторський нагляд від 28.11.2019 р. є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідачем не було надано суду доказів існування (підписання) будь-яких інших екземплярів актів, отриманих відповідачем та складених за результатами надання послуг з авторського нагляду. Також, у процесі розгляду справи відповідачем не було заявлено клопотань щодо витребування оригіналу акту № 1 здачі-приймання послуг на авторський нагляд від 28.11.2019 р. для огляду та/або проведення експертизи такого документа з метою встановлення факту його підроблення, а саме лише звернення відповідачем до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 358, 384 Кримінального кодексу України, не підтверджує доведеність вчинення позивачем або іншою особою кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про встановлення факту надання позивачем послуг з авторського нагляду за договором № 43 від 23.10.2017 р. на підставі акту № 1 здачі-приймання послуг на авторський нагляд від 28.11.2019 р. та виникнення у відповідача обов`язку з оплати таких послуг у строк та порядку, встановлені п. 2.4. договору. При цьому, судом враховано також, що вказаний акт зі сторони відповідача містить підпис голови Гірської сільської ради Дмитріва Р. М., скріплений гербовою печаткою ради, і відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б неналежність та невідповідність підпису сільського голови Дмитріва Р. М. та печатки сільської ради.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 2 802, 00 грн, що підтверджується договором № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області» від 23.10.2017 р. та додатковою угодою № 1 від 22.12.2017 р. до нього, актом № 1 здачі-приймання послуг на авторський нагляд від 28.11.2019 р., листом позивача № 7 від 11.10.2018 р., претензією позивача № 1 (№ 34) від 13.09.2022 р., іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 1282-02-09-22 від 14.12.2022 р. просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю у зв`язку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 цього ж кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи 28.11.2019 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт № 1 здачі-приймання послуг на авторський нагляд та як наслідок, з урахуванням положень п. 2.4. договору № 43 від 23.10.2017 р., у відповідача виникло зобов`язання здійснити оплати таких послуг у строк до 02.12.2019 р.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся в Господарський суд Київської області із позовною заявою № 42 від 17.10.2022 р. про стягнення 2 802, 00 грн основної заборгованості, 309, 24 грн пені, 1 058, 98 грн інфляційних збитків, 241, 59 грн 3 % річних, 27.10.2022 р., а тому суд дійшов висновку, що загальна позовна давність по основній заборгованості, інфляційним збиткам та 3 % річних за зобов`язанням щодо оплати наданих позивачем послуг за договором № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області» від 23.10.2017 р. не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав і інтересів по стягненню основної заборгованості, інфляційних збитків, 3 % річних.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 2 802, 00 грн за договором № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області» від 23.10.2017 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню на підставі ст. 232 Господарського процесуального кодексу та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті наданих позивачем послуг з 03.12.2019 р. по 02.06.2020 р. за договором № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області» від 23.10.2017 р. всього на загальну суму 309, 24 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, при укладенні договору № 43 про надання послуг з авторського нагляду на об`єкті «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини вул. Басейна в с. Гора Бориспільського району Київської області» від 23.10.2017 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а саме оплати наданих послуг, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг у заявлений період, зокрема, на підставі положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», так як положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не встановлюють розмір пені за невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання, а визначають порядок обчислення пені і обмеження її розміру, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 309, 24 грн пені від суми основної заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті наданих послуг з 03.12.2019 р. по 31.08.2022 р. на загальну суму 1 058, 98 грн та 3% річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті наданих послуг з 03.12.2019 р. по 17.10.2022 р. на загальну суму 241, 59 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 058, 98 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 241, 59 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн. З приводу вказаної заяви позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 цього ж закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 1 ст. 26 цього ж закону передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

До позовної заяви в якості доказів, що підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу позивачем додано договір № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р., укладений між ТОВ «Армукрземпроект» та ТОВ «Юридична компанія «Аксіома» в особі директора Асряна Арама Овіковича, протокол узгодження № 1 від 01.06.2022 р. (Додаток № 1 до договору № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р.), акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 14.11.2022 р. на суму 12 000, 00 грн, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000774 від 02.12.2019 р., виданим Радою адвокатів міста Києва, платіжною інструкцією № 25 від 17.11.2022 р. на суму 12 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 1282-02-09-22 від 14.12.2022 р. вважає розмір заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу необґрунтованими, не доведеними та такими, що не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат, розумності розміру і не співмірні з виконаною роботою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Судом встановлено, що договір № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р. було укладено між позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Аксіома», яка за своєю суттю не відповідає організаційним формам адвокатської діяльності, які передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

При цьому, у матеріалах справи відсутній статут ТОВ «Юридична компанія «Аксіома» чи будь-які інші документи, що підтверджували б протилежне.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, відповідь на відзив на позовну заяву, інші документи підписані від імені позивача його директором Мкртічяном А. А. та не можуть прямо свідчити про їх складання іншою особою адвокатом чи іншим представником, а з наданого акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 14.11.2022 р. неможливо достовірно встановити які послуги та у яких обсягах були надані ТОВ «Юридична компанія «Аксіома» позивачу саме у межах справи № 911/2192/22.

Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та у зв`язку із тим, що судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, визначені Господарським процесуальним кодексом України, підлягають розподілу між сторонами лише у разі надання такої допомоги адвокатом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача судових витрат в частині витрат на правову допомогу у розмірі 12 000, 00 грн, заявлених позивачем за договором № 1 про надання правової допомоги від 01.06.2022 р.

Судові витрати в частині судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Гірської сільської ради (08324, вул. Центральна, буд. 5, с. Гора, Бориспільський район, Київська область; ідентифікаційний код 04363647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» (08300, вул. Дзержинського, буд. 3, кв. 45, м. Бориспіль, Київська область; ідентифікаційний код 37791452) 2 802 (дві тисячі вісімсот дві) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 1 058 (одна тисяча п`ятдесят вісім) грн 98 (дев`яносто вісім) коп. інфляційних збитків, 241 (двісті сорок одна) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. 3 % річних та судові витрати 2 307 (дві тисячі триста сім) грн 09 (дев`ять) коп. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца