Рішення № 10974182, 20.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/7820.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Онищенко І.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд», м.Горлівка, Донецької обл.

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніс», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 4 836,19 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Форофонтова-Гуз Г.Д. (за довіреністю № б/н від 12.04.2010р.)

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд», м.Горілвка, Донецької області, (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніс», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 836,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки №864-10 від 04.02.2010р., копія повідомлення, видаткова накладна № 14485/14487 від 25.03.2010р. на суму 1866, 48 грн., видаткова накладна № 26507/27600 від 23.04.2010р. на суму 3065,94грн., зворотна накладна від покупця №72 від 27.05.2010р., Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2010р. по 27.05.2010р. підписаного з боку обох сторін та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 611, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 22, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 230-232 Господарського кодексу України.

Позивачем на виконання ухвали суду від 01.07.2010р. року в судових засіданнях були надані наступні документи: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.07.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, виписки по особовому рахунку Позивача, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, копія Статуту Позивача, докази направлення позовної заяви з додатками Відповідачу.

Позивач у судові засідання з’являвся, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресами, зазначеними в позовній заяві, та в Витязі від 22.07.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даніс»(Покупець) був укладений Договір поставки №864-10 від 04.02.2010р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця алкогольні напої (далі –товар), а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Згідно п.6.1. Розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати.

Згідно п.7.1. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

У відповідності до п.9.2 Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника продукції, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Договір чинний (строк дії) протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявили про свої наміри розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 9 105,96 грн.

Відповідач, відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи оплатив поставлений товар частково, а саме на суму 4173,54 грн. та відповідно до зворотної накладної № 72 від 27.05.2010р. повернув товару на суму 621, 90 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно накладної № 14485/14487 від 25.03.2010р. на суму 1 866,48 грн. та № 26507/27600 від 23.04.2010р. на суму 3 065,94 грн.

Відповідно до акту звіряння розрахунків підписаного з боку Позивача та Відповідача заборгованість станом на 27.05.2010р. складає 4 173,54 грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 20% річних та 7% штрафу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №864-10 від 04.02.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 9 105,96 грн.

Відповідач, відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи оплатив поставлений товар частково, а саме на суму 4173,54 грн. та відповідно до зворотної накладної № 72 від 27.05.2010р. повернув товару на суму 621, 90 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, згідно накладної № 14485/14487 від 25.03.2010р. на суму 1 866,48 грн. та № 26507/27600 від 23.04.2010р. на суму 3 065,94 грн.

Відповідно до акту звіряння розрахунків підписаного з боку Позивача та Відповідача заборгованість станом на 27.05.2010р. складає 4 173,54 грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків з боку Позивача і Відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 4 310,52 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 7.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 112,04 грн. за період з 16.04.2010р. по 22.06.2010р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами, відповідно до п.9.2 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника продукції, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: - що розмір 20% річних, який може бути нарахований протягом періоду з 16.04.2010р. до 22.06.2010р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже – підлягає стягненню у сумі 111,89 грн.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 7% від суми боргу (п.7.1 Договору).

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов’язань по сплаті за отриманий товар є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 301,74 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд», м.Горлівка, Донецької області, ідентифікаційний код 36899012 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніс», м.Київ, ідентифікаційний код 19496162 про стягнення 4 836,19 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніс», м.Київ, ідентифікаційний код 19496162 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд», м.Горлівка Донецької обл.., ідентифікаційний код 36899012 основну суму боргу у розмірі 4 310,52 грн., пеню у розмірі 112,04 грн., 20% річних у розмірі 111,89 грн., штраф у розмірі 301,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніс», м.Київ, ідентифікаційний код 19496162 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд», м.Горлівка, Донецької обл.., ідентифікаційний код 36899012 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 25.08.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева