Рішення № 10973965, 26.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

26.08.2010 р.                                                             Справа № 19/53

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Доброта-М”, с. Оноківці Ужгородського району

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, м. Берегово

про стягнення 24 065 грн. 70 коп., в тому числі 23 433 грн. 38 коп. основного боргу, 548 грн. 09 коп. пені, 84 грн. 23 коп. три відсотки річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Бахтин В.В., довіреність б/н від 25.08.2010 року

Відповідача –

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Доброта-М”, с. Оноківці Ужгородського району заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, м. Берегово про стягнення 31 718 грн. 41 коп., в тому числі 31 086 грн. 09 коп. заборгованості за поставлений товар, 548 грн. 09 коп. пені та 84 грн. 23 коп. три проценти річних.

Представником позивача через канцелярію суду 10.08.2010 року подано заяву від 03.08.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 24 065 грн. 70 коп., в тому числі 23 433 грн. 38 коп. основного боргу, 548 грн. 09 коп. пені, 84 грн. 23 коп. три відсотки річних, а також судові витрати.

Відповідачем подано через канцелярію суду 26.08.2010 року о 10 год. 20 хв., клопотання № 25/08 від 25.08.2010 року, в якому просить суд відкласти розгляд справи на інший термін у межах строків розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання, а також просить суд врахувати те, що відповідач не отримував від позивача копій позовних заяв та доданих до них документів, а отже не має можливості надати на день судового розгляду справи письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог. Однак, дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ч. 1 ст. 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява одержана господарським судом 01.07.2010 року.

Крім того, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 05.07.2010 року, 19.07.2010 року та 13.08.2010 року надіслані

відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення –судова повістка № 3613440 від 13.07.2010 року, повідомлення –судова повістка б/н від 26.07.2010 року та повідомлення –судова повістка б/н від 18.08.2010 року), у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Доброта-М”, с. Оноківці Ужгородського району (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, м. Берегово (покупець) укладено договір поставки б/н від 10.04.2008 року та договір поставки № 6 від 01.04.2010 року. Згідно умов даних договорів постачальник (позивач) взяв на себе зобов’язання передавати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов’язання прийняти та проводити оплату за товар на умовах договору.

Розділами 2 та 3 договору поставки від 10.04.2008 року передбачено, що товар, постачання якого здійснюється за даним договором, поставляється покупцю окремими партіями. Асортимент, кількість товару визначається у накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до розділів 5 та 6 договору поставки від 10.04.2008 року передбачено, що ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід’ємною частиною договору. Оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 14-ти банківських днів з моменту реалізації товару покупцем своїм клієнтам, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Позивачем на виконання умов договору поставки б/н від 10.04.2008 року відповідно до накладних № 6973 від 14.01.2010 року, № 7022 від 20.01.2010 року, № 7048 від 25.01.2010 року, № 7049 від 25.01.2010 року, № 7076 від 27.01.2010 року, № 7078 від 27.01.2010 року, № 7116 від 02.02.2010 року, № 7184 від 10.02.2010 року, № 7242 від 18.02.2010 року, № 7300 від 25.02.2010 року, № 7302 від 25.02.2010 року, № 7365 від 03.03.2010 року, № 7420 від 10.03.2010 року, № 7421 від 10.03.2010 року, № 7423 від 11.03.2010 року було відпущено товар на суму 28432 грн. 54 коп., за який відповідач не провів розрахунок.

Крім цього, відповідно до договору поставки № 6 від 01.04.2010 року загальна вартість договору становить суму всіх накладних на відпуск товару. Пунктом 3.1. договору зазначено, що асортимент, кількість товару зазначаються в накладних, які є невід’ємною частиною договору. Передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 20-ти календарних днів з моменту отримання ним даного товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

На виконання умов договору поставки № 6 від 01.04.2010 року позивачем відповідно до накладної № 7610 від 01.04.2010 року було відпущено відповідачу товар на суму 2653 грн. 55 коп., який також не було оплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у

зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в

інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 23433 грн. 38 коп., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 27.07.2010 року підписаним обома сторонами та скріплений печатками станом на 27.07.2010 року. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 23 433 грн. 38 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 23 433 грн. 38 коп. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до п. 9.2.1 договору поставки б/н від 10.04.2008 року та п. 8.2.1 договору поставки № 6 від 01.04.2010 року за порушення термінів розрахунків, покупець (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР складає 548 грн. 09 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума трьох процентів річних за період прострочки складає 84 грн. 23 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Заява позивача б/н від 23.07.2010 року про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66-67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Позивач свою заяву про забезпечення позову аргументує тим, що йому стало відомо, що відповідач станом на сьогоднішній день фінансово спроможний погасити заборгованість, однак злісно ухиляється від взятих на себе зобов’язань за укладеними договорами поставки.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується:

а) накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

б) забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

в) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору;

г) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

1) розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

3) наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

4) імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

5) запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Господарський суд здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника за вищевказаними критеріями дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів до забезпечення позову, враховуючи наступне.

Позивач не навів жодних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Саме позивач повинен довести наявність наміру відповідача розпорядитися грошовими коштами в таких розмірах, які утруднять або унеможливлять виконання рішення суду. Позивач не зазначив та не надав доказів в обґрунтуванні обставин щодо необхідності забезпечення позову, не вказав та не надав доказів в обґрунтування що грошові кошти які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього можуть зникнути, зменшитися за кількістю. Позивач не подав будь-яких доказів, що відповідачем можуть бути вчинені дії, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог. Сам факт несплати боргу не є підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 240 грн. 65 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 163 (код ЄДРПОУ 30175449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Доброта-М”, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Джерельна, 55 (код ЄДРПОУ 35169974) суму 24 065 (Двадцять чотири тисячі шістдесят п’ять гривень) грн. 70 коп., в тому числі 23 433 (Двадцять три тисячі чотириста тридцять три гривні) грн. 38 коп. заборгованості за поставлений товар, 548 (П’ятсот сорок вісім гривень) грн. 09 коп. пені та 84 (Вісімдесят чотири гривень) грн. 23 коп. три проценти річних, а також суму 240 (Двісті сорок гривень) грн. 65 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні заяви б/н від 23.07.2010 року про забезпечення позову.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.