Рішення № 10973912, 26.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.10 р.                     Справа № 43/184                               

“26” серпня 2010р. справа №43/184

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м. Донецьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Герц”, м. Донецьк

про стягнення з відповідача 1, як основного боржника, та відповідача 2, як солідарного боржника, суми основної заборгованості у розмірі 6001750грн., пені за прострочення зобов’язання у розмірі 692772,65грн., інфляційної різниці у розмірі 207098,40грн., 3% річних за прострочення зобов’язання у розмірі 104988,29грн.; стягнення з відповідача 1 витрат, пов’язаних із сплатою послуг нотаріуса у розмірі 41680грн.

Представники сторін:

від позивача: Погребняк Н.О. за дов. Без номеру від 02.08.2010р.

від відповідача 1: представник не з’явився

від відповідача 2: Михайлов А.Л. за дов. №01/04-2010 від 01.04.2010р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 26.08.2010р. з 09:50год. до 10:05год.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Буд-Фактор”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Герц”, м. Донецьк про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6001750грн., пені за прострочення зобов’язання у розмірі 692772,65грн., інфляційної різниці у розмірі 207098,40грн., 3% річних за прострочення зобов’язання у розмірі 104988,29грн., витрат, пов’язаних із сплатою послуг нотаріуса у розмірі 41680грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем 1 договірних зобов’язань в частині сплати прийнятого боргу, невиконання відповідачем 2 зобов’язань, прийнятих за договором поруки та договір про переведення боргу від 16.03.2009р., договір поруки від 16.03.2009р., виконавчі написи від 24.09.2009р., довідки банківських установ №№ 134-50/159, 134-50/160, ОП-14/1322, ОП-14/1323 від 16.03.2010р., №1638 від 19.03.2010р., №134-50/443 від 13.07.2010р., №051-11/4116 від 19.07.2010р., №4423 від 20.07.2010р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.08.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/184.

19.08.2010р. відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Донецький апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2010р. про порушення провадження у справі №43/184.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.08.2010р. апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2010р. у справі №43/184 повернуто заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк, в порядку ст.106 Господарського процесуального кодексу України.

19.08.2010р. позивач надав пояснення №01юр-19/08, в яких зазначив, що витрати, пов’язані зі сплатою послуг нотаріуса, які заявлено до стягнення з відповідача 1, відносяться до збитків, які мають місце внаслідок виконання зобов’язання за рахунок боржника та регулюються приписами ст.621 Цивільного кодексу України.

25.08.2010р. відповідач 1 надав відзив №25/08, в якому проти позову заперечив, посилаючись на невірний розрахунок позивачем пред’явленої до стягнення пені, а також клопотання №25/08-1 (№1) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні. Доказів поважності неявки свого представника у судове засідання відповідач 1 не представив.

25.08.2010р. відповідач 2 надав клопотання №184 про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання йому можливості підготуватись до судового розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2010р. розгляд справи було відкладено, про що повідомлено сторін телефонограмами.

25.08.10р. о 14год. 37хв. через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк до Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м. Донецьк про визнання недійсним договору про переведення боргу №591 від 16.03.09р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.08.2010р.

Повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк до Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м. Донецьк про визнання недійсним договору про переведення боргу №591 від 16.03.09р., без розгляду, на підставі ст.60, п.п.4, 6, 10 ст.63 ГПК України.

26.08.2010р. відповідач 2 надав відзив №187, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем у встановлений ст.559 ЦК України строк не були пред’явлені вимоги до відповідача 2 про виконання зобов’язань, яким встановлений строк до 30.07.2009р. та 31.12.2008р., тому порука щодо виконання цих зобов’язань відповідачем 2 вважається припиненою.

26.08.2010р. позивач надав суду документи за супровідним листом №25/08-01юр, на які він посилається в обґрунтуванні своїх позовних вимог, а також додаткові пояснення без номеру, в яких зазначив, що 14.08.2009р. позивач звертався до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Паукова Д.Л. з клопотанням про передачу відповідачам заяви з вимогою сплатити заборгованість в сумі 8500000грн.; 24.09.2009р. нотаріусом Пауковим Д.Л. вчинено виконавчий напис про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості у сумі 8500000грн. за договорами переводу боргу та поруки; вказані факти встановлені судом у рамках справ №№ 14/358пн, 14/359пн; 08.04.2010р. позивачем відповідачам знову направлені вимоги про сплату заборгованості, які були отримані останніми. На думку позивача, ним вчинено належні та своєчасні дії щодо пред’явлення поручителю вимог про виконання зобов’язання, тому його заперечення є безпідставними. Разом з тим, у поясненнях позивач зазначив, що витрати, пов’язані зі сплатою послуг нотаріуса є заборгованістю відповідача 1, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору про переведення боргу. Остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача 1, як основного боржника, та відповідача 2, як солідарного боржника, суму основної заборгованості у розмірі 6001750грн., пеню за прострочення зобов’язання у розмірі 692772,65грн., інфляційну різницю у розмірі 207098,40грн., 3% річних за прострочення зобов’язання у розмірі 104988,29грн.; стягнути з відповідача 1 заборгованість, яка виникла у зв’язку з оплатою послуг нотаріуса у розмір 41680грн.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В позовній заяві позивач заявив до стягнення з відповідача 1 витрати, пов’язані із сплатою послуг нотаріуса у розмірі 41680грн., однак не визначив правову природу цих витрат. 19.08.2010р., на вимогу суду, позивач визначив ці витрати як збитки, посилаючись на ст.621 ЦК України. 25.08.2010р. судом було розпочато розгляд справи по суті. Фактична заява про зміну підстави позовних вимог про стягнення 41680грн. подана до суду 26.08.2010р., тобто вже під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене суд не приймає вказану заяву до розгляду та розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 витрат, пов’язаних із сплатою послуг нотаріуса у розмірі 41680грн., які визначені позивачем як збитки.

Відповідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача 1 за наявними в ній матеріалами.

Під час судового розгляду представників позивача, відповідача 2 було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача 2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2009р. між ТОВ „Герц”Строй”, ТОВ „Герц” та ПП „Буд-Фактор” був підписаний нотаріально посвідчений договір про переведення боргу.

Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, докази стосовно цього не надавались господарському суду.

Згідно з умовами вказаного договору, ТОВ „Герц”Строй” переводить свій борг, а відповідач 1 - ТОВ „Герц” приймає на себе боргові зобов’язання, за договорами, укладеними між первісним боржником та позивачем ПП „Буд-Фактор”, та зобов’язується сплатити відповідачу 1 за прийняття боргу визначену цим договором плату, або розрахуватись векселем, а відповідач 1 заміняє первісного боржника у зобов’язанні, що виникає із зазначених нижче договорів, і приймає на себе обов’язки первісного боржника за основними договорами:

-          за договором субпідряду №135-с від 22.08.2008р. сума заборгованості складає 5408840,80 грн.;

-          за договором субпідряду №152-с від 18.09.2008р. сума заборгованості складає 655832,40 грн.;

-          за договором субпідряду №158-с від 22.09.2008р. сума заборгованості складає 282718,80 грн.;

-          за договором субпідряду №162-с від 13.10.2008р. сума заборгованості складає 1817050,80 грн.;

-          за договором субпідряду №166-с від 13.10.2008р. сума заборгованості складає 171444,00 грн.

Первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг на загальну суму 8335886,80грн., який виник у зв’язку з несвоєчасним виконанням зобов’язань перед кредитором, при умові, що курс долару США відносно до української гривні на час укладення цього договору складає 8,335грн. за 1 долар США. Тим самим сторони фіксують розмір заборгованості нового боржника перед кредитором на рівні 1000000 доларів США.

При цьому, сторони домовились, що заборгованість сплачується новим боржником чотирма частинами в строки, як вказано у п.3.3 договору. Валюта платежу – українська гривня. Розмір кожного платежу визначається в день його сплати шляхом конвертації розміру платежу, вказаного у п.3.3 договору, за середнім комерційним курсом наступних банків: АКІБ „УкрСибБанк”, ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”.

Згідно п.3.3 договору від 16.03.2009р. сторони домовились, що зобов’язання по сплаті суми боргу, яке виникло за цим договором, відповідач 1 сплачує позивачу наступним чином:

-          строк виплати 30.07.2009р. –гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-          строк виплати 31.12.2009р. –гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-          строк виплати 30.06.2010р. –гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-          строк виплати 31.12.2010р. –гривневий еквівалент 250000,00 доларів США.

В п.4.1 договору від 16.03.2009р. передбачено, що новий боржник зобов’язується виконати обов’язки первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору та в строки встановлені п.3.3 договору.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови укладеного між сторонами договору від 16.03.2009р. чітко визначені строки виконання позивачем своїх зобов’язань перед відповідачем.

Як стверджує позивач, наразі відповідачем 1 не було здійснено 1, 2 та 3 платежів, визначених пунктом 3 договору від 16.03.2009р., що стало приводом для його звернення до суду з позовом.

Згідно із ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

На підставі викладеного, за висновками суду, конвертація розміру платежу має визначатись сторонами в день сплати такого платежу, тобто (з урахуванням умов п.3.3 договору) –30.07.2009р., 31.12.2009р., 30.06.2010р. та 31.12.2010р.

Згідно наданої до матеріалів справи довідки №1638 від 19.03.2010р. Публічного акціонерного товариства „Донгорбанк” станом на 30.07.2009р. склались наступні курси готівкового долару США: купівля долару США –8,00, продаж долару США –8,30, станом на 31.12.2009р. - курси готівкового долару США: купівля долару США –7,97, продаж долару США –8,08. Згідно довідки №4423 від 20.07.2010р. Публічного акціонерного товариства „Донгорбанк” станом на 30.06.2010р. склались наступні курси готівкового долару США: купівля долару США –7,89, продаж долару США –7,93.

За змістом довідок №№ оп-14/1323, оп-14/1322 від 16.03.2010р. Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” станом на 30.07.2009р. існували наступні курси готівкового долару США: купівля долару США –7,90, продаж долару США –8,05, станом на 31.12.2009р. - курси готівкового долару США: купівля долару США –7,95, продаж долару США –8,08. Згідно довідки №051-11/4116 від 19.07.2010р. Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” станом на 30.06.2010р. склались наступні курси готівкового долару США: купівля долару США –7,84, продаж долару США –7,92.

Відповідно до довідок №№ 134-50/160, 134-50/159 від 16.03.2010р. Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСибБанк” станом на 30.07.2009р. до 12:40год. існували наступні курси готівкового долару США: купівля долару США –8,05, продаж долару США –8,25, після 12:40год. - купівля долару США –8,08, продаж долару США –8,20, станом на 31.12.2009р. - курси готівкового долару США: купівля долару США –8,00, продаж долару США –8,05. Згідно довідки №134-50/443 від 13.07.2010р. Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСибБанк” станом на 30.06.2010р. склались наступні курси готівкового долару США: купівля долару США –7,89, продаж долару США –7,925.

Таким чином, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору від 16.03.2009р. для конвертації розміру платежу, вказаного у п.3.3 договору, за середнім комерційним курсом наступних банків: АКІБ „УкрСибБанк”, ЗАТ „Донгорбанк”, ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, необхідно спочатку провести розрахунок середнього комерційного курсу валюти у кожному з банків, а вже потім вирахувати загальний середній комерційний курс всіх банків.

Як вбачається з позовної заяви позивачем при розрахунку суми заборгованості застосовано саме цей порядок та вказані вище вихідні дані (курси валют). Таким чином у відповідача 1 утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 6001750грн., де 2022000грн. борг, який виник внаслідок прострочки здійснення 1 платежу, 2500000грн. борг, який виник внаслідок прострочки здіснення 2 платежу, 1974750грн. борг, який виник внаслідок прострочки здійснення 3 платежу.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 ГПК України щодо погашення боргу у сумі 6001750грн. відповідач не представив, у зв`язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов`язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України. Відомостей щодо позбавлення відповідача 1 можливості подати будь-які докази матеріали справи не містять. Тому заборгованість у сумі 6001750грн. є доведеною.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань – порушення строків здійснення 1, 2 та 3 платежів, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення пеню у сумі 692772,65грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Періоди нарахування з 31.07.2009р. по 09.08.2010р. (борг 2022000грн.), з 01.01.2010р. по 09.08.2010р. (борг 2005000грн.), з 01.07.2010р. по 09.08.2010р. (борг 1974750грн.).

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534, 549 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, штрафу.

Частина 3 ст.549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.2. договору від 16.03.2009р. визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим договором, новий боржник зобов’язується сплатити кредитору за його вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені здійснений позивачем та встановлено, що останній є невірним.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, у даному випадку нарахування пені за прострочку здійснення 1 платежу можливе у період з 31.07.2009р. по 28.01.2010р. (182 дні); за прострочку здійснення 2 платежу - у період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. (182 дні).

За таких обставин, за розрахунком суду розмір пені, який є арифметично вірним та підлягає стягненню на користь позивача складає 447233,81грн.

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних у розмірі 104988,29грн., де періоди нарахування з 31.07.2009р. по 09.08.2010р. (борг 2022000грн.), з 01.01.2010р. по 09.08.2010р. (борг 2005000грн.), з 01.07.2010р. по 09.08.2010р. (борг 1974750грн.) та інфляційні збитки у розмірі 207098,40грн., де періоди нарахування з серпня 2009р. по червень 2010р. (борг 2022000грн.), з січня 2010р. по червень 2010р. (борг 2005000грн.).

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних збитків та встановлено, що зазначений порядок нарахування відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку, тому останні підлягають стягненню на користь позивача.

16.03.2009р. між ТОВ „ФК „Герц” та ПП „Буд-Фактор” був підписаний нотаріально посвідчений договір поруки.

Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, докази стосовно цього не надавались господарському суду.

Згідно із ст.553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За умовами вказаного договору відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання обов’язку відповідачем 1 щодо сплати заборгованості за договором про переведення боргу №591 від 16.03.2009р., укладеного між ТОВ „Герц”Строй”, ТОВ „Герц” та ПП „Буд-Фактор” (основний договір).

У разі порушення відповідачем 1 обов’язку за основним договором відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.2. договору).

Сторони за основним договором зафіксували розмір заборгованості на рівні 1000000,00 доларів США. Валюта платежу – українська гривня.

В п.2.3 договору позивачем та відповідачем 2 погоджений графік погашення заборгованості наступним чином:

-          строк виплати 30.07.2009р. –гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-          строк виплати 31.12.2009р. –гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-          строк виплати 30.06.2010р. –гривневий еквівалент 250000,00 доларів США;

-          строк виплати 31.12.2010р. –гривневий еквівалент 250000,00 доларів США.

Відповідальність відповідача 2 перед позивачем обмежується сплатою суми в розмірі, зумовленому п.2.3. цього договору, тобто на рівні 1000000 доларів США (п.3.1. договору). Відповідач 2 відповідає за відшкодування відповідачем 1 збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за договором про переведення боргу №591 від 16.03.2009р. (п.3.2. договору).

Згідно п.4.1. договору, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 1 обов’язку за договором про переведення боргу №591 від 16.03.2009р., позивач вправі звернутися із вимогою про виконання як до відповідача 1, так і до відповідача 2, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Відповідно до п.6.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставі ст.599 ЦК України.

Частиною 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В провадженні господарського суду Донецької область знаходилась справа №14/358пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Герц”, м. Донецьк до Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м. Донецьк про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду від 08.02.2010р. по цій справі наразі набуло законної сили та не скасовано.

Як встановлено судом у справі №14/358пн, 14.08.2009р. позивач звернувся до Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Паукова Д.Л. з клопотанням (зареєстроване в реєстрі за №2849) щодо передачі відповідачу 2 заяви, в якій позивачем зазначено про сплив 30.07.2009р. строку першої виплати ТОВ „Герц” за договором про переведення боргу від 16.03.2009р. та невиконання зобов’язання по поверненню суми боргу за договором. Одночасно, згідно з вказаною заявою позивач вимагав у відповідача 2 у семиденний строк з моменту отримання заяви від нотаріуса сплатити основну заборгованість в сумі 8500000,00грн. та пеню за прострочку зобов’язання в сумі 19125грн.

14.08.2009р. приватний нотаріус надіслав на адресу відповідача 2 супровідний лист, зареєстрований в реєстрі за №2850, з заявою від позивача на ім’я Паукова Д.Л. про порушення ТОВ „Герц” зобов’язання за договором про переведення боргу від 16.03.2009р.

З огляду на викладене, відповідач 2 був повідомлений позивачем про порушення відповідачем 1 прийнятих зобов’язань за договором про переведення боргу від 16.03.2009р. та отримав від позивача вимогу сплатити заборгованість, з дотриманням строків, встановлених ч.4 ст.599 ЦК України, тобто під час дії поруки.

Згідно ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на викладене, враховуючи, що договором поруки передбачена саме солідарна відповідальність відповідачів, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1, як основного боржника, та відповідача 2, як солідарного боржника, суми основної заборгованості у розмірі 6001750грн., пені за прострочення зобов’язання у розмірі 447233,81грн., інфляційної різниці у розмірі 207098,40грн., 3% річних за прострочення зобов’язання у розмірі 104988,29грн. підлягають задоволенню повністю, в позовних вимогах про стягнення пені у сумі 245538,84грн. слід відмовити за недоведеністю.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 витрати, пов’язані із сплатою послуг нотаріуса у розмірі 41680грн., які визначено як збитки (пояснення №01юр-19/08 від 19.08.2010р., а.с.37). Тому суд розглядає саме правомірність стягнення з відповідача 1 збитків.

Так, приписами ст.224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У розумінні ст.33 ГПК України, на позивачеві лежить тягар доказування: факту заподіяння йому збитків; розмір зазнаних збитків; причинно-наслідковий зв’язок між неправомірними діями відповідача та завданими збитками.

Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як встановлено судом, п.6.7. договору про переведення боргу від 16.03.2009р. визначено, що витрати по нотаріальному посвідченню цього договору розподіляються в рівних частках між відповідачем 1 та позивачем. На момент укладання договору позивач сплачує 100% від вартості послуг нотаріуса, що складає 83360грн. Відповідач 1 бере на себе зобов’язання відшкодувати позивачу 50% від вартості послуг нотаріуса, що складає 41680грн. при сплаті першого платежу за графіком згідно з пунктом 3.3. договору.

Отже, договором про переведення боргу від 16.03.2009р. встановлений обов’язок відповідача 1 сплатити позивачу 41680грн. витрат понесених, внаслідок оплати послуг нотаріуса, в строк до 30.07.2009р.

Згідно норм статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити заборгованість, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином суд не вбачає факту заподіяння відповідачем 1 позивачу саме збитків.

З огляду на викладене, виходячи з того, що зібрані у справі докази належним чином не підтверджують наявність сукупності всіх елементів, необхідних для притягнення відповідача 1 до цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 витрат, пов’язаних із сплатою послуг нотаріуса у розмірі 41680грн., визначених позивачем як збитки, задоволенню не підлягають.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.22, 251, 525, 526, 530, 534, 543, 549, 553, 559, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 224, 225, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Буд-Фактор”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Герц”, м. Донецьк про стягнення з відповідача 1 як основного боржника та відповідача 2 як солідарного боржника суми основної заборгованості у розмірі 6001750грн., пені за прострочення зобов’язання у розмірі 692772,65грн., інфляційної різниці у розмірі 207098,40грн., 3% річних за прострочення зобов’язання у розмірі 104988,29грн.; стягнення з відповідача 1 витрат, пов’язаних із сплатою послуг нотаріуса у розмірі 41680грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц”, як основного боржника (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 15а; ідентифікаційний код 30255576) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Герц”, як солідарного боржника (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 15а; ідентифікаційний код 32942451) на користь Приватного підприємства „Буд-Фактор” (83076, м. Донецьк, вул. Я. Галана, 3; ідентифікаційний код 32270329) суму основної заборгованості у розмірі 6001750грн., пеню за прострочення зобов’язання у розмірі 447233,81грн., інфляційну різницю у розмірі 207098,40грн., 3% річних за прострочення зобов’язання у розмірі 104988,29грн.

Відмовити в позовних вимогах про стягнення пені у сумі 245538,84грн., витрат, пов’язаних із сплатою послуг нотаріуса у розмірі 41680грн., за недоведеністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 15а; ідентифікаційний код 30255576) на користь Приватного підприємства „Буд-Фактор” (83076, м. Донецьк, вул. Я. Галана, 3; ідентифікаційний код 32270329) витрати по сплаті державного мита у сумі 12240грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113,28грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Герц” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 15а; ідентифікаційний код 32942451) на користь Приватного підприємства „Буд-Фактор” (83076, м. Донецьк, вул. Я. Галана, 3; ідентифікаційний код 32270329) витрати по сплаті державного мита у сумі 12240грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113,28грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26 серпня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 27.08.2010р.