Рішення № 10973899, 19.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.10 р.                     Справа № 11/208                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання (помічнику судді) В.В. Максимовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція”, м. Маріуполь

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь

про стягнення суми основного боргу в розмірі 19936,40грн., суми інфляції грошових коштів в розмірі 4525,56грн. та суми 3% річних в розмірі 1598,11грн., всього 26060,07грн.

За участю представників:

від позивача: представник не з’явився

від відповідача: представник не з’явився

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 10.08.2010р. по 19.08.2010р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 19.08.2010р. з 10:50год. до 10:55год.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу „Спеціалізоване управління №112 „Стальконструкція” м. Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 19936,40грн., суми інфляції в розмірі 2432,24грн., 3% річних в розмірі 856,60грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору підряду №23П/112-08/163АЭСр від 05.02.2008р., копію протоколу розбіжностей, копію протоколу врегулювання розбіжностей, копію додаткової угоди №2 від 03.07.2008р., копії акту приймання виконаних підрядних робіт, копію довідки про вартість виконаних підрядних робіт, копію рахунку, копії банківських виписок, копію претензії, неналежне виконання відповідачем умов договору та інше.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.08.2009р. у справі №11/208 позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція” м. Маріуполь задоволено частково. Присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м. Маріуполь на користь Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція”, м. Маріуполь суму основного боргу в розмірі 19936,40грн., 3% річних в розмірі 42,60грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 199,79грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 268,82грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 17.08.2009р. у справі №11/208 скасовано частково; у позові Акціонерному товариству закритого типу "Спеціалізоване управління № 112 "Стальконструкція", м. Маріуполь Донецької області до Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь", м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 19936,40грн., 3% річних в розмірі 42,60грн. відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області залишено без змін; стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 "Стальконструкція", м. Маріуполь на користь Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь", м. Маріуполь витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в розмірі 116,13грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2010р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 17.08.2009р. у справі №11/208 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвала Вищого господарського суду України оскарженню не підлягає.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.07.2010р. справу №11/208 передано на розгляд судді Зубченко І.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.07.2010р. прийнято справу №11/208 до провадження.

10.08.2010р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог без номеру, згідно якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 19936,40грн., суму інфляції грошових коштів у розмірі 4525,56грн. та суму 3% річних у розмірі 1598,11грн., всього 26060,07грн.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, а також враховуючи присутність представника відповідача у судовому засіданні заява позивача приймається судом і справа розглядається з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог.

У поясненнях щодо зауважень, вказаних у постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2010р. позивач, зокрема, зазначив, що до розгляду даної справи відповідач визнав свій обов’язок з оплати виконаних позивачем робіт, не висунувши ані до самих робіт, ані до документів, що підтверджують їх приймання-передачу, жодних зауважень; суд першої інстанції незаконно відмовив позивачу у стягненні з відповідача суми інфляції та частково 3% річних, оскільки помилково визначив період виникнення заборгованості у відповідача з моменту пред’явлення позивачем претензії №75 від 10.03.2009р.; за висновком позивача саме з 28.08.2008р. слід розраховувати індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми

Відповідач згідно до пояснень без номеру від 10.08.2010р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що в порушення пункту 2.3. договору акт прийому-передачі демонтованих конструкцій, матеріалів між сторонами не був підписаний, належних доказів виставлення рахунку відповідачу також не представлено. На думку відповідача, вказання рахунку в платіжних дорученнях не підтверджують вручення йому рахунку на оплату.

У поясненнях без номеру від 12.08.2010р. позивач зазначив, що заява про збільшення розміру позовних вимог від 10.08.2010р. подана ним з дотриманням процесуального порядку, встановленого ст.22 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2008р. між сторонами укладений договір підряду № 23П/112-08/163АЭСр, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати роботи з монтажу каркасу будівлі по ряду „Л” в осях з встановленням МНЛЗ. Модернізація сталеплавильного комплексу на підставі проекту 8034КМ л. 1-7.

Склад та обсяги робіт, які доручаються до виконання підряднику, визначені у кошторисі №8034-См (Додаток №5), затвердженому замовником та визначається актом №1 виробництва додаткових робіт від 01.02.2008р. (Додаток №6), який є невід’ємною частиною даного договору (п.1.2 договору в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 04.04.2008р.).

Вартість всіх робіт за договором визначається договірною ціною (Додаток №1), який є невід’ємною частиною договору та складає 871686грн., в т.ч. ПДВ 145281грн. Вартість матеріалів замовника – 527276,40грн., в т.ч. ПДВ 87879,40грн. Вартість матеріалів підрядника – 14668,80грн., в т.ч. ПДВ 2444,80грн. Вартість робіт до оплати за договором – 344409,60грн., в т.ч. ПДВ –57401,60грн. (п.2.1 договору в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 04.04.2008р.).

Згідно п.2.3 договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 04.04.2008р.) оплата за виконані роботи здійснюється банківським платіжом на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки форми Кб-3, а також акту приймання-передачі демонтованих конструкцій, матеріалів, підписаних уповноваженими представниками сторін та виставлення підрядником рахунку.

Договір набирає чинність з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008р. (п. 9.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами з протоколом розбіжностей.

03.07.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, згідно якої сторонами визначено перелік додаткових робіт, їх вартість, загальна вартість договору.

На момент розгляду справи, до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору та на момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах. Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, докази стосовно цього не надавались господарському суду.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Позивачем на виконання умов договору виконані роботи на суму 119936,40грн., що підтверджується актом №3 приймання виконаних підрядних робіт(форма КБ-2в) за липень 2008р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та затратах за липень 2008 року від 23 липня 2008 року, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Також в матеріалах справи є акт на оприбуткування матеріалів, конструкцій та деталей, які отримані при розбиранні (демонтажу) стінових панелей без номеру та дати. На акті є відбиток штампу цеху ЗАТ „АзовЕлектроСталь” №194 та підпис у графі „Затверджую начальник цеху”.

В ході судового розгляду відповідач не спростував доводів позивача, що цей акт фактично є актом приймання-передачі демонтованих конструкцій та матеріалів, не надав доказів того, що сміття від демонтажу досі перебуває на території об’єкту або доказів прибирання цього сміття за власний кошт, у зв’язку з порушенням позивачем прийнятих зобов’язань в цій частині. Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази матеріали справи не містять.

Між тим, згідно банківських виписок за 08.09.2008р. у сумі 50000грн., 15.09.2008р. у сумі 50000грн. відповідач здійснив оплату виконаних робіт частково в розмірі 100000грн.

Наведене свідчить, що фактично відповідачем було вказаними діями визнано факт прийняття ним проведених позивачем робіт.

Цієї позиції дотримується також Вищий господарський суд України, що викладено в його постанові від 17.03.2010р. у справі №11/208 (а.с.104-106).

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково обов’язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником.

Як стверджує позивач, останнім за результатами проведених робіт та підписання відповідних актів та форм (КБ-2в та КБ-3) було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №21223п від 23.07.2008р. у сумі 119936,40грн.

Доказом вручення цього рахунку відповідачу 23.07.2008р. позивач вважає підпис та дату наявні в правому нижньому куті рахунку, при цьому позивач зазначає, що підпис належить економісту бюро замовлень та договорів відповідача.

Як вбачається з рахунку-фактури №21223п від 23.07.2008р. на ньому дійсно наявні підпис та дата „23.07.08р.”, однак не вказано посадового становища, прізвища, ім’я та по батькові особи, яка зробила цей напис. Між тим, на рахунку також відсутній вхідний номер за яким прийнято рахунок, вхідний штамп відповідача або інша ознака (реквізит), що достеменно дає можливість встановити факт вручення цього рахунку відповідачу саме 23.07.2008р.

Таким чином, оскільки оплата за зазначеним рахунком-фактурою відповідачем здійснювалась вперше 08.09.2008р., що підтверджується банківською випискою (копія, а.с.29) та, оскільки інших належних доказів, що підтверджують вручення рахунку відповідачу раніше ніж 08.09.2008р. позивачем не надано, а відповідач, взагалі заперечує проти отримання ним такого рахунку, то суд доходить висновку, що обов’язок відповідача оплатити виконані роботи виник з 09.09.2008р., враховуючи порядок, встановлений пунктом 2.3. договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов’язання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення виконані роботи у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого за ним перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 19936,40грн.

12.03.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою оплатити заборгованість. Докази направлення претензії на адресу відповідача містяться в матеріалах справи. Однак, відповіді на претензію позивачем отримано не було.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 ГПК України щодо оплати заборгованості у вказаній сумі відповідач до матеріалів справи не надав. Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 19936,40грн. є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 4525,56грн., де період нарахування з вересня 2008р. по березень 2010р. та 3% річних у сумі 1598,11грн., де період нарахування з 28.07.2008р. по 09.08.2010р.

Судом встановлено, що позивачем вірно розраховано інфляційні втрати у сумі 4525,56грн. та наданий невірний розрахунок 3% річних.

Як встановлено судом, обов’язок відповідача оплатити виконані роботи виник з 09.09.2008р., тому моментом виникнення заборгованості слід вважати 16.09.2008р., враховуючи пункт 2.3. договору. Внаслідок, чого нарахування 3% річних можливе лише з 16.09.2008р. Тому за розрахунком суду розмір З% річних, який є арифметично вірним складає 1135,56грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи, підтверджений відповідними доказами, а також те, що позивачем невірно розраховано 3% річних, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на сторін згідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.202, 509, 525, 526, 530, 625, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція”, м. Маріуполь до Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м. Маріуполь про стягнення суми основного боргу в розмірі 19936,40грн., суми інфляції грошових коштів в розмірі 4525,56грн. та суми 3% річних в розмірі 1598,11грн., всього 26060,07грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1; ідентифікаційний код 25605170) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція” (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул.. Євпаторійська, 49; ідентифікаційний код 01413767) суму основного боргу в розмірі 19936,40грн., суму інфляції грошових коштів в розмірі 4525,56грн., суму 3% річних в розмірі 1135,56грн.

В позові про стягнення 3% річних у сумі 462,55грн. відмовити за недоведеністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1; ідентифікаційний код 25605170) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція” (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул.. Євпаторійська, 49; ідентифікаційний код 01413767) витрати по сплаті державного мита у сумі 227,04грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 306,25грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1; ідентифікаційний код 25605170) на користь Державного бюджету України (рахунок: 31111095700006, отримувач: УДК в Київському районі, банк отримувача: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, МФО: 834016, ЗКПО: 34687001) державне мито у розмірі 28,35грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

У судовому засіданні 19 серпня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.84 Господарського процесуального

кодексу України підписано 25 серпня 2010р.