Рішення № 10973762, 26.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.10 р.                     Справа № 20/175                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Паралель-М ЛТД”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь

про стягнення 724608,34 грн.

За участю представників:

від позивача: Клименко Ю.В. – дов.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Паралель-М ЛТД”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь, про стягнення 724608,34 грн., з яких 481152,52 грн. – сума заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, виходячи з коефіцієнтів інфляції за час наявності простроченої заборгованості, 119259,59 грн. – сума пені, 89142,79 грн. – сума інфляції, 26773,44 грн. – сума 3% річних, 8280,00 грн. – сума компенсації вартості неповернених паливних карт.

05 липня 2010 року господарським судом Донецької області порушено провадження по справі № 20/175.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору № 10040/10-08-ЛС від 01.07.08 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

16 липня 2010 року до господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь, на ухвалу суду від 05.07.10 р. по справі № 20/175.

Ухвалою суду від 19.07.10 р. провадження по справі № 20/175 зупинено до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь, та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.10 р. по справі № 20/175 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь, на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.07.10 р. та справу № 20/175 повернуто до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 16.08.10 р. провадження у справі № 20/175 поновлено у зв’язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження по справі.

Відповідач до судового засідання не з’явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

При цьому, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем процесуальних документів по справі № 20/175.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Паралель-М ЛТД” (далі-Продавець) було укладено договір № 10040/10-08-ЛС (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов’язується оплатити паливо (бензини автомобільні та дизельне паливо) в строки та на умовах визначених Договором, шляхом здійснення заправки автомобіля Покупця за паливними картами, на протязі дії Договору. Заправка (передача палива) здійснюється на автозаправних станціях партнерів Продавця, а також на автозаправних станціях Продавця та супроводжується видачею чеку терміналу паливної карти.

Згідно із п.2.6 Договору, Покупець зобов’язався щомісячно до 23 числа на підставі виставлених рахунків здійснювати оплату у розмірі 40% від вартості фактично відпущеного йому палива в період з 1 по 20 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за паливо, яке було отримано в період звітного місяця, повинен бути здійснений Покупцем до 15 числа місяця наступного за звітним, на підставі даних накладної з урахуванням платежів, здійснених на протязі звітного місяця. Не отримання рахунку та/або не оплата повністю або частково платежів, передбачених Договором, є про строчкою Покупця.

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що Покупець за прострочку виконання зобов’язань по оплаті за паливо сплачує на користь Продавця пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, виходячи із вартості палива, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від відшкодування збитків, які виникли або можуть виникнути у постраждалої сторони. Строк для нарахування пені складає 1 рік.

Як стверджує позивач, відповідно до видаткових накладних № 24860/2 від 31.07.08 р., № 28800/2 від 31.08.08 р., № 32651/2 від 30.09.08 р., № 37645/2 від 31.10.08 р., № 37670/2 від 30.11.08 р., № 44028/2 від 31.12.08 р., № 2498/2 від 31.01.09 р., № 6961/2 від 28.02.09 р., № 7320/2 від 31.03.09 р., № 10687/2 від 30.04.09 р.. № 18090/2 від 21.05.09 р., № 21917/2 від 30.06.09 р., № 25612/2 від 31.07.09 р., № 26001/2 від 31.08.09 р. № 29976/2 від 30.09.09 р., № 37381/2 від 31.10.09 р., відповідач у період з 01.07.08 р. по 31.10.09 р. на виконання умов Договору отримав нафтопродукти на загальну суму 12414161,17 грн.

Крім того, відповідачу було видано за попередньою оплатою паливні талони (накладні на видачу талонів № ВТ-0031033 від 28.01.08 р., № ВТ-0036460 від 20.03.08 р., № ВТ-0041640 від 16.05.08 р., № ВТ-0045732 від 26.06.08 р., № ВТ-0050309 від 08.08.08 р., № ВТ-0056079 від 06.10.08 р.) на отримання нафтопродуктів вартістю 28798,50 грн.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, передав у власність відповідача нафтопродукти, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманих нафтопродуктів у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Пунктом 1.10 Договору передбачено, що паливні карти, які видані відповідно до Договору, є власністю Продавця.

Відповідно до п.1.11 Договору, видача паливних карт оформлюється актом прийому-передачі паливних карт у користування, в якому зазначається вартість паливних карт. Після отримання паливної карти Покупець відповідає перед Продавцем за збереження паливної карти та її належне використання.

Згідно із п.1.9 Договору, у випадку закінчення строку дії Договору, Продавець припиняє обслуговування паливної карти та Покупець зобов’язаний у 3-денний строк повернути Продавцю паливні карти, що оформлюється актом здачі-прийому паливних карт або відшкодовувати Продавцю вартість неповернених паливних карт.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк дії Договору з моменту підписання та до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до Додаткової угоди від 03.01.09 р. до Договору, сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2009 року.

Посилаючись на приписи Договору, позивач стверджує, що згідно із актом прийому-передачі паливних карт відповідачу у користування було передано 138 паливних карт, вартість однієї паливної карти за зазначеними актами складає 60,00 грн. Таким чином, загальний розмір за неповернені паливні карти складає 8280,00 грн.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 724608,34 грн., з яких 481152,52 грн. – сума заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 119259,59 грн. – сума пені, 89142,79 грн. – сума інфляції, 26773,44 грн. – сума 3% річних, 8280,00 грн. – сума компенсації вартості неповернених паливних карт.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором № 10040/10-08-ЛС від 01.07.08 р., актами прийому-передачі паливних карт, видатковими накладними, розрахунком позовних вимог.

Отже, враховуючи, що доказів сплати стягуваних сум суду не надано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 481152,52 грн. – суми заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст.3 зазначеного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 119259,59 грн. – суми пені, 89142,79 грн. – суми інфляції та 26773,44 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 1.10 Договору передбачено, що паливні карти є власністю ТОВ „Паралель-М ЛТД”, відповідно до п.1.11 Договору, Покупець відповідає перед ТОВ „Паралель-М ЛТД” за збереження паливних карт та їх належного використання. Згідно із п.1.9 Договору, Покупець зобов’язаний у 3-денний строк після закінчення дії Договору повернути позивачу паливні карти, що оформлюється актом здачі-приймання паливних карт, або компенсувати ТОВ „Паралель-М ЛТД” вартість неповернених паливних карт, виходячи із вказаної в акті прийому-передачі паливних карт у користування.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору № 10040/10-08-ЛС від 01.07.08 р. до 31 грудня 2009 року. Доказів повернення паливних карт позивачеві або відшкодування їх вартості відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8280,00 грн. – сума компенсації вартості неповернених паливних карт є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач до судового засідання не з’явився, письмового відзиву та будь-яких заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у позові не спростував.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Паралель-М ЛТД”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, 68-А; поточний рахунок 260059904 у ДОД ВАТ „Райффайзен банк АВАЛЬ”, МФО 335076, ідентифікаційний код 24155428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Паралель-М ЛТД” (юридична адреса: 83045, м.Донецьк, вул.Олімпієва, 2 „б”; поштова адреса: 83037, м.Донецьк, вул.Петровського, 4/8; поточний рахунок 26001959969593 в Донецькій філії Публічного АТ Перший Український Міжнародний банк”, МФО 335537, ідентифікаційний код 24316073) 481152,52 грн. – суму заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти, 119259,59 грн. – суму пені, 89142,79 грн. – суму інфляції, 26773,44 грн. – суму 3% річних, 8280,00 грн. – суму компенсації вартості неповернених паливних карт, 7246,08 – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 26.08.2010 р.

Повне рішення складено 27.08.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.