Рішення № 10972561, 26.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.10 р. Справа № 20/236

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Сніжне

до відповідача Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне

про стягнення 33635,09 грн.

За участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулась Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Сніжне, із позовом до Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне, про стягнення 33635,09 грн., з яких 32912,00 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 613,15 грн. сума пені, 110,90 грн. сума 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 44 від 11.06.09 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, в сумі основного боргу у розмірі 32912,00 грн. та суми пені у розмірі 613,15 грн., про що надав суду письмовий відзив на позов № 14/3-27-10-4607 від 25.08.10 р. Крім того, у своєму відзиві відповідач не визнав суму 3% річних у сумі 2,7 грн., оскільки позивач, на його думку, невірно зазначив кількість днів простроки, у звязку із чим просив суд у задоволенні позовних вимог в частини стягнення суми 3% у розмірі 2,7 грн. відмовити та розглянути справу без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

11 червня 2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі-Продавець) та Державним підприємством „Сніжнеантрацит” (далі-Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 44 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобовязався здійснювати продаж нафтопродуктів (бензин марок: А-76 (80), А-92, А-95, дизельне паливо) шляхом відпуску товару на АЗС Постачальника, розташованого за адресою: м.Сніжне, Донецька область, вул.Лати, 1, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

Згідно із п.1.3 Договору, асортимент (марка), кількість, одиниця виміру та ціна партії товару зазначається у специфікаціях, які є невідємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна на товар договірна, встановлюється на момент продажу та фіксується в рахунку-фактурі. Строк дії ціни зазначається в рахунку-фактурі на оплату.

Відповідно до п.3.2 Договору, загальна сума Договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі виписаних накладних документів. Загальна сума Договору може бути змінена за згодою сторін.

Згідно із п.3.3 Договору, розрахунки за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця по факту відпуску нафтопродуктів Покупцю на протязі 1 банківського дня з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що у випадку прострочки платежу на умовах відстрочки платежу Покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки та штраф у розмірі 5% від ціни неоплаченої партії товару за кожний 10 календарних днів прострочки.

Як стверджує позивач у своєму позові, на виконання умов Договору та відповідно до специфікації № 55 від 10.06.10 р. до Договору, 05.07.10 р. позивач поставив відповідачу нафтопродукти, а саме бензин А-76 (80) на загальну суму 32912,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000193 від 05.07.10 р., які були отримані відповідачем згідно із довіреністю № 383 від 01.07.10 р.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, передав у власність відповідача нафтопродукти, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами, а саме видатковою накладною.

Відповідач свого обовязку з повної та своєчасної оплати отриманих нафтопродуктів у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 33635,09 грн., з яких 32912,00 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 613,15 грн. сума пені, 110,90 грн. сума 3% річних.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме договором поставки нафтопродуктів № 44 від 11.06.09 р., видатковою накладною, розрахунком позовних вимог, актом звірки взаємних розрахунків, який підписано сторонами без зауважень.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 32912,00 грн. суми заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст.3 зазначеного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми пені у розмірі 613,15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав суду невірний розрахунок суми 3% річних, оскільки позивачем не вірно було зазначено кількість днів прострочення, а саме замість 40 днів було зазначено 41 день. Правильний розмір цієї суми 108,20 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідач до судового засідання не зявився, але письмовий відзив по суті позову суду надав, в якому позовні вимоги визнав частково.

Судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволений вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Сніжне, до Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Сніжнеантрацит” (86500, Донецька область, м.Сніжне, вул.Леніна, 32; поточний рахунок 26008200698001 в ВАТ АКБ „Капітал”, м.Донецьк, МФО 334828, ЄДРПОУ 31906124, ІПН 319061205232) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; поточний рахунок № НОМЕР_3 у філії ПАТ „ПІБ” м.Сніжне, Донецької області, МФО 334237; поточний рахунок № НОМЕР_4 в ДОФ „Укрсоцбанк” м.Донецьк, МФО 334011; поточний рахунок № НОМЕР_1 в ОД АППБ „Аваль” м.Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ НОМЕР_2, ІНН НОМЕР_2) 32912,00 грн. суму заборгованості за поставлений товар, 613,15 грн. суму пені, 108,20 грн. суму 3% річних, 336,33 грн. суму витрат по сплаті державного мита, 235,98 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Повне рішення прийнято 26.08.2010 р.

Суддя

Надруковано 3 примірники:

1-позивачеві;

1 відповідачеві;

1 у справу

Вик.Канаховська В.В.