Постанова № 10973176, 25.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 год. 15 хв.

м. Миколаїв

25.08.2010Справа № 2а-4707/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. за участю секретаря судового засідання Котенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області,

вул. Торгова, 63 А, м. Миколаїв, 54050 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація "Нікоагрокапітал",

вул. Зоряна, 1-а, с. Полігон, Жовтневий район, Миколаївська область, 57217

пронадання дозволу на проведення позапланової перевірки, за участю

представника позивача: Сорокопуда В.М.

представника відповідача: Крицького М.П.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Миколаївської області (позивач) звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила прийняти рішення про надання дозволу на проведення позивачем позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікагрокапітал»(відповідач). Вимоги позивач обґрунтував пунктом 9 частини 6 статті 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі Закон № 509).

У позовній заяві позивач вказав таке. Відповідач у деклараціях з податку на додану вартість за лютий і березень 2010 року (ар. с. 12-19) заявив до відшкодування суми, що перевищують 100000 грн. (461547 грн. і 1151513 грн. відповідно). Ця обставина, згідно з пунктом 9 частини 6 статті 111 Закону № 509, є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності декларування сум ПДВ, заявлених до відшкодування з бюджету. Посадові особи відповідача, в порушення пункту 4 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», 26.05.2010 не допустили інспекторів відділу податкового контролю юридичних осіб позивача до проведення перевірки, що зафіксовано актами про відмову від підпису № 65/23-23 і № 66/23-23 і актом про відмову від допуску № 62/23-23 (ар. с. 22-24). За цими фактами інспектор відділу податкового контролю юридичних осіб позивача склав протоколи про адміністративні правопорушення відносно директора (ОСОБА_3) і головного бухгалтера (ОСОБА_4) відповідача.

У відзиві на позовну заяву (ар. с. 32-35) відповідач послався на таке. Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон про ПДВ), враховуючи дати подання декларацій, позивач мав провести перевірки 19.04.2010 і 19.05.2010 відповідно, тому видання 25.05.2010 позивачем наказу № 148 про проведення перевірки (ар. с. 20) не відповідає вимогам закону. 26.06.2010 директор відповідача ОСОБА_3 перебував у відрядженні (ар. с. 50), а головний бухгалтер ОСОБА_4 була звільнена ще 30.04.2010 (ар. с. 49). Ці факти, по-перше, спростовують твердження позивача про те, що посадові особи відповідача в цей день не допустили інспекторів до перевірки, по-друге, ставлять під сумнів обставини складання інспектором протоколів про адміністративне правопорушення. Також відповідач повідомив, що 16.07.2010 позивач провів документальну невиїзну перевірку відповідача «з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за лютий 2010 року та березень 2010 року», результати якої викладені в акті № 797/23-35301768 (ар. с. 42-47). На підставі акта перевірки податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2010 № 0000372301/0 (ар. с. 48) позивач зменшив заявлені відповідачем суми бюджетного відшкодування на 461547 грн. і 1151513 грн. (тобто визначив, що відповідач взагалі не має права на бюджетне відшкодування за цими податковими деклараціями).

У поясненнях на відзив відповідача (ар. с. 60-61) представник позивача вказав, що, у відповідності з підпунктом 4.1 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 № 350), протягом 30 календарних днів, наступних після настання 30-денного терміну за днем отримання податкової декларації разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, визначеного Законом України «Про податок на додану вартість»для проведення невиїзної документальної перевірки, проводиться позапланова виїзна перевірка податкової декларації з ПДВ платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. На думку представника позивача, ця норма дозволяє проведення позапланової перевірки протягом 60 днів з дня отримання податкової декларації.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом № 509. У пункті 1 частини 1 статті 11 Закону № 509 вказано, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Випадки, в яких здійснюються позапланові виїзні перевірки, а також порядок проведення таких перевірок, визначені як статтями 111 і 112 Закону № 509, так, в даному випадку, і підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ.

Згідно з пунктом 9 частини 6 статті 111 Закону № 509 подання платником декларації з відємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, є підставою для проведення органом державної податкової служби позапланової виїзної перевірки такого платника.

Як вказано у підпункті 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Суд погоджується з відповідачем в тому, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, орган державної податкової служби має провести всі можливі перевірки для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Доводи позивача про те, що строк складає 60 днів, суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються виключно на вказаному вище наказі ДПА України від 18.08.2005 № 350, який не є нормативно-правовим актом. Крім того, навіть якщо припустити, що позапланова виїзна перевірка може бути проведена протягом 60 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, то цей строк позивачем також пропущений: декларація за лютий 2010 року була отримана позивачем 19.03.2010, відповідно, 60-денний строк сплив 18 травня 2010 року; декларація за березень 2010 року була отримана позивачем 19.04.2010, відповідно, 60-денний строк сплив 18 червня 2010 року. До суду з метою отримання дозволу на проведення перевірки позивач звернувся 12.07.2010.

Як вказано вище, за результатами невиїзної перевірки позивач зменшив суму заявленого відповідачем бюджетного відшкодування за лютий 2010 року і березень 2010 року до 0 грн., тобто вирішив, що відповідач не має права на бюджетне відшкодування. Отже, висновок про те, що заявлені відповідачем суми бюджетного відшкодування є недостовірними, позивач вже зробив.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 30 серпня 2010 року