Постанова № 10972949, 20.08.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2010 року Справа № 2а-4258/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Островської О.П.,

при секретарі: Ковіній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахановпроменерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до відповідача ТОВ «Стахановпроменерго», в обґрунтування якого вказало наступне. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної трудової реабілітації інвалідів». Відповідно до ст. 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. У порушення ст. 19 Закону у відповідача в 2009 році замість 1 інваліда не працювало жодного. Таким чином, за одне робоче місце відповідач повинен був до 15.04.2010 самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 4500 грн. У звязку з несплатою санкцій відповідачеві нараховано пеню в сумі 62,10 грн. Загальна сума заборгованості складає 4562,10 грн. У порушення вимог ст. 18 Закону відповідач інформував Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів лише 3 місяці, а саме: у січні, березні, серпні 2009 року. Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції в сумі 4500 грн. та пеню в сумі 62,10 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, до його початку надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Справи за участю відділень Фонду є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення поняття адміністративної справи.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від роботодавців за невиконання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у звязку зі здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону).

Пункт 5 частини другої статті 17 КАС визначає, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 КАС, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

За таких обставин, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, в тому числі й інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями.

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно положень ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи з цієї норми, на підприємства (обєднання), установи та організації покладено обовязок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.

Згідно положень цієї ж статті Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (обєднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобовязані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

При цьому адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами (обєднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за № 1767 (далі - Порядок), сума штрафних санкцій дорівнює розміру середньої річної заробітної плати на даному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а для підприємств з чисельністю працюючих від 8 до 15 осіб - розміру половини такої середньої річної плати, при цьому зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до законодавства, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Наказу Мінпраці України № 223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом установлено, що відповідач є особою, яка повинна вживати заходи до створення робочих місць для інвалідів. У 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 11 осіб. Виходячи з кількості працюючих у відповідача осіб, у нього в 2009 році повинен працювати 1 інвалід.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданим відповідачем, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2009 році для працевлаштування інвалідів, на підприємстві не працювало жодного. В порушення вимог ст. 18 Закону відповідач інформував Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, але не в повному обсязі, лише в січні, березні, серпні 2009 року.

Вказані обставини підтверджуються звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ (а.с. 9), листом Стахановського міського центру зайнятості (а.с. 5).

Виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати штатного працівника, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом строк та розмірі, який у даному випадку становить 4500 грн.

Оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, він також має сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 62,10 грн., згідно наданому позивачем розрахунку (а.с. 8).

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахановпроменерго» (94000, Луганська область, м. Стаханов, вул. Крестьянская, 49, р/р 26006001207980 ВАТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 304717, код 33199771) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (91055, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач ВДК м. Стаханов 50070000, р/р 31217230700085 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046662) несплачені штрафні санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 4500 грн. та пеню за порушення строків сплати цих санкцій у сумі 62 грн. 10 коп., а всього 4562 грн. 10 коп. (чотири тисячі пятсот шістдесят дві грн. 10 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 20 серпня 2010 року.

СуддяОстровська О.П.