Постанова № 10972575, 01.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.07.10Справа №2а-343/10/8/0170 (10:35) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»

про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій

За участю представників сторін:

Позивач - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1;

представник позивача - ОСОБА_2,ордер від 13.05.10р.;

представник відповідача - не з'явився.

Суть спору: ОСОБА_1 звернулася до Керченського міського суду АРК з адміністративним позовом до Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання неправомірним рішення відповідача від 28.08.09р. про відмову у реєстрації за позивачем права власності на нежитлові приміщення літ «Г», «Д», що розміщені по вул. Леніна, б. 43 у м. Керчі; зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності позивача на нежитлові приміщення літ «Г», «Д», що розміщені по вул. Леніна, б. 43 у м. Керчі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» неправомірно відмовляє в реєстрації права власності на нежитлові приміщення літ. «Г», «Д», що розташовані по вул.Леніна, б.43 у м. Керчі, оскільки право власності позивача на вказані нежитлові приміщення встановлено рішенням Керченського міського суду АРКрим від05.06.2008р., відповідно до п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від03.03.2004р. №20/5 та зареєстрованого 03.03.2004р. за №283/8882, рішення суду є документом, який підтверджує право власності на нерухоме майно.

Ухвалою Керченського міського суду АРК від 28.10.2009р. відкрито провадження у справі №2а-2696/09/0108.

У судовому засіданні, що відбулося 17.11.2009р., позивач доповнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача за власний рахунок переробити технічний паспорт позивача згідно з рішенням суду.

Ухвалою Керченського міського суду АРК від 30.11.2009р. справу №2а-2696/09/0108 призначено до судового розгляду на 14.12.2009р.

Ухвалою Керченського міського суду АРК від 14.12.09р. справа №2а-2696/09/0108 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій, з урахуванням правил предметної підсудності (ст. 18 КАС України), направлена до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Справа №2а-2696/09/0108 надійшла до Окружного адміністративного суду АР Крим та передана на одноособовий розгляд судді Кушнової А.О. із привласненням справі номеру 2а-343/10/8/0170.

У судовому засіданні 13.05.2010р. позивач надав уточнення адміністративного позову, відповідно до якого просить визнати неправомірними дії відповідача з відмови позивачу у виготовленні технічного паспорту і реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера «Г» загальною площею 19,6кв.м та нежитлову будівлю літера «Д» загальною площею 11,1кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; зобовязати Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» виготовити технічний паспорт і здійснити реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літера «Г» загальною площею 19,6кв.м та нежитлову будівлю літера «Д» загальною площею 11,1кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що за змістом тлумачення термінів, що міститься в р.2 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від24.05.2001р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773, сараї віднесені до «господарських будівель». Відповідач вказує, що сарай є будівлею та не може бути нежитловим приміщенням, посилаючись на п.2 «Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від28.10.2004р.

Крім того, відповідач зазначає, що для реєстрації права власності на підставі рішення Керченського міського суду АРКрим від05.06.2008р. по справі № 2-2653/2008 і ухвали від04.06.2009р. реєстратор повинен був співставляти всі подані заявником документи і тлумачити їх, що, на думку відповідача, є порушенням п.3.5 Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №6/5 від28.01.2003р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за №66/7887.

Таким чином, відповідач вважає, що рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності на підставі п.3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445, з тієї підстави, що надані заявником документи не відповідають вимогам, встановленим цим Положенням та іншими актами діючого законодавства України і не дають можливості встановити відповідність заявлених прав та наданих документів вимогам законодавства, було прийнято правомірно.

Крім того, у заяві, наданій відповідачем після уточнення позовних вимог позивачем, відповідач зазначає, що ухвалою Керченського міського суду АРКрим від22.01.2010р. було виправлено помилку в рішенні суду від05.06.2008р., але ніякої помилки, з погляду відповідача, в рішенні суду не було тому, що мова у рішенні йшла про «сарай», який за своїм статусом є допоміжною будівлею, а не про «нежитлову будівлю». Тобто судом питання про зміну цільового призначення обєкту нерухомого майна не вирішувалося. Як вказує відповідач, згідно діючого законодавства, питання про зміну цільового призначення обєкту нерухомого майна вирішується органами місцевого самоврядування, а при наявності суперечки судом. Таким чином, якщо судом у засіданні 05.06.2008р. вирішувалося питання про зміну цільового призначення, то стороною у цьому цивільному позові мав би бути представницький орган місцевого самоврядування.

Відповідач зазначає, що відмова у проведенні інвентаризації окремо сараю літ.«Д» є законною, тому що інвентаризації підлягає весь обєкт нерухомого майна, а не якась його частина. Вимоги позивача про зобовязання провести технічну інвентаризацію та реєстрацію права власності на сарай літ. «Д», що є допоміжною будівлею обєкту нерухомого майна, розташованого за адресою:м. Керч, вул.Леніна,43, відповідач вважає необґрунтованими та у задоволенні позові просить відмовити.

У судовому засіданні 01.07.2010р. позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги.

До дня розгляду справи від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини справи, заслухавши позивача та його представника, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Керченського міського суду АРКрим від05.06.2008р. по справі №2-2653/2008р. задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_1 право власності на сарай літер «Г», сарай літер «Д», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобовязано ОСОБА_4 звільнити та передати ОСОБА_1 сарай літер «Г», сарай літер «Д», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Рішенням Керченського міського суду АРКрим від18.08.2008р. по справі №2-3225/08р. задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Керченської міської ради, третьої особи Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання права власності на збудоване нерухоме майно та визнання за ОСОБА_1 право власності на прибудову літ.«б» до кафе «Черкіо», що розташована за адресою: м.Керч, вул.Леніна,43 (а.с.3-4).

Ухвалою Керченського міського суду АРКрим від04.06.2009р. було виправлено описку у рішенні Керченського міського суду АРКрим від 05.06.2008р. та вказано у мотивувальній частині рішення: визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - літер «Г», сарай літер «Д», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Судом встановлено, що позивачем був отриманий технічний паспорт на нежитлове приміщення літ. «Б» і будівлю літ. «Г, Д» по вул.Леніна, 43 в м. Керчі, до якого увійшли зведений акт (а.с.16), схематичний план (а.с.17), оціночний акт (а.с.18-19), експлікація (а.с.22, 23) та сплачені всі необхідні, встановлені діючим законодавством, збори (а.с.9-14, 25).

Судом встановлено, що отримавши ухвалу Керченського міського суду АРКрим від04.06.2009р. про виправлення описки, позивач звернувся до Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» з проханням зареєструвати право власності на нежитлове приміщення - літер «Г», нежитлове приміщення літер «Д», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

28.08.2009р. Кримським республіканським підприємством «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» було прийняте рішення про відмову в реєстрації з посиланням на п. 1.4, 2.1, 2.7, Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №6/5 від28.01.2003р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за №66/7887, на підставі того, що надані позивачем документи для реєстрації права власності не відповідають вимогам, встановленим Тимчасовим положенням «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» та іншим актам діючого законодавства України і не дають можливості встановити відповідність заявлених прав поданих документів вимогам законодавства.

Ухвалою від 22.01.2010р. Керченський міський суд АРКрим виправив описку у рішенні Керченського міського суду АРКрим від05.06.2008р. та зазначив:

«Визнати, що сарай літера «Г» та сарай літера «Д», що розташовані за адресою: м.Керч, вул.Леніна, б. 43, є нежитловими будівлями.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю літера «Г», загальною площею 19,6кв.м. та нежитлову будівлю літера «Д», загальною площею 11,1кв.м., що розташовані за адресою:АДРЕСА_1.» (а.с.68).

Судом встановлено, що ОСОБА_1, після отримання ухвали Керченського міського суду АРКрим від 22.01.2010р. про виправлення описки, звернулася до Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» із заявою №1433 про виготовлення технічного паспорту на нежитлову будівлю літера «Г», загальною площею 19,6кв.м. та нежитлову будівлю літера «Д», загальною площею 11,1кв.м., що розташовані за адресою:АДРЕСА_1 (а.с.70).

Судом встановлено, що довідкою від01.04.2010р. за №1088 Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» повідомило ОСОБА_1, що для виготовлення технічного паспорту на нежитлові будівлі літ.«Г», літ.«Д» необхідно надати документи, на підставі яких був змінений статус даних будівель, оскільки відповідно до матеріалів інвентарної справи ці будівлі є сараями (а.с.69).

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення позивача та його представника, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.1 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» від07.02.2002р. №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445) (зі змінами і доповненнями) встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Виходячи з аналізу юридичного статусу та предмету діяльності відповідача, суд приходить до висновку, що Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» у правовідносинах з юридичними особами та громадянами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, а зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо відмови у реєстрації за позивачем права власності на нежитлові будівлі літ «Г», «Д», що розміщені по вул. Леніна, б. 43 у м. Керчі, суд встановив наступне.

Відносини, повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від01.07.2004р. №1952-IV із змінами та доповненнями (далі - Закон №1952-IV), що визначено статтею 1 цього Закону.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.1 Закону №1952-IV).

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону №1952-IV, обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 19 Закону №1952-IV підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону №1952-IV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Також п.7 Прикінцевих положень Закону №1952-IV зазначено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до підпункту 10 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону обєктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Враховуючи ту обставину, що єдина система органів державної реєстрації прав, створення якої передбачено саме Законом №1952-IV, в тому числі до створення місцевих органів державної реєстрації - відділень державної гозпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (ст.7 цього Закону), ще не створена, суд встановив, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами реєстрації та технічної інвентаризації, яким делеговані такі повноваження, і враховуючи організаційно-правову форму відповідача у справі не обовязковим є статус саме комунального підприємства бюро технічної інвентаризації.

Судом встановлено, що відповідач Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»має правовий статус юридичної особи, входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим і знаходиться у сфері управління Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим.

Повноваження комунальних підприємств бюро реєстрації та технічної інвентаризації як узагальнюючого поняття системи органів, спрямованих на виконання делегованих повноважень щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача до суду також визначені п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445), відповідно до якого державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, відповідач в межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином відповідач при виконанні делегованих повноважень владного субєкта здійснює владні управлінські функції, тобто передбачені законом дії у сфері діяльності публічної влади і у розумінні п. 1 ст. 3 КАС України лише на основі норм діючого законодавства України.

Закон № 1952 спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1952, цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст.2 Закону № 1952 визначено такі поняття:

- Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна;

- об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.3 Закону № 1952 речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом (ч.1 ст. 3).

В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна (ч.2 ст. 3).

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна (ч.5 ст. 3).

Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина (ч.5 ст. 3).

Відповідно до ст.4 Закону №952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) речові права на чуже нерухоме майно:

а) право володіння;

б) право користування (сервітут);

в) право постійного користування земельною ділянкою;

г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік.

3) обмеження речових прав (ч.1 ст. 4).

Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Відповідно до ст.7 Закону №1952 місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).

Місцеві органи державної реєстрації прав:

- проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації;

- ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі;

- надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку;

- забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав;

- здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.

Відповідно до ст.17 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку:

- облік заяви про державну реєстрацію речових прав;

- прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав;

- установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав;

- державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав;

- присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна;

- видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право (ч.1 ст. 17).

Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (ч.4 ст.17).

Відповідно до ст.18 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина.

Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права (ч.4 ст.18).

В свою чергу ч.1 ст.14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 3 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Статтею 19 вказаного Закону визначені підстави для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Крім того, пунктом 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення передбачено, що рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Пунктом 3.5 Тимчасового положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Суд вважає необхідним зазначити, що крім того, Державним класифікатором будівель та споруд ДК018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від17.08.2000р. (далі Державний класифікатор 018-2000), визначений перелік обєктів за їх функціональним призначенням.

Так, Державним класифікатором 018-2000 визначено поняття будівель - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Державним класифікатором 018-2000 до нежитлових будівель віднесені:

- Будівлі сільськогосподарського призначення, лісвництва та рибного господарства, до яких віднесені будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.;

- Будівлі для культової та релігійної діяльності, до яких віднесені церкви, каплиці, мечеті, синагоги та т. ін., цвинтарі та похоронні споруди, ритуальні зали, крематорії;

- Пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою, до яких віднесені будівлі історичні та такі, що охороняються державою і не використовуються для інших цілей, старовинні руїни, що охороняються державою, археологічні розкопки - будівлі меморіального, художнього і декоративного призначення, статуї.

Судом встановлено, що діючим законодавством, а саме Державними будівельними нормами України, затвердженими наказом Держбуду України від18.05.2005р. №80, визначене поняття нежитлового приміщення це приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Нежитлове приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Діюче законодавство не дає чіткого визначення поняття «сарай» та не відносить його до якого небудь класу будівель та споруд, але з контексту Державних будівельних норм 360-92**, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992р. №44,вбачається, що «сарай» визначений як господарська будівля для скота, домашніх тварин та птахів.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від24.05.2001р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/577, до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать зокрема господарські будівлі (сараї /хліви/, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо), що також підтверджує віднесення «сараю» до господарських будівель.

Відповідно до п.2 загальної частини «Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від28.10.2004р. будівлі це земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.

Судом зроблений висновок, що діючим законодавством прямо не віднесене поняття «господарські будівлі» до «нежитлових будівель», а «сараї» до «господарських будівель», однак аналіз наведених норм дає можливість суду зробити висновок, що поняття «господарська будівля» не виключає того, що воно не може бути віднесене до «нежитлових будівель». Таким чином, оскільки сарай це господарська будівля, він може входити до нежитлових будівель.

З урахуванням викладеного, судом зроблений висновок про те, що відповідач безпідставно відмовляє позивачу у реєстрації за позивачем права власності на нежитлові будівлі літ «Г», «Д», що розміщені по вул. Леніна, б. 43 у м. Керч, посилаючись на те, що сарай літ. «Д» є допоміжною будівлею обєкту нерухомого майна та відповідно до ухвали Керченського міського суду АРКрим від22.01.2010р., якою було виправлено помилку в рішенні суду від05.06.2008р., але ніякої помилки, з погляду відповідача, в рішенні суду не було тому, що мова у рішенні йшла про «сарай», який за своїм статусом є допоміжною будівлею, а не про «нежитлову будівлю». Тобто судом питання про зміну цільового призначення обєкту нерухомого майна не вирішувалося. Тому повинне розглянутися питання про зміну цільового призначення обєктів нерухомого майна - нежитлових приміщень літ «Г», «Д», що розміщені по вул. Леніна, б. 43 у м. Керч.

Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від07.02.2002р. «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, затверджене Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке (надалі - Положення №7/5).

Відповідно до п.1.1. Положення №7/5 визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Відповідно до п.1.2. Положення №7/5 воно діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Відповідно до п.1.3. Положення №7/5 державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п.1.4. Положення №7/5 це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до п.1.5. Положення №7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до п.1.6. Положення №7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Пунктом 2.1 Положення №7/5 передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Правовстановлювальні документи, які відповідно до закону підлягають обов'язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення їх державної реєстрації.

Згідно з п.2.8 Положення №7/5 документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України №7/5 від07.02.2002р та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 (надалі - положення №7/5) не протирічить Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від01.07.2004р. №1952-IV та визначає однаковий порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно за заявою правоволодільця, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, визначеного в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від23.05.2001р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773, до таких документів відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, рішення Керченського міського суду АР Крим є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, у даному випадку - нежитлові будівлі - сараї літ. «Г», «Д», що розміщені по вул. Леніна, б. 43 у м. Керчі.

Згідно з п.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від23.05.2001р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773 до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, зокрема, господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо).

Крім того, Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» від 24.05.2001р. №127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773 визначений порядок та методика проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд (далі Інструкція №127).

Відповідно до п.2.3 Інструкції №127 до обєктів, що підлягають технічній інвентаризації, відносяться зокрема будинки та споруди громадського призначення (ДБН В 2.2-9-99 «Громадські будинки і споруди»), у тому числі господарські будівлі: котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, гаражі, сараї, сміттєзбірники тощо, розміщені на земельних ділянках житлових і громадських будинків, виконують функції допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основних будинків.

Згідно п.3.1 3 Інструкції №127 технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.

На кожний об'єкт заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8) (п.1.4 І).

Як вбачається з додатків №1.3, 1.11, 1.12, 2.4, 4.4, 6.4, 7.7 до Інструкції, визначений перелік документів, з яких складається технічний паспорт на господарські будівлі при реєстрації права власності на господарські будівлі.

Таким чином, суд дійшов висновку про незаконність відмови в оформленні всіх, передбачених діючим законодавством документів, яки повинні входити до технічного паспорту, з боку Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» та про безпідставність та незаконність відмови Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» у реєстрації за позивачем права власності на нежитлові приміщення літ «Г», «Д», що розміщені по вул. Леніна, б. 43 у м. Керчі.

Відповідно до ч. 2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення Керченського міського суду АРКрим від18.08.2008р. по справі №2-3225/08р. про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Керченської міської ради, третьої особи Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про визнання права власності на збудоване нерухоме майно та визнання за ОСОБА_1 право власності на прибудову літ.«б» до кафе «Черкіо», що розташована за адресою: м.Керч, вул.Леніна,43, набрало законної сили 17.06.2008р., про що свідчить відмітка на рішенні; ухвала Керченського міського суду АРКрим від04.06.2009р. про виправлення описки у рішенні Керченського міського суду АРКрим від 05.06.2008р., у якій вказано у мотивувальній частині рішення: визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - літер «Г», сарай літер «Д», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 набрала законної сили 10.06.2009р., про що свідчить відмітка на ухвалі; ухвала від 22.01.2010р. Керченського міського суду АРКрим, якою суд виправив описку у рішенні Керченського міського суду АРКрим від05.06.2008р. та зазначив:

«Визнати, що сарай літера «Г» та сарай літера «Д», що розташовані за адресою: м.Керч, вул.Леніна, б. 43, є нежитловими будівлями», набрала законної сили 28.01.2010р., про що свідчить відмітка на ухвалі.

Таким чином, вказані рішення та ухвали Керченського міського суду АРКрим підлягають обов'язковому виконанню і не підлягають тлумаченню відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.11 УКАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки матеріалами справи встановлено неправомірність дій відповідача з відмови позивачу у виготовленні технічного паспорту і реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера «Г» загальною площею 19,6кв.м та нежитлову будівлю літера «Д» загальною площею 11,1кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та, враховуючи положення п.1 ч. 2 ст. 162КАС України, визнати протиправними дії Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»з відмови позивачу у виготовленні технічного паспорту і реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера «Г» загальною площею 19,6кв.м та нежитлову будівлю літера «Д» загальною площею 11,1кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи, судом 01.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 06.07.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (АРКрим, м.Керч, вул.Генерала Петрова,37, ЄДРПОУ34571796) з відмови ОСОБА_1 у виготовленні технічного паспорту і реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера «Г» загальною площею 19,6кв.м. та нежитлову будівлю літера «Д» загальною площею 11,1кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

3.Зобовязати Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»(АРКрим, м.Керч, вул.Генерала Петрова,37, ЄДРПОУ34571796) зареєструвати право власності на нежитлову будівлю літера «Г» загальною площею 19,6кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю літера «Д» загальною площею 11,1кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

4. Зобовязати Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»(АРКрим, м.Керч, вул.Генерала Петрова,37, ЄДРПОУ34571796) внести виправлення до технічного паспорту на нежитлову будівлю літера «Г» загальною площею 19,6кв.м та нежитлову будівлю літера «Д» загальною площею 11,1кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням всіх технічних характеристик нежитлових будівель літ «Г», «Д», що розміщені по АДРЕСА_1.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) витрати по сплаті судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.