Рішення № 109718737, 22.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року Справа № 640/20550/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії по виключенню ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення без проведення повного розрахунку;

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби від 28.10.2022 за № 1170-ОС, як такий, що виданий без проведення повного розрахунку;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України видати новий наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу після здійснення повного розрахунку;

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 :

грошового забезпечення з 25 по 29 серпня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 5 днів;

грошового забезпечення з 12 по 19 вересня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 8 днів;

одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплати ОСОБА_1

грошове забезпечення з 25 по 29 серпня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 5 днів;

грошове забезпечення з 12 по 19 вересня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 8 днів;

одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 29 жовтня 2022 року по дату здійснення повного розрахунку.

28.11.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва вказану позовну заяву було залишено без руху з підстав надання до позовної заяви не завірених належним чином доданих документів.

06.12.2022 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви із відповідними додатками, завіреними позивачем.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

11.01.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.01.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

16.01.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження справі відкрито та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано від відповідача додаткові докази по справі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що розпочав службу в Державній прикордонній службі з 14.08.2015, 04.10.2022 наказом Голови Державної прикордонної служби України № 1083-ОС був звільнений за пп. «г» через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовець, який самостійно виховує дитину віком до 18 років. Наказом №1170-ОС від 28.10.2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та ОСОБА_1 вважає, що наказом №1170-ос порушено його права на отримання при звільненні усіх розрахунків із ним з боку відповідача.

Позивач зауважив, що на момент винесення відповідачем вказаного наказу №1170 ОС йому не було виплачено: грошове забезпечення з 25 по 29 серпня 2022 року (у тому числі грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022) за 19 днів; грошове забезпечення з 12 по 30 вересня 2022 року (у тому числі грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022) за 19 днів; грошове забезпечення з 1 по 28 жовтня 2022 року (у тому числі грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022) за 28 днів; грошову компенсацію за 10 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; грошову компенсацію за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки; грошове компенсацію за 80 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як батьку, який виховує дитину без матері, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки; грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відсутність такого розрахунку з ним, позивач підтверджує виданим йому грошовим атестатом №27 від 28.10.2022.

На його запити щодо надання документів з проходження військової служби, відповідач провів із позивачем 13.11.2022 частковий розрахунок, а саме було виплачено частково грошове забезпечення: за 11 днів вересня з 20 по 30.09.2022 та за жовтень з 1 по 28.10.2022, а також виплачено компенсацію з всі дні невикористаних відпусток. Відповідно, відповідачем був виданий новий грошовий атестат №30 від 16.11.2022 із відображенням виплачених сум.

Як наслідок, ОСОБА_1 вказує, що відповідачем не виплачено: грошового забезпечення з 25 по 29 серпня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 5 днів; грошового забезпечення з 12 по 19 вересня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 8 днів; одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позивач вважає, що Адміністрацією Держприкордонслужби неправомірно затягувалося виключення його зі списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку з чим, він не доотримав при звільненні заявлені в позові розрахунки грошового забезпечення з вини відповідача, наполягає на наявності у нього права та у відповідача обов`язку щодо виплати недоотриманих матеріального та грошового забезпечення.

На підтвердження періодів за які позивач має право отримати виплати, ОСОБА_1 зазначає, що у відрядженні з 25 по 29 серпня 2022 року 5 днів та з 12 по 19 вересня 2022 року 8 днів підтверджується відповідними посвідченнями №873 та №989, наказами: від 12.03.2022 №225-ОС про зарахування у розпорядження Голови Держприкордонслужби з 11.02.2022; від 25.04.2022 №394-ОС про продовження строку перебування у розпорядженні зі збереженням усіх видів грошового забезпечення, зазначає про порушення відповідачем Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України №558 та Інструкцію про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби №582, наполягає на недоречному посиланні відповідача на шестимісячний термін як максимальний строк перебування у розпорядженні, оскільки не з його вини, а з вини Адміністрації протягом усього строку перебування ОСОБА_1 у розпорядженні, що склало в результаті більше шести місяців, Головою Держприкордонслужби не було прийнято рішення щодо подальшого проходження служби. Також, зазначив, що за час відрядження, у тому числі й час перебування в дорозі, за військовослужбовцем зберігається належне йому за встановленими нормами грошове забезпечення.

Щодо не виплаченої грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивач посилається на абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону України №2011-ХІІ «Про правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», враховуючи також положення пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за яким він був звільнений з військової служби, Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 передбачена аналогічна норма щодо підстави звільнення, тому підстави для відмови у виплаті спірної грошової допомоги порушують соціальні гарантії позивача.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки відповідачем не було проведено із ним станом на 28.10.2022 повного розрахунку при звільненні, виключення його зі списків особового складу є протиправним, відтак спірний наказ №1170-ос від 28.10.2022 є протиправним та підлягає скасуванню та як наслідок виникають зобов`язання відповідача винести новий наказ про виключення його зі списку особового складу та усіх видів грошового забезпечення саме датою проведення з ним повного розрахунку.

Також, посилаючись на положення ст. 116 КЗпП України, враховуючи порушення відповідачем чинного законодавства щодо своєчасного та повного розрахунку з ним при звільненні, просить зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 29 жовтня 2022 року по дату здійснення повного розрахунку.

03.02.2023 до суду надійшов відзив від відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, останній доводи викладені у позові не визнає, вважає, що вони не ґрунтуються на законі та є безпідставними. Наказом від 04.10.2022 №1083-ОС із позивачем припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ в запас. Даний наказ є законним і чинним, у встановленому законом порядку позивачем не оскаржувався. Наказом від 28.10.2022 №1170-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Даний наказ є похідним від наказу №1083-ОС від 04.10.2022 та враховуючи, що останній є чинним, наказ від 28.10.2022 №1170-ОС є законним. Також, відповідач зауважив, що проведення неповного розрахунку при звільненні не є підставою для скасування спірного наказу, а може бути підставою лише для стягнення недоотриманих грошових коштів та відповідач вважає, що із позивачем було проведено повний розрахунок.

Відповідач у своєму відзиві відзначив, що наказом Адміністрації від 26.11.2021 №131-дск організаційно-штатні заходи визначено завершити до 10.02.2022, тобто днем скорочення посади позивача є 10.02.2022. Щодо зарахування у розпорядження, відповідач вказує про наявність наказу від 12.03.2022 №225-ОС за яким позивач з 11.02.2022 був зарахований у розпорядження Голови Держприкордонслужби згідно з п. 1 ст. 127 Положення №1115 у зв`язку із скороченням його штатної посади, яку він займав, який є законним та чинним та в судовому порядку позивачем не оскаржено. За вказаним пунктом п. 1 ст. 127 Положення №1115 строк перебування у розпорядженні до двох місяців. Право на збереження за військовослужбовцем всіх видів матеріального та грошового забезпечення зберігається за ними за останньою посадою відповідно до абз. 25 п. 127 Положення №1115 та п. 1 глави 3 розділу V Інструкції №558.

Згідно абз. 20 п. 127 Положення №1115 час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, в санаторіях, центрах оздоровлення та відпочинку, куди він направлений після стаціонарного лікування згідно з висновком військово-лікарської комісії, в основній та додатковій відпустках, відпустці для лікування у зв`язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії не зараховується до строку його перебування у розпорядженні відповідного начальника.

Наказом від 27.01.2022 №33-ВВ позивачу було надано основну відпустку за 2022 рік тривалістю 45 календарних днів та 2 дні для проїзду до місця проведення відпустки м. Одеса та назад з 31.01. по 19.03.2022 із врахуванням святкових і неробочих днів.

У зв`язку із військовою агресією рф в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хвилин 24 лютого 2022 року та відповідно військовослужбовці Державної прикордонної служби наказами Адміністрації були викликані для несення служби. ОСОБА_1 був відкликаний із відпустки наказом №84-ВВ від 24.02.2022 відповідно з 24.02.2022. Оскільки позивач перебував у щорічній відпустці з 11 по 23.02.2022 13 календарних днів, двомісячний термін перебування його у розпорядженні мав завершитись 11.04.2022 та завершився такий 24.04.2022.

Пунктом 128 Положення №1115 у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 127 цього Положення, Голова Державної прикордонної служби України має право продовжити строк перебування військовослужбовця у розпорядженні начальника органу Держприкордонслужби зі збереженням усіх видів грошового забезпечення до шести місяців. Відповідно, наказом від 25.04.2022 №394-ОС позивачу було продовжено строк перебування у розпорядженні.

Як наслідок шестимісячний термін перебування у розпорядженні зі збереженням усіх видів грошового забезпечення завершився 24.08.2022, у зв`язку з чим починаючи з 25.08.2022 ОСОБА_1 втратив право на виплату грошового забезпечення.

Відповідач відмітив, що ОСОБА_1 було виплачено за серпень 2022 року грошове забезпечення в період з 1 по 24.08.2022 у сумі 38 561,09 грн. та згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 виплачено додаткову винагороду за період з 1 по 24.08.2022 у сумі 23 335,81 грн.

Враховуючи пп. 2 п. 6 глави 3 розділу V Інструкції №558, ОСОБА_1 згідно наказів від 29.08.2022 №428-ВВ та від 14.09.2022 №476-ВВ перебував на обстеженні та лікуванні у Головному військово-медичному центрі Державної прикордонної служби України в період з 30 серпня по 11 вересня 2022 року, відповідно йому було поновлено та виплачено грошове забезпечення за вказаний період 13 календарних днів у сумі 21 232,48 грн., а також згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 виплачено за даний період додаткову винагороду в сумі 12 935,48 грн.

Відповідач зазначає, що замість попереднього грошового атестату №27 був виданий позивачу грошовий атестат №30.

Вимоги позивача щодо невиплати за 5 та 8 днів грошового забезпечення відповідач вважає безпідставними, враховуючи зазначене, вказує про те, що в період з 25.08.2022 по 29.08.2022 та з 12.09.2022 по 19.09.2022 права на отримання грошового забезпечення ОСОБА_1 не мав через сплив шестимісячного терміну перебування у розпорядженні та затрачений час на дорогу у відрядження не має виплачуватись.

Також, посилаючись на пп. 1 п. 6 глави 3 розділу V Інструкції №558, згідно наказів від 20.09.2022 №1026-ОС та від 26.09.2022 №1041-ОС, позивачу було поновлено та виплачено грошове забезпечення за період з 20 вересня по 28 жовтня 2022 року у сумі 380 752, 86 грн. та згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 виплачено за даний період додаткову винагороду в сумі 38 096,17 грн.

Щодо отримання одноразової грошової допомоги при звільнені відповідач посилається на обставини та підстави звільнення позивача зі служби та зокрема на абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, позиція відповідача узгоджується із позицією Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства економіки України щодо відсутності права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону №2211-ХІІ, з огляду на те, що обставини та причини такого звільнення визначені Законом №2232-ХІІ, а не рішенням КМУ України, як це передбачено ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, тому дані вимоги вважає необгрунтованими та безпідставними.

Також, у своєму відзиві відповідач відзначив, що виданий позивачу грошовий атестат від 16.11.2022 №30 не містить підпису останнього та відомості, що зазначені в ньому ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом лише 22.11.2022. Щодо затримки у розрахунку із позивачем, відповідач вважає таку незначною вказуючи на введений в країні воєнний стан, направлення усіх ресурсів на оборону країни, дефіцит державного бюджету, скорочення видатків державою, у зв`язку з чим на думку відповідача є недоречним на даний час звертатись із вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку. Просить суд відмовити в задоволені позову.

Відповідачем також надано до суду додаткові докази витребувані ухвалою суду від 16.01.2023.

01.03.2023 судом отримано відповідь на відзив від позивача, в якому останній не погоджується із викладеними у відзиві доводами та правовою оцінкою обставин. ОСОБА_1 наполягає на викладених у позові підставах для задоволення його позовних вимог, звертає увагу суду на тому, що часткові виплати ним були отримані вже після 28.10.2022, а саме 13.11.2022, виключення зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення можливо лише після проведення повного розрахунку, наполягає на протиправності наказу №1170-ОС від 28.10.2022. ОСОБА_1 вважає необґрунтованим посилання відповідача на листи Міністерства внутрішніх справ України від 18.08.2022 та Міністерства економіки України від 25.07.2022, оскільки роз`яснення норм законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги не належить до вказаних державних органів, листи останніх не є нормативно-правовими актами, право на отримання такої допомоги передбачено ст. 15 Закону №2011-ХІІ.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що вбачається згідно із надано до справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Адміністрацією Державної прикордонної служби України 23 грудня 2015 року.

Щодо проходження позивачем військової служби в Державній прикордонній служби в України суд зазначає наступне.

04.08.2015 ОСОБА_1 підполковника запасу (А-094025) Наказом Голови Державної прикордонної служби України №715-ОС відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, прийнятий на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, строком на 5 років, на посаду начальника організаційно-нормативного відділу фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України.

26.10.2016 Наказом Голови Державної прикордонної служби України №1055-ОС призначено полковника ОСОБА_1 (А-094025) заступником начальника управління- - начальником фінансово- нормативного відділу фінансово-економічного управління, звільнивши з попередньої посади згідно з пп. 4 п. 93 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (на вищу посаду у порядку просування по службі).

13.07.2017 Наказом Голови Державної прикордонної служби України №1155-ОС призначено полковника ОСОБА_1 (А-094025) заступником директора департаменту начальником фінансово-нормативного відділу Фінансово-економічного департаменту, звільнивши з попередньої посади згідно з пп. 4 п. 93 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (на вищу посаду у порядку просування по службі).

13.03.2019 Наказом Голови Державної прикордонної служби України №252-ОС призначено полковника ОСОБА_1 (А-094025) заступником директора департаменту начальником організаційно-нормативного відділу Департаменту фінансово-економічного забезпечення, звільнивши з попередньої посади згідно з пп. 5 п. 93 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (на рівну посаду у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів).

04.09.2019 Наказом Голови Державної прикордонної служби України №904-ОС призначено полковника ОСОБА_1 (А-094025) заступником начальника управління начальником відділу фінансування та організації бюджетного процесу фінансово-економічного управління, звільнивши з попередньої посади згідно з пп. 6 п. 93 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (на нижчу посаду у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівну посаду за згодою військовослужбовця).

12.03.2022 Наказом Голови Державної прикордонної служби України №225-ОС полковника ОСОБА_1 (А-094025) зараховано у розпорядження Голови Державної прикордонної служби України звільнивши з посади заступником начальника управління начальником відділу фінансування та організації бюджетного процесу фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, з 11 лютого 2022 року, згідно з пп. 1 п. 127 Положення.

12.10.2022 Наказом Голови Державної прикордонної служби України №1083-ОС, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за пп. «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону в запас по Адміністрації Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_1 (А-094025), який перебуває у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - заступник начальника управління начальник відділу фінансування та організації бюджетного процесу фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України), з правом носіння військової форми одягу.

28.10.2022 Наказом Голови Державної прикордонної служби України №1170-ОС, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ «Про реалізацію вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_1 (А-094025), який перебуває у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - заступник начальника управління начальник відділу фінансування та організації бюджетного процесу фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України), звільненого з військової служби в запас наказом Голови Державної прикордонної служби України від 04.10.2022 №1083-ОС за пп. «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону, з 28.10.2022.

В даному Наказі також вказано про те, що вважати таким, що розрахувався у зв`язку зі звільненням з військової служби. Вислуга років на пенсію на 28 жовтня 2022 року визначена: календарна: 27 років 07 місяців 17 днів; пільгова: 00 років 10 місяців 01 день; всього: 28 років 05 місяців 18 днів.

Згідно абз. 3 п. 6 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306, виходячи з розміру грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу, нарахувати та виплатити:

грошову компенсацію за 10 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;

грошову компенсацію за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки;

грошову компенсацію за 80 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як батьку, який виховує дитину без матері, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки.

Зазначено також про те, що допомога на оздоровлення за 2022 рік надавалась.

Наказано відповідно направити полковника ОСОБА_1 на військовий облік до Печерського районну у місті Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки та відповідно до ст. 26-2 Закону зарахувати до військового оперативного резерву Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

Після винесення Наказу №1170-ОС від 28.10.2022, як вказує позивач та не заперечує відповідач по справі, з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку на час винесення вказаного Наказу, а саме виключення зі списків особового складу та з усіх видів грошового забезпечення.

Позивач стверджує, що станом на 28 жовтня 2022 року йому не було виплачено:

грошове забезпечення з 25 по 29 серпня 2022 року (у тому числі грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022) за 19 днів;

грошове забезпечення з 12 по 30 вересня 2022 року (у тому числі грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022) за 19 днів;

грошове забезпечення з 1 по 28 жовтня 2022 року (у тому числі грошова винагорода відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022) за 28 днів;

грошову компенсацію за 10 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;

грошову компенсацію за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки;

грошове компенсацію за 80 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як батьку, який виховує дитину без матері, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки;

а також, грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відсутність такого розрахунку з ним позивач підтверджує виданим йому грошовим атестатом №27 від 28.10.2022.

Судом встановлено, що за вказаним грошовим атестатом №27 були передбачені виплати з 01.09.2022 по 11.09.2022: посадовий оклад - 3307,33 грн., ОЗВ 542,67 грн.; надбавка за вислугу років 1925,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 4042,50 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 496,10 грн., премія - 7110,77 грн.; надбавка за кваліфікацію «Майстер» - 231,51 грн.; індексація базовий місяць 01.03.2018 - 469,99 грн., додаткова винагорода за постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з 01.09.2022 по 11.09.2022 11000,00 грн.; з 0108.2022 по 24.08.2022 23225,81 грн.; з 30.08.2022 по 31.08.2022 1935,48 грн.. Усього нараховано 54 287,16 грн. та з утриманими податками та зборами, до видачі розмір склав 53 472,85 грн.

Вказані суми грошового забезпечення визначені відповідачем до виплати, позивач не оспорює.

Також, судом встановлено, що в грошову атестаті №27 відмічено, що допомогу на оздоровлення за 2022 рік отримав, компенсація за не використану щорічної відпустки 10 календарних днів за 2022 року не нарахована, вказано 0,00, як і наступне: компенсація за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки 0,00; компенсація за 80 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як батьку, який виховує дитину без матері, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки 0,00. Грошову допомогу при звільненні не отримав.

З матеріалів справи вбачається, що на неодноразові запити позивача щодо належного проведення з ним розрахунків щодо не виплати матеріального та грошового забезпечення, 13.11.2022 відповідачем було виплачено ОСОБА_2 :

грошову компенсацію за 10 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік 16050,80 грн.;

грошову компенсацію за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки 179 768,96 грн.;

грошову компенсацію за 80 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як батьку, який виховує дитину без матері, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки 128 406,40 грн.;

додаткова винагорода за постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з 01.09.2022 по 11.09.2022 та з 20.09.2022 по 30.09.2022 22 000,00 грн.;

додаткова винагорода за постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з 01.10.2022 по 28.10.2022 27 096,77 грн.

Усього до видачі, з вирахуванням податків та зборів 411 703,57 грн.

Відповідач відповідно погоджує вказані виплати та останні прийняті позивачем та спірним в даній справі є бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України на якій наполягає позивач, щодо не виплати:

грошового забезпечення з 25 по 29 серпня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 5 днів;

грошового забезпечення з 12 по 19 вересня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 8 днів;

одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На вказані виплати наполягає позивач та вважає, що він має право на їх отримання відповідно до норм діючого законодавства.

Зокрема, позивачем надано до справи посвідчення про відрядження №873 виданого Державною прикордонною службою України (військова частина НОМЕР_2 ) у зв`язку із службовим завданням від 18.07.2022 на строк відрядження 30 днів з 27 липня 2022 року по 25 серпня 2022 року, а також талон посвідчення про відрядження, засвідчений підписом полковника. Також, надані відмітки про перебування в пунктах відрядження прибув 27.07.2022 та вибув 25.08.2022, засвідчені підписами та печатками.

За вказаним посвідченням відповідно ОСОБА_1 просить суд зобов`язати врахувати витрачений ним час для відбуття у відрядження та повернення з останнього, а саме 5 днів (з 25 по 29 серпня 2022 року) та виплатити грошову допомогу за вказані 5 днів (з 25 по 29 серпня 2022 року) згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022.

Надано також до позову посвідчення про відрядження №989 виданого Державною прикордонною службою України (військова частина НОМЕР_2 ) у зв`язку із службовим завданням 08.2022 на строк відрядження 30 днів з 26 серпня 2022 року по 24 вересня 2022 року, а також талон посвідчення про відрядження, засвідчений підписом полковника. Також, надані відмітки про перебування в пунктах відрядження прибув 26.08.2022 та вибув 28.08.2022, засвідчені підписами та печатками.

За вказаним посвідченням відповідно ОСОБА_1 просить суд зобов`язати врахувати витрачений ним час повернення з відрядження, а саме 8 днів (з 12 по 19 вересня 2022 року) та виплатити грошову допомогу за вказані 8 днів (з 12 по 19 вересня 2022 року) згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022.

Відповідач в свою чергу наполягає, що на грошове забезпечення за 5 днів та 8 днів права ОСОБА_1 не має оскільки в період з 25.08.2022 по 29.08.2022 та з 12.09.2022 по 19.09.2022 права такого не мав оскільки перебування в дорозі не зараховується у строк перебування у розпорядженні та не супроводжується відповідними виплатами.

Судом також встановлено щодо обставин перебування ОСОБА_1 у розпорядженні:

27.01.2022 Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України № 33-ВВ ОСОБА_1 перебував у основній відпустці за 2022 рік з 31.01.2022 по 19.03.2022 45 календарних днів та 2 дні для проїзду до місця відбування відпустки (м. Одеса).

26.11.2021 Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України №131-дск «Про внесення змін до штату Адміністрації Державної прикордонної служби України» організаційно-штатні заходи визначено завершити до 10.02.2022, відповідно день скорочення посади позивача відбувся 10.02.2022.

12.03.2022 Наказом №225-ОС ОСОБА_1 з 11.02.2022 був зарахований у розпорядження Голови Держприкордонслужби згідно з п. 1 ст. 127 Положення №1115 у зв`язку із скороченням його штатної посади, яку він займав.

У зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

24.02.2022 Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України №84-ВВ ОСОБА_1 який перебував у розпорядженні Голови Держприкордонслужби України, був відкликаний із щорічної відпустки за 2022 рік з 24.02.2022.

Відповідно позивач перебував у щорічній відпустці з 11 по 23.02.2022 13 календарних днів, двомісячний термін перебування у розпорядженні завершився 24.04.2022.

25.04.2022 Наказом Голови Державної прикордонної служби України №394-ОС продовжено ОСОБА_1 строк перебування військовослужбовця у розпорядженні.

Як вказує відповідач, шестимісячний термін перебування у розпорядженні зі збереженням усіх видів грошового забезпечення у ОСОБА_1 завершився 24.08.2022, у зв`язку з чим починаючи з 25.08.2022 позивач втратив право на виплату грошового забезпечення з вказаної дати по день винесення спірного наказу 28.10.2022.

Щодо вказаних Наказів, строків перебування у розпорядженні позивач не виклав зауважень та останні не оскаржував в судовому порядку та ОСОБА_1 наполягає на тому, що відповідач мав з 25.08.2022 винести відповідні Накази щодо врахування його у розпорядження та з вини Адміністрації такого не було зроблено у зв`язку з чим порушено його право на отримання належних йому матеріального та грошового забезпечення з 25.08.2022 по 28.10.2022.

Щодо вимог про нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби спір між сторонами виник в результаті застосування останніми до такого права наслідки підстав звільнення ОСОБА_1 зі служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного позивач наполягає на наявності у нього права щодо нарахування та виплати відповідачем:

грошового забезпечення з 25 по 29 серпня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 5 днів;

грошового забезпечення з 12 по 19 вересня 2022 року (у тому числі додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168) - за 8 днів;

одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

та просить суд скасувати спірний Наказ, зобов`язати винести відповідача новий Наказ про виключення його зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення та відшкодувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 28.10.2022 по день проведення повного розрахунку.

Відповідач наполягає на безпідставності заявлених позовних вимог.

Вирішуючи даний спір суд зазначає слідуюче.

В даній справі спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, яким затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, Наказом Міністерства внутрішніх справ від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2012 № 582 «Про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, у відповідній редакції) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною 4 статті Закон № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

До видів військової служби, зокрема, віднесено військова служба за контрактом осіб офіцерського складу (ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві (ч. 7 ст. 6 Закону № 2232-XII).

Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством (ч. 12 ст. 6 Закону № 2232-XII).

За ч. 4 ст. 19 Закону № 2232-XII форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п. 2, п. 4 ч.1 ст. 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Зокрема, підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на таких підставах, зокрема, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

У запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань (ч. 1 ст. 27 Закону № 2232-XII).

Згідно Указу Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, яким затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі Положення №1115/2009), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Абзацом 2 п. 2 Положення №1115/2009 визначено, що громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.

За пунктами 6 та 7 Положення №1115/2009 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням їх на військовій службі (абз. 2 п. 9 Положення №1115/2009).

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України (п. 12 Положення №1115/2009).

Прийняття на військову службу за контрактом врегульовано розділом ІІ Положення №1115/2009 та п. 26 даного Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно п. 27 Положення №1115/2009 днем припинення (розірвання) контракту день, зазначений у наказі начальника органу Держприкордонслужби про виключення військовослужбовця зі списків особового складу цього органу в разі дострокового припинення (розірвання) контракту.

Відповідно до п. 88 Положення №2115/2009 військовослужбовці призначаються на посади, звільняються з посад та зараховуються у розпорядження прямими начальниками, яким надано право видавати накази по особовому складу відповідно до номенклатури посад, що затверджується наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Підпунктом 1 пункту 265 Положення №2115/2009 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас - якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби.

За п. 266 Положення №1115/2009 вбачається, що звільнення з військової служби здійснюється, як правило, без зарахування у розпорядження відповідних начальників органів Держприкордонслужби.

У виняткових випадках допускається звільнення військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників органів Держприкордонслужби.

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з ініціативи: 2) військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "ж", "к" та "л" пункту 1, підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "й", "к" пункту 2, підпунктами "а" та "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (пп. 2 п. 267 Положення №1115/2009).

Пунктом 279 Положення №1115/2009 визначено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Відповідно до п. 292 Положення №1115/2009 наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.

За п. 293 Положення №1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення Закону №2232-ХІІ та Положення №1115/2009 зокрема вбачається, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Відтак, щодо припинення (розірвання) контракту із військовослужбовцем офіцерського складу за його ініціативою, відповідне дострокове припинення (розірвання) такого контракту військовослужбовцем за пп. «г» п. 3 ч 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ. В даному випадку Наказом №1083-ОС від 04.10.2022 з ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт через сімейні обставини, у зв`язку із самостійним вихованням дитини (дітей) до 18 років. Зазначений Наказ №1083-ОС позивач не оскаржував, відповідно останній є чинним.

Вказані вище норми Закону № 2232-XII передбачають наслідки припинення (розірвання) контракту, які визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом. Зокрема, початок проходження військової служби та її закінченням пов`язано із включенням до списків особового складу та виключення із останніх, у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України, а саме Положення №1115/2009.

28.10.2022 Наказом №1170-ОС ОСОБА_1 виключено зі списку особового складу та всіх видів грошового забезпечення, який позивач оскаржує у даній справі.

Так, закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби. Та, після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець має здати в установлені строки свою посаду, з ним проводиться розрахунок, такий військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на відповідний військовий облік.

В даній справі позивач ОСОБА_1 вказує на те, що його виключили зі списків особового складу спірним Наказом лише 28.10.2022, після спливу певного часу за наслідками виданого 04.10.2022 Наказу № 1083-ОС.

Суд зазначає, що чинне законодавство не визначає чіткого строку для винесення слідом за Наказом про припинення (розірвання) контракту із військовослужбовцем наказу про виключення зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення. Враховуючи вказані вище пункти Положення №1115/2009, на момент винесення Наказу про виключення зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення мають бути вчинені відповідні дії уповноваженими особами задля проведення із військовослужбовцем усіх розрахунків матеріального та грошового забезпечення, оскільки такий за п. 293 Положення №1115/2009 на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Та суд зауважує, що вказане Положення №1115/2009 передбачає такі випадки, коли існує спір між сторонами щодо розміру сум, які військовослужбовець має отримати на день виключення зі списків особового складу та усі видів грошового забезпечення та враховує, що в такому разі на день такого звільнення (виключення зі списків особового складу та усі видів грошового забезпечення) військовослужбовець отримує узгоджені суми до виплати.

В даній справі судом встановлено, що на день виключення зі списків особового складу та усі видів грошового забезпечення за Наказом від 28.10.2022 №1170-ОС та відповідно до грошового атестату №27 ОСОБА_1 отримав до виплати: з 01.09.2022 по 11.09.2022: посадовий оклад - 3307,33 грн., ОЗВ 542,67 грн.; надбавка за вислугу років 1925,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби - 4042,50 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 496,10 грн., премія - 7110,77 грн.; надбавка за кваліфікацію «Майстер» - 231,51 грн.; індексація базовий місяць 01.03.2018 - 469,99 грн., додаткова винагорода за постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з 01.09.2022 по 11.09.2022 11000,00 грн.; з 0108.2022 по 24.08.2022 23225,81 грн.; з 30.08.2022 по 31.08.2022 1935,48 грн.. Усього нараховано 54 287,16 грн. та з утриманими податками та зборами, до видачі розмір склав - 53 472,85 грн.

Та, 13.11.2022, ОСОБА_1 було виплачено грошову компенсацію за 10 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік 16050,80 грн.; грошову компенсацію за 112 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки 179 768,96 грн.; грошову компенсацію за 80 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як батьку, який виховує дитину без матері, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки 128 406,40 грн.; додаткову винагороду за постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з 01.09.2022 по 11.09.2022 та з 20.09.2022 по 30.09.2022 22 000,00 грн.; додаткову винагороду за постановою КМУ №168 від 28.02.2022 з 01.10.2022 по 28.10.2022 27 096,77 грн. Усього до видачі, з вирахуванням податків та зборів 411 703,57 грн.

Позивач наполягає, що з ним несвоєчасно було проведено розрахунок, не в повному обсязі та не в день винесення спірного Наказу від 28.10.2022 №1170-ОС.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується із позивачем, що на день виключення його зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення спірним Наказом від 28.10.2022 №1170-ОС відповідач мав провести із ним повний розрахунок, дії відповідача суд вважає такими, що порушують вищевказані норми діючого законодавства. Також, суд зауважує для відповідача, що посилання на порушення строків розрахунків із військовослужбовцем у зв`язку оголошенням в країні військового стану не є підставою для висловлення недоречності щодо заявлених позовних вимог військовослужбовця, враховуючи положення ст. 19 Конституції України та вказані вище норми Закону №2232-ХІІ та Положення №1115/2009.

Згідно норми статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Виходячи із того, що в країні оголошено військовий стан з 24.02.2022, суд відповідно до положень ст. 2 КАС України вважає пропущення відповідачем строків здійснення із військовослужбовцем ОСОБА_1 розрахунку як поважна причина такої затримки в розрахунках, але норми діючого законодавства не звільняють Державну прикордонну службу України діяти відповідно до вказаних вище Закону та Положень з дотриманням норм Конституції України.

Щодо спірних періодів, які не визнаються відповідачем у даній справі та за які ОСОБА_1 просить зобов`язати здійснити нарахування та виплати суд зазначає, що призначення військовослужбовців на посади, звільнення з посад та зарахування їх у розпорядження здійснюється осіб офіцерського складу: на посади в органах Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до майора (капітана 3 рангу) включно, - наказом начальника відповідного органу Держприкордонслужби (п. 89 Положення №1115/2009).

Військовослужбовця може бути звільнено з посади та/або зараховано у розпорядження його прямим начальником, який згідно з цим Положенням уповноважений видавати накази по особовому складу відповідно до номенклатури посад (п. 90 Положення №1115/2009).

Підпунктом 1 пункту 127 Положення №1115/2009 зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого проходження такими військовослужбовцями військової служби допускається у разі розформування (реформування) органу Держприкордонслужби чи його підрозділу, скорочення штатних посад або організаційно-штатних змін, якщо до закінчення встановленого строку проведення зазначених заходів не вирішено питання щодо подальшого проходження служби військовослужбовцями, які вивільняються, - до двох місяців.

Час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, в санаторіях, центрах оздоровлення та відпочинку, куди він направлений після стаціонарного лікування згідно з висновком військово-лікарської комісії, в основній та додатковій відпустках, відпустці для лікування у зв`язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії не зараховується до строку його перебування у розпорядженні відповідного начальника. До цього строку також не зараховується період тимчасового виконання військовослужбовцем обов`язків на посаді (абз. 2 пп. 18 п. 127 Положення №1115/2009).

Абзацом 4 пункту 127 Положення №1115/2009 визначено, що військовослужбовці, які зараховані в розпорядження начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1 - 6, підпункту 7 (щодо військовослужбовців, стосовно яких застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час), підпунктів 11, 12, 13 і 16, 17, 18 цього пункту, виконують обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, в розпорядженні якої вони перебувають. Начальники зобов`язані організовувати службову діяльність військовослужбовців, зарахованих у їх розпорядження, та здійснювати контроль за виконанням покладених на них завдань.

Згідно абз. 7 п. 127 Положення №1115/2009 за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1 - 3, 8, 9, 12, 16, 18 цього пункту, зберігається право на забезпечення всіма видами матеріального та грошового забезпечення за останньою посадою, яку вони займали. Порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які зараховані у розпорядження з інших підстав, визначається законодавством, що регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців.

У випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 127 цього Положення, Голова Державної прикордонної служби України має право продовжити строк перебування військовослужбовця у розпорядженні начальника органу Держприкордонслужби зі збереженням усіх видів грошового забезпечення до шести місяців (п. 128 Положення №1115/2009).

Суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи вищевказані норми діючого законодавства вбачається, що у разі скорочення штатних посад або інші організаційно-штатні зміни, якщо зі спливом визначеного строку не вирішено питання щодо подальшого проходження військовослужбовцем служби, допускається зарахування у розпорядження до двох місяців зі збереженням всіма видами матеріального та грошового забезпечення за останньою посадою яку він займав.

З обставин по справі вбачається, що посада, яку займав позивач ОСОБА_1 в органах Державної прикордонної служби України була скорочена, організаційно-шатні заходи було визначено завершити до 10.02.2022, як наслідок днем скорочення посади ОСОБА_1 є 10.02.2022 та відповідно Наказом від 12.03.2022 №225-ОС він був зарахований у розпорядження Голови Державної прикордонної служби з 11 лютого 2022 року.

Вказані обставини позивач не оспорює.

Суд враховує у справі, що ОСОБА_1 з моменту оголошення в країні військового стану, Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №84-ВВ від 24.02.2022, був відкликаний з відпустки з 24.02.2022. Враховуючи те, що за період відбування позивачем відпустки з 31.01.2022 по 19.03.2022, з 11.02.2022 він був зарахований у розпорядження Голови Державної прикордонної служби України, з урахуванням тринадцять днів відпустки, які не входять у строк розпорядження, двомісячний термін перебування у розпорядженні відповідно сплив 24.04.2022. Вказані терміни позивач не оспорює.

Зазначені норми вказаного п. 128 Положення №1115/2009 передбачають право Голови Державної прикордонної служби України продовжити строк перебування військовослужбовця у розпорядженні начальника органу Держприкордонслужби зі збереженням усіх видів грошового забезпечення до шести місяців, та суд зауважує, що вказаний пункт передбачає саме право, а не обов`язок, як наслідок, строк перебування у розпорядженні може бути не продовжено.

Як встановлено та зазначено судом вище, Наказом № 394-ОС від 25.04.2022 Голови Державної прикордонної служби України Пильтяй В.П. було продовжено строк перебування у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України зі збереження усіх видів грошового забезпечення, відповідно шестимісячний термін перебування позивача у розпорядженні сплив 24.08.2022.

Інших Наказів по зарахування ОСОБА_1 у розпорядження Голови Державної прикордонної служби України ні позивачем, ані відповідачем до справи не надано. Позивач вважає, що з вини саме відповідача, який не виніс наступного Наказу про зарахування його у розпорядження він наразі позбавлений права на виплату матеріального та грошового забезпечення.

Суд констатує, що оскільки іншої або рівнозначної посади військовослужбовцю ОСОБА_1 відповідачем не було запропоновано, організаційні заходи вирішено завершити 10.02.2022, відповідно після останнього Наказу № 394-ОС від 25.04.2022, наступного Адміністрацією Державної прикордонної служби України винесено не було.

За п. 230 Положення №115/2009 відкликання військовослужбовців із щорічних основних відпусток дозволяється лише в разі оголошення мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Виконання рішення про відкликання з відпустки здійснюється посадовою особою, яка направила військовослужбовця в щорічну основну відпустку, з виданням відповідного наказу. Посадова особа, яка видала наказ про відкликання із щорічної основної відпустки, повідомляє військовослужбовцеві про прийняте рішення не пізніше ніж за п`ять календарних днів до такого відкликання, якщо її тривалість не менше п`яти днів. У день прибуття військовослужбовця до місця проходження військової служби посадова особа, яка видала наказ про відкликання із відпустки, ознайомлює військовослужбовця з цим наказом.

Так, згідно п. 153 Положення №2115/2009 військовослужбовці можуть бути направлені у службові відрядження самостійно або у складі підрозділу (команди) з метою, зокрема, виконання обов`язків військової служби у складі органів Держприкордонслужби, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, забезпечення їх здійснення.

Військовослужбовці направляються у службові відрядження за рішенням їх прямих начальників - від начальника органу Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу, і вище, про що видається наказ.

Військовослужбовцям, які направляються у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження. Військовослужбовці після прибуття до місця відрядження зобов`язані в установлений строк з`явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони відряджені, повідомити свого безпосереднього начальника про прибуття і виконувати поставлені завдання (п. 154 Положення №1115/2009).

Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі (ч. 10 ст. 6 Закону № 2232-XII).

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Пунктами 1.1. та 1.2 Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2012 № 582 «Про службові відрядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України в межах України та за кордон» (далі Інструкція №582) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України (далі - орган Держприкордонслужби) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби. Орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, зобов`язаний забезпечити його коштами. Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Начальник органу Держприкордонслужби може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, а саме: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. Зазначені обмеження обумовлюються в наказі начальника органу Держприкордонслужби (п. 1.4 Інструкції №582).

За час відрядження, у тому числі й за час перебування в дорозі, за військовослужбовцем зберігається належне йому за встановленими нормами грошове забезпечення (п. 1.9 Інструкції №582).

Згідно п. 1.10 Інструкції №582 час перебування в дорозі, за який проводиться виплата добових під час службового відрядження, визначається за чинним розкладом руху залізничного, автомобільного, водного та повітряного транспорту, враховуючи час затримки відрядженого в дорозі через причини, які від нього не залежать, і час на пересадки.

Днем виїзду у відрядження вважається день відправлення літака, поїзда, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної служби відрядженого військовослужбовця, а днем прибуття з відрядження - день прибуття зазначеного транспорту до місця постійної служби.

Пунктом 2.2 Інструкції №582 визначено, що про направлення військовослужбовців у відрядження видається наказ начальника органу Держприкордонслужби із зазначенням: пункту призначення, найменування органу Держприкордонслужби або назви організації чи установи, куди відряджено військовослужбовця, строку та мети відрядження. Відповідно до завдань, визначених наказом, на військовослужбовця оформляється посвідчення про відрядження.

Орган Держприкордонслужби, що відряджає військовослужбовця, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у журналі реєстрації відряджень.

Абзацом 3 пункту 2.3 Інструкції №582 у строк відрядження враховується час перебування в дорозі.

Військовослужбовцям, направленим у службові відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 2.3 цього розділу, виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (п. 2.4 Інструкції №582).

Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної служби, що зараховуються як два дні (п. 2.5 Інструкції №582).

За п. 2.6 Інструкції №582 фактичний час перебування у відрядженні визначається за наявними відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його у пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби. Тривалість службового відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування у дорозі.

Відмітки засвідчуються: в органах Держприкордонслужби - підписом службової особи, на яку наказом (розпорядженням) начальника органу Держприкордонслужби покладено обов`язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті (п. 2.15 Інструкції №582).

Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, або місця перебування у відрядженні (п. 2.16 Інструкції №582).

Витрати на проїзд відшкодовуються за наявності підтвердних документів, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, страхових полісів тощо (п. 2.17 Інструкції №582).

За п. 2.18 Інструкції №582 витрати, понесені у зв`язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.

З урахуванням вищезазначених норм діючого законодавства вбачається, що військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі та військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби. Службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням начальника органу Державної прикордонної служби України на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби. Щодо відрядження видається відповідний Наказ керівництва та посвідчення про відрядження, зокрема в останньому робляться відмітки.

Суд констатує, що за час відрядження, у тому числі й за час перебування в дорозі, за військовослужбовцем зберігається належне йому за встановленими нормами грошове забезпечення та у строк відрядження враховується час перебування в дорозі. Термін перебування у такому відрядженні має бути належним чином оплачено та у певних випадках, відшкодовано військовослужбовцю.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 8 розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі Інструкція №558) військовослужбовцям, відрядженим (прикомандированим) до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ і організацій (далі - державні органи) із залишенням на військовій службі, органи Держприкордонслужби виплачують належне їм грошове забезпечення до дня відрядження (відкомандирування) включно з урахуванням часу, необхідного для проїзду до нового місця служби.

За п. 1 глави 3 розділу V Інструкції №558 за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників (командирів) органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1-3, 7, 8, 10-12, 14, 15 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115, із дня, що настає за днем звільнення їх від займаних посад (скорочення штатних посад), протягом двох місяців зберігається виплата грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за останньою посадою на день звільнення з посади (скорочення).

До складу грошового забезпечення включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, передбачені для виплати цією Інструкцією, з урахуванням змін у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.

Після закінчення двох місяців безперервного перебування військовослужбовців у розпорядженні виплата збереженого грошового забезпечення може здійснюватися тільки за рішенням Голови Державної прикордонної служби України.

Пунктом 5 глави 3 розділу V Інструкції №558 до двомісячного строку перебування військовослужбовців у розпорядженні не зараховуються періоди, серед іншого зазначеного, перебування у щорічній основній та додатковій оплачуваній відпустці.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова КМУ №168), на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно п. 2-1 постанови КМУ №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідач по справі наполягає, що на грошове забезпечення за 5 днів та 8 днів ОСОБА_1 саме в період з 25.08.2022 по 29.08.2022 та з 12.09.2022 по 19.09.2022 права такого не мав та перебування в дорозі не зараховується у строк перебування у розпорядженні та не супроводжується відповідними виплатами.

Суд не погоджується із позицією відповідача та зазначає, що за наданими до справи посвідчення про відрядження №873 виданого Державною прикордонною службою України (військова частина НОМЕР_2 ) у зв`язку із службовим завданням від 18.07.2022 на строк відрядження 30 днів з 27 липня 2022 року по 25 серпня 2022 року, а також талон посвідчення про відрядження, засвідчений підписом полковника, вбачаються та встановлені судом відмітки про перебування в пунктах відрядження прибув 27.07.2022 та вибув 25.08.2022, засвідчені підписами та печатками. Як із наданого позивачем посвідчення про відрядження №989 у зв`язку із службовим завданням 08.2022 на строк відрядження 30 днів з 26 серпня 2022 року по 24 вересня 2022 року, талону посвідчення про відрядження, засвідчений підписом полковника, також наявні відмітки про перебування в пунктах відрядження прибув 26.08.2022 та вибув 28.08.2022, які засвідчені підписами та печатками.

Суд зауважує, що вказаною вище Інструкцією п. 1.4 начальник вправі обмежувати транспортні витрати та інші витрати у зв`язку зокрема із проїздом до місця відрядження служби та прибуття на місце несення служби, видаючи при цьому належний Наказ. Перебування в дорозі супроводжується виплатою добових, що визначено п. 1.9 Інструкції №582, у строк відрядження враховується час перебування в дорозі, а також тривалість службового відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування у дорозі згідно п. 2.6 Інструкції №582. Відповідно під час відбування військовослужбовцем відрядження за ним зберігається право на отримання належного грошового забезпечення, в тому числі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Суд також зауважує, що з часу відкликання позивача із відпустки відповідним Наказом у зв`язку із оголошенням в країні військового стану та мобілізації, ОСОБА_1 відбував також інші відрядження, що не оспорюються в даній справі та за які позивач отримав відповідні виплати грошового забезпечення в тому числі і за постановою КМУ №168.

Відповідачем у даній справі не надано суду належних доказів тому, що перебування ОСОБА_1 в дорозі для відбуття та прибуття із службового відрядження у спірному періоді не підтверджено позивачем, наказів начальника щодо обмеження виплат за такими відрядженими не було видано.

ОСОБА_1 як військовослужбовець, був задіяний до виконання покладених на нього завдань у зв`язку із оголошеним в країні воєнним станом та відповідно рахується таким, що ніс військову службу і після 25.08.2022 (відповідно на час перебування у відрядженнях), як вказує відповідач щодо наявності обставин відсутності такого у розпорядженні. Позицію відповідача суд вважає необґрунтованою та не підтвердженою належними та достатніми доказами, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування та виплату витраченого ним часу для відбуття у відрядження та повернення з останнього, а саме 5 днів (з 25 по 29 серпня 2022 року, відповідно сюди не включено вихідні та святкові дні) та на відповідну виплату грошової допомоги за вказані 5 днів згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022, також на виплати за витрачений ним час повернення з відрядження, а саме 19 днів (з 12 по 19 вересня 2022 року, без врахування в даний період відповідно святкових та вихідних днів), та виплату грошової допомоги за вказані 13 днів згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022, а відповідач зобов`язаний виплатити та нарахувати вказаний витрачений час в дорозі відповідно до положень чинного законодавства.

У відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII, у відповідній редакції), останній відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За ст. 2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абз. 4 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ).

Суд відмічає, що наказом Міністерства внутрішніх справ від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України»(далі Інструкція №558) за п. 2 та п. 3 визначено, що «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

За п. 7 розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Згідно пп. 2 п. 9 розділу V Інструкції №558 військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» пп. 5 п. 9 розділу V Інструкції №558.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 р. № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29 жовтня 2012 р. № 618, Кабінет Міністрів України затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 (далі Постанова №413).

За вказаною Постановою №413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону); довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

Враховуючи вищезазначене та вказані обставини у справі вбачається, що за ч. 1 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що кореспондується із положеннями вказаного п. 9 розділу V Інструкції №558.

ОСОБА_1 за Наказом №1083-ОС від 04.10.2022 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, який передбачає звільнення за власним бажанням військовослужбовця, через сімейні обставини, в разі коли військовослужбовець самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років. Дані обставини звільнення узгоджуються також із вказаними вище положеннями пп. 2 п. 267 та п. 279 Положення №1115/2009.

Суд вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство відповідно передбачає припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовця за його власним бажанням через сімейні обставини або інші поважні причини, як наслідок Закон №2232-ХІІ визначає які сімейні обставини передбачають право на таке звільнення, серед яких, зокрема визначено самостійне виховання військовослужбовцем дитини (дітей) до 18 років. Також у вказаному Законі №2232-ХІІ за визначенням … «або» передбачено інші поважні причини надають право на звільнення зазначені в Постанові №413.

Позицію відповідача суд вважає необґрунтованою, оскільки позивач був звільнений у запас Наказом № 1083-ОС від 04.10.2022 за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку із самостійним вихованням військовослужбовцем дитини (дітей) до 18 років, а не через інші причини які передбачені та перелічені Постановою №143.

Щодо посилань відповідача на листи Міністерства внутрішніх справ України від 18.08.2022 № 23472/19/15-2022 та Міністерства економіки України від 25.07.2022 суд зазначає, що позиція за вказаними листами суперечить положенням Закону №2232-ХІІ та Закону №2011-ХІІ, якими визначено право на звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами та право на отримання місячного грошового забезпечення за наслідками такого звільнення, постанова КМУ №413 визначає за собою інші причини до яких можна віднести причини звільнення за сімейними обставинами, та вказані листи не є нормативно-правовими актами, який підлягають застосуванню у вирішенні спірних правовідносин.

За Інструкцією №558 грошове забезпечення це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Така виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до положень вказаного Закону №2011-ХІІ за наслідками звільнення з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ та Інструкції №558, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд вважає, що відповідачем необґрунтовано належними та достатніми доказами відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення.

Щодо заявлених позивачем вимог про неправомірне виключення зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення, скасування спірного Наказу № 1170-ОС від 28.10.2022 та зобов`язання винести новий Наказ про виключення зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення, суд вважає вказані позовні вимоги необґрунтованими враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, оскільки в даній справі спір стосується несвоєчасного та неповного проведення розрахунку при звільненні, а саме при виключенні зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення, останні не мають насідком винесення нового Наказу. Вимоги щодо неправомірності виключення зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення мають ґрунтуватись на незаконності обставин звільнення зі служби військовослужбовця, а не на обставинах не проведення із ним несвоєчасного та неповного розрахунку, Наказ №1083-ОС від 04.10.2022 про звільнення запас чинний, в судовому порядку не скасовано. Спірний Наказ №1170 від 28.10.2022 виноситься відповідачем після отримання основного Наказу про звільнення та відповідно на виконання останнього, оскільки після звільнення військовослужбовця з військової служби днем такого звільнення, в даному випадку, рахується день виключення військовослужбовця зі списку особового складу та усіх видів грошового забезпечення, що супроводжується відповідним Наказом та розрахунком. Відтак, в даній частині позову такі вимоги не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум за період з 29 жовтня 2022 року по дату здійснення повного розрахунку, суд вважає їх передчасно заявленими, оскільки остаточної дати розрахунку на момент винесення рішення у даній справі встановити не можливо, такі обставини проведення остаточного розрахунку ще не настали.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 . 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення із позивачем своєчасного розрахунку на момент виключення його зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення не нарахувавши та не виплативши ОСОБА_1 спірного грошового забезпечення за період відрядження з урахуванням додаткової винагороди за постановою КМУ №168 та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового утримання за кожний повний рік служби, така бездіяльність Державної прикордонної служби не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України та порушує право позивача на отримання йому належних розрахунків при звільненні, позивачем підтверджено бездіяльність відповідача, відповідач не спростував твердження позивача в позовній заяві належними та достатніми доказами з дотриманням норм ст. 77 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Позивач по справі звільнений від сплати судового збору за п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», інших витрат від сторін по справі до суду не заявлено, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для вирішення питання в порядку ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, м. Київ, вул. Володимирська, 26) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за 5 днів з 25 по 29 серпня 2022 року, грошового забезпечення за 8 днів з 12 по 19 вересня 2022 року із урахуванням додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, м. Київ, вул. Володимирська, 26) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ):

грошове забезпечення за 5 днів з 25 по 29 серпня 2022 року та додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відповідно;

грошове забезпечення за 8 днів з 12 по 19 вересня 2022 року та додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відповідно;

одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.