Ухвала суду № 109718444, 14.12.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 грудня 2022 року № 320/10440/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Мельник Т.М., за участю представника позивача та представників відповідача, розглянувши в м. Києві в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" з позовом до Головного Управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

28.11.2022 представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що позовна заява від 10.11.2022 подана до суду з пропущенням місячного строку після закінчення процедури адміністративного оскарження.

В підготовчому засіданні 14.12.2022 представник позивача заперечував повністю щодо задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та надав до суду письмові пояснення з даного приводу. Представник відповідача підтримав подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просив його задовольнити.

Розглянувши дане клопотання, заслухавши учасників справи, оцінивши письмові докази, суд зазначає наступне.

Підстави та порядок залишення позову без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Водночас, згідно з частинами 3 та 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, однією із підстав для залишення позовної заяви без розгляду є недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, що виявлено судом після відкриття провадження у справі (за умови неподання заяви про поновлення такого строку або відсутністю поважних причин для його поновлення).

Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України.

Так, частинами 1-3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України (в редакції після 15.12.2017) у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2018 (справа №820/1667/16) зазначив про те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 у листопаді 2022 року.

Відповідач стверджує, що у позивача було здійснено процедуру адміністративного оскарження, яка закінчилася днем отримання позивачем рішень ДПС України про розгляд скарг 23.06.2020. У зв`язку з чим, відповідач стверджує, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового Кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до ст. 102 Податкового Кодексу України строк давності щодо спорів платника податків та контролюючого органу складає 1095 днів.

Судом встановлено, що позивач не заперечує, що ним було подано скаргу на податкові повідомлення-рішення до ДПС України. Однак, товариством було одночасно оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення і до суду, тобто ще до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до п.4. розділу I Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, Порядок від 21.10.2015 № 916 (далі Порядок) не підлягають адміністративному оскарженню рішення контролюючих органів, які оскаржені платником податків у судовому порядку.

Згідно з п. 4. Розділу VIII Порядку, підставою для залишення скарги без розгляду повністю або частково у разі, якщо є оскарження платником податків рішення контролюючого органу до суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, ДПС України мало б залишити скаргу позивача без розгляду, однак у невідповідності до вимог Порядку №916 скаргу було розглянуто, що як наслідок призвело до твердження відповідача про пропущенням строків звернення до суду, адже товариством було реалізоване право на оскарження податкових повідомлень-рішень з моменту подання першої позовної заяви до суду.

Крім того, суд зазначає, що питання строків по даним податковим повідомленням рішенням було досліджено в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 по справі №320/8042/21.

При дослідженні даної постанови судом встановлено, що колегія суддів зазначила наступне: «В обґрунтування цих доводів, скаржник, посилаючись, зокрема, на постанову Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, вказує, що оскільки позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, яка закінчилась 23.06.2020 (день отримання позивачем рішення про розгляд скарг), а звернувся до суду з цим позовом 06.07.2021, то останній пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений п. 56.19. ст. 56 Податкового Кодексу України.

Проте, скаржник не врахував, що позивач реалізував право на звернення до суду під час вперше поданої позовної заяви у справі № 320/3824/20, з якою звернувся у травні 2020 року, тобто в строк, який визначається з урахуванням приписів ст. 122 КАС України, тому посилання скаржника на пропуск спеціального строку (п. 56.19. ст. 56 ПК України) звернення до суду з позовною заявою, яка подана з інших підстав, є безпідставним.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 дійшов висновку, що після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 суди повинні уникати формального підходу при застосуванні її висновків, зокрема не допускати випадків скасування судових рішень з мотивів пропуску строку звернення до суду, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час ухвалення судового рішення змінилось тлумачення Верховним Судом відповідної норми права з цього питання. Отже, підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відсутні, тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом».

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач дійшов до хибного висновку про те, що товариством пропущено місячний строк (п.56.19 ст.56 ПК України) після закінчення процедури адміністративного оскарження звернення до суду з позовною заявою.

Що стосується твердження відповідача, що у позовній заяві позивачем ніяким чином не обґрунтовується поважність причин пропуску строку на судове оскарження, суд зазначає наступне.

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог (Постанова ВП ВС від 05.12.2018 № 522/2110/15-ц). І лише якщо буде встановлено, що права особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (Постанова ВП ВС від 04.12.2018 №910/18560/16).

Отже, положення чинного законодавства та висновки Верховного Суду свідчать про те, що виконуючи принцип змагальності сторін, суд не вправі застосовувати позовну давність із власної ініціативи. З огляду на це, наводити причини пропуску позовної давності у позовній заяві чинним законодавством не передбачено.

Адміністративне судочинство ґрунтується на справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Цілком логічним у даному твердженні є принцип належного врядування, який детально описаний та підтримано у своїх рішеннях Європейським судом з прав людини, за яким: акт вважається правомірним, якщо не оспорюється; якщо акт оспорюється в суді, довести його правомірність повинен суб`єкт владних повноважень (п.77.2 ст.77 КАС України); акт, що оспорюється в суді, є протиправним, якщо суб`єктом владних повноважень не доведено, а судом не встановлено його правомірність.

З огляду на це, доводити правомірність своїх рішень та законність дій має саме відповідач.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, оцінюючи наявні у справі докази та з урахуванням позиції колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №320/8042/21, постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20, суд дійшов висновку, що клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лиска І.Г.