Рішення № 109710456, 16.03.2023, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/903/17 Провадження № 2/145/340/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

"16" березня 2023 р. смт Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Маркевич А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки предметом іпотеки та звернення стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТ БАНК") звернулося до суду із вказаною заявою.

Обґрунтовуючи подану заяву посилалося на те, що 03 вересня 2007 року між АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №VIWWGA00001618.

На забезпечення виконання зобов`язань між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 цього ж дня укладено договір іпотеки №VIWWGA00001618, відповідно до якого відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі - продажу.

Умовами договору іпотеки також передбачено, що після оформлення права власності або права користування на земельну ділянку на якій розташований Предмет іпотеки та в разі отримання земельної ділянки у власність на протязі 10 днів після отримання Іпотекодавцем Державного акту на право власності на земельну ділянку, передати земельну ділянку в іпотеку Іпотекодержателю та внести відповідні зміни до цього іпотечного договору.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - будинок загальною площею 77,70, житловою площею 60,30 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладенням АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з третіми особами.

Невиконанням відповідачами вимоги договору іпотеки щодо передачі земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки, перешкоджає належному виконанню зазначеного рішення суду, тому банк фактично позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

Просить суд:

- встановити факт порушення відповідачами положення договору іпотеки №VIWWGA00001618 від 03.09.2007 р. щодо непередачі позивачеві в іпотеку земельної ділянки. площею 0.15 га, кадастровий номер: 052455570:0003:0256 і земельної ділянки, площею 0,01 га, кадастровий номер: 052455570:02:003:0257, на яких розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1 та які перебувають у відповідачів в приватній власності;

- визнати земельну ділянку, площею 0.15 га. кадастровий номер: 052455570:02:003:0256 і земельну ділянку, площею 0.01 га, кадастровий номер: 052455570:02:003:0257, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 предметом іпотеки згідно договору іпотеки №VIWWGA00001618 від 03.09.2007 року, а також право задоволення позивачем вимог за рахунок земельної ділянки;

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIWWGA00001618 від 03.09.2007 року в розмірі 1466.22 дол. США, що за курсом 26,35 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.05.2017 року складає 38 634.90 грн., звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0.15 га, кадастровий номер: 052455570:02:003:0256 і земельну ділянку, площею 0.01 га. кадастровий номер: 052455570:02:003:0257, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки №VIWWGA00001618 від 03.09.2007 року АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем і отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням, кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» всіх передбачених законодавством України, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_3 на розгляд справи не з`явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Надав згоду на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Зі згоди представника позивача, суд відповідно до вимог ст.224 ЦПК України ухвалює заочне рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №VIWWGA00001618 від 03 вересня 2007 року відповідач ОСОБА_1 цього ж дня отримав кредит у розмірі 19 450 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 вересня 2017 р.

Однак, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2017 року у нього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 32 212,58 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між позивачем і відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цього ж дня 03 вересня 2007 року було укладено договір іпотеки №VIWWGA00001618, за яким останні передали в іпотеку нерухоме майно, а саме - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі - продажу від 24 липня 2007 року (з розстроченням платежу), посвідченого приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Вінницької області Смоляк Л.С. за реєстровим № 1862.

Цільове призначення предмета іпотеки жила нерухомість.

Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 161 600,00 грн. (пункт 35.4 договору іпотеки).

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2017 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 32 212,58 дол. США, з якої 4 434,56 дол. США - заборгованість за кредитом, 0,55 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 27 777,47 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 12.09.2011 року вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIWWGA00001618 від 03.09.2007 року в розмірі 15 727,53 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок загальною площею 77,70 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приват Банк».

Згідно з витягами із Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності належать земельна ділянка, площею 0,15 га, кадастровий номер 0524555700:02:003:0256 та земельна ділянка площею 0,01 га, кадастровий номер 0524555700:02:003:0257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Документом, що посвідчує право відповідачів зазначено цивільно-правовий договір від 24 липня 2007 року № 1871.

За змістом статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 та частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що предметом іпотеки є об`єкти нерухомого майна та об`єкти, які прирівнюються до таких цим законом, до них, зокрема, віднесено: земельні ділянки, будівлі, споруди, підприємство як майновий комплекс, житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, гаражі, об`єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому, право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна.

Об`єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов:

- майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- воно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Підстави та умови передачі в іпотеку земельної ділянки при передачі в іпотеку будівлі чи споруди визначені частинами четвертою та п`ятою статті 6 Закону України "Про іпотеку", якщо: будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), які на ній розташовані.

Це положення Закону України "Про іпотеку" узгоджується із визначеним у статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України загальним принципом, за яким визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду.

За змістом статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі статтею 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю чи споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При переході права власності на будівлю чи споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі чи споруди, якщо інше не передбачене у договорі відчуження будівлі або споруди.

При переході права власності на будівлю чи споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Аналізуючи зазначені положення норм матеріального права, Верховний Суд України у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 дійшов таких висновків: "положення статті 377 ЦК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість"; "при цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 466/1875/14-ц (провадження №61-37171 св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 (провадження № 14-47цс20) не встановлено правових підстав для відступу від наведених висновків.

Згідно з підпунктом "г" пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частину могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених, відповідно, відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року №997-У і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах. встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року № 1702-УІ.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року викладено такі правові висновки про тлумачення статей 5 та 6 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально визначену річ, що визначена в договорі;

- існують такі окремі об`єкти цивільних прав, як земельна ділянка і об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці. Унаслідок цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки;

- частина п`ята та шоста статті 6 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулювали правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій вже були розташовані будівлі чи об`єкт незавершеного будівництва на момент укладення договору іпотеки. У такому разі предметом іпотеки були і будівлі (споруди) чи об`єкт незавершеного будівництва;

- учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об`єкти відсутні.

При розгляді справи суд встановив, що житловий будинок, загальною площею 77,70 кв.м., який відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк" та земельна ділянка, площею 0,01 га. кадастровий номер 052455570:02:003:0256, і земельна ділянка, площею 0,01 га, кадастровий номер 052455570:02:003:0257, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент укладення договору іпотеки спірні земельні ділянки перебували у власності відповідачів.

Пунктом 8 договору іпотеки, укладеного 03 вересня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено, що іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, яке є предметом цього договору.

Таким чином, за змістом положень договору сторони визначили предметом іпотеки не тільки домоволодіння, а і земельні ділянки, на яких воно розташоване.

Такі положення договору узгоджуються з вимогами статей 1,5 та 6 Закону України "Про іпотеку" та не суперечать змісту поняття "домоволодіння".

Так, відповідно до пункту 1.1 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року № 95, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, домоволодіння - це житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.

У договорі іпотеки (пункт 35.3) надано характеристику (здійснено опис) предмета іпотеки - домоволодіння, яке належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (з розстроченням платежу). Зазначено, що на земельній ділянці розташований житловий будинок літ."А", сіни "а", ганок, сараї, погріб, вбиральня, навіс та ін.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 січня 2016 року № 52080796 цільове призначення земельної ділянки, площею 0,15 га., 052455570:02:003:0256, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що земельна ділянка, площею 0.15 га. кадастровий номер: 052455570:02:003:0256 і земельна ділянка, площею 0.01 га, кадастровий номер: 052455570:02:003:0257, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки згідно договору іпотеки №VIWWGA00001618 від 03.09.2007 року.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0.15 га, кадастровий номер: 052455570:02:003:0256 і земельну ділянку, площею 0.01 га. кадастровий номер: 052455570:02:003:0257, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом укладеним між сторонами договором іпотеки передбачено, що після оформлення права власності або права користування на земельну ділянку на якій розташований предмет іпотеки та в разі отримання земельної ділянки у власність на протязі 10 днів після отримання Іпотекодавцем Державного акту на право власності на земельну ділянку, останній зобов`язався передати земельну ділянку в іпотеку Іпотекодержателю та внести відповідні зміни до цього іпотечного договору.

Відповідно до наданої довідкової інформації з територіального відділу земельних ресурсів земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки перебуває у власності відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так чином суд встановив, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили умови договору іпотеки №VIWWGA00001618 від 03.09.2007 р.

Для цього встановлення такого факту окремо, суд вважає недоцільним, оскільки така вимога не є способом захисту, встановленим ЦК України у даному спорі.

Суд враховує, що згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до Закону від 15.03.2022 №2120-IX Верховна Рада доповнила розд.VI «Прикінцеві положення» Закону «Про іпотеку» п.5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки),

статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), стст.41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього закону».

Враховуючи, що на момент ухвалення рішення суду воєнний стан в Україні триває, виконання судового рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає зупиненню на період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд стягує з відповідачів в рівних частках на користь позивача судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 526-530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки предметом іпотеки та звернення стягнення, задовольнити частково.

Визнати земельну ділянку, площею 0.15 га. кадастровий номер: 052455570:02:003:0256 та земельну ділянку, площею 0.01 га, кадастровий номер: 052455570:02:003:0257, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 предметом іпотеки згідно договору іпотеки №VIWWGA00001618 від 03.09.2007 року.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIWWGA00001618 від 03.09.2007 року в розмірі 1466.22 дол. США, що за курсом 26,35 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.05.2017 року складає 38 634.90 грн., звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0.15 га, кадастровий номер: 052455570:02:003:0256 та земельну ділянку, площею 0.01 га. кадастровий номер: 052455570:02:003:0257, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки №VIWWGA00001618 від 03.09.2007 року АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" шляхом укладання від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем і отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням, кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановляюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» всіх передбачених законодавством України, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТ БАНК" судові витрати по сплаті судового збору в рівних частках з кожного в сумі по 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень.

Зупинити виконання рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

В іншій частині позову, відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 березня 2023 року.

Суддя Копилова Л. В.