Рішення № 109693877, 14.03.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/19044/21

н/п 2/953/844/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря Кривенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «Укрсиббанк» про визнаннячастково недійснимправочину, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідача, АТ «Укрсиббанк», в якому просить визнати недійсним додаток №1 та графік платежів по договору про надання споживчого кредиту № 96292753000 від 24.03.2020року укладений між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» в частині встановлення щомісячної комісії за управління кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 24.03.2020року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 96292753000 Згідно з кредитним договором ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13963, 04 грн. на строк до 24.03.2022р., зі сплатою комісії за управління кредитом 2,5% від суми кредиту. Позивач вважає такі умови договору такими, які порушують норми чинного законодавства, зокрема ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки є несправедливими та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків.

Відповідач - АТ «Укрсиббанк » у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував зазначаючи, що комісія яка передбачена умовами укладеного договору відповідає вимогам ст.ст. 47,49,59 ЗУ «Про банк і банківську діяльність». Крім того, перелік несправедливих умов передбачений ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» , однак у позові позивач не посилається на жодний пункт передбачений зазначеною частиною та взагалі не обґрунтовує в чому полягає несправедливість.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитомвитрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Також за положенням ст. 47 ЗУ «Про банк і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (даліПравила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

За ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладання договору) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.4, ч.5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Судом встановлено, що 24 березня 2020р. між позивачем та відповідачем укладений договір про надання споживчого кредиту №96292753000 , згідно якого Банк надав кредит в розмірі 13 963,04грн., із строком повернення до 24.03.2022р.

Частиною 2 ст.9 «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту).

На виконання наведених вимог закону Банк перед укладанням договору надав позивачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у вигляді паспорту споживчого кредитування, що підтверджується самим паспортом та підписом в ньому позивача.

Згідно із п.3.12 Договору, позичальник сплачує Банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатків до договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору, встановлені, зокрема, наступні комісії Банку під час виконання Договору: щомісячна комісія за управління кредитом, в розмірі 2,5% від суми кредиту

Графіком платежів, що є складовою Додатку № 1 до Договору встановлена щомісячна сума повернення кредиту, сплата одноразової комісії та комісії за управління кредитом, в розмірі 2,5% від суми кредиту, що складає 314,17 грн. щомісяця.

Позивач звертаючись із даним позовом у суд зазначав про несправедливість умов щодо визначення комісії в сумі 314,17 грн. (2,5% від суми кредиту), що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків. При цьому посилався на правові позиція ВС викладені у постановах №766/8096/20 від 07.04.2021р. та №524/5152/15 від 09.12.2019р.

Відповідно до ст.ст. 2, 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність » банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги;

банківськийкредит -будь-якезобов`язаннябанку надатипевну сумугрошей,будь-якагарантія,будь-якезобов`язанняпридбати правовимоги боргу,будь-якепродовження строкупогашення боргу,яке наданов обмінна зобов`язанняборжника щодоповернення заборгованоїсуми,а такожна зобов`язанняна сплатупроцентів таінших зборівз такоїсуми.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Судом встановлено, що загальна сума наданого кредиту становить 13 963,04грн., згідно графіку платежів відсотки за користування в даному випадку становлять 0 грн., а комісія за весь час користування кредитними коштами становить 7540,08 грн., що в даному випадку не свідчить про несправедливість умов договору та дисбалансу договірних прав та обов`язків .

За правовою позицією ВС викладену постанові №766/8096/20 від 07.04.2021р. встановлено, що сума отриманого кредиту та сума комісії банку фактично однакова, більш того комісія перевищує передбачені відсотки, що і визнано несправедливими умовами.

В даному випадку проценти взагалі не передбачені графіком. Сума комісії по відношенню до наданого кредиту складає 54 % .

Банківський кредит увідповідності довимог законупередбачає нетільки надання коштів вкредит заумови їхповернення,а іотримання оплати іншихзборів з суми кредиту, зокремакомісію, розмірякої банкмає правовизначати самостійно.

Правова позиція ВС викладена у постанові №524/5152/15 від 09.12.2019р. стосується договору кредиту, який укладений до набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування» та іншої редакції ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням викладеного, доказів несправедливості встановлення щомісячної комісії за управління кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту, суду не надано, внаслідок чого підстави для визнання вказаної умови договору недійсної, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13,77-81, 89, 106, 110, 159, 263, 265 ЦПК України, суд ,-

вирішив :

В задоволеніпозовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )до Акціонерноготовариства «Укрсиббанк»(ЄДРПОУ09807750,м.Київвул.Андріївська б.2/12)про визнаннячастково недійснимправочину відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення набираєзаконної сили,після закінченнястроку дляподання апеляційноїскарги.

Повний текст виготовлений 17.03.2023р.

Суддя Бородіна Н.М.