Рішення № 10966772, 25.08.2010, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-537

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Хоминець М.М.

секретарів Іванів К.В., Павликівської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач 02.03.2010 р. звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення коштів. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07.09.2009 р. о 16 год. 10 хв. по вул. Хіміків в м. Івано-Франківську сталася ДТП за участю автомобілів «Рено Кенго» н.з. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, та «Субару Форестер» н.з. НОМЕР_3, що належить позивачу. Під час вчинення ДТП автомобілем «Рено Кенго» керував відповідач ОСОБА_2, який у порушення вимог п.14.6 ПДР України перед початком обгону не переконавшись, що автомобіль «Субару Форестер» під керуванням позивача, що рухався попереду, розпочав маневр повороту ліворуч, допустив зіткнення з цим автомобілем, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Тисменицького районного суду від 15.10.2009 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Оскільки між власником «Рено Кенго» ОСОБА_3 та відповідачем ЗАТ «ПРОСТО-страхування» 09.07.2009 р. укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач після ДТП звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Однак, відповідач відмовився виплатити йому страхове відшкодування, мотивуючи тим, що поліс першого типу є чинним при умові, що автомобілем керує будь-яка особа на законних підставах, а оскільки ОСОБА_2 надав доручення на право керування автомобілем «Рено Кенго» від 07.09.2009 р., яке було зареєстроване в Єдиному реєстрі довіреностей 07.09.2009 р. о 17 год. 35 хв., тобто після вчинення ДТП, він керував автомобілем не на законних підставах. Вважає відмову страхової компанії неправомірною, оскільки під час вчинення ДТП 07.09.2009 р. в автомобілі «Рено Кенго», яким керував ОСОБА_2, перебував власник вказаного транспортного засобу ОСОБА_3, що відповідно до вимог п.2.1 ПДР України дає підстави стверджувати той факт, що ОСОБА_2 керував автомобілем на законних підставах. Оскільки внаслідок ДТП позивачу спричинено збитків на суму 33864,22 грн., просив стягнути з відповідача страхової компанії згідно ст.9.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 25500 грн. страхового відшкодування та 1200 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав внаслідок відмови у виплаті відшкодування, втраті звичайного ритму життя, так як йому доведось відшукувати додаткові кошти для проведення ремонту автомобіля, перебуванні у стані постійного психологічного дискомфорту. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 решту суми збитків, а саме 8364,22 грн. Просив пропорційно стягнути з обох відповідачів витрати по сплаті судового збору та порівну витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача АТ «ПРОСТО-страхування» у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що страхова компанія правомірно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки поліс першого типу є чинним при умові, що автомобілем керує будь-яка особа на законних підставах, а оскільки ОСОБА_2 надав доручення на право керування автомобілем «Рено Кенго» від 07.09.2009 р., яке було зареєстроване в Єдиному реєстрі довіреностей 07.09.2009 р. о 17 год. 35 хв., тобто після вчинення ДТП, він керував автомобілем не на законних підставах. Обставина, що власник «Рено Кенго» ОСОБА_3 не був присутній у автомобілі, коли сталася ДТП, підтверджується матеріалами справи про адмінправопорушення щодо ОСОБА_2, у якій власник автомобіля взагалі ніде не фігурує. Просив у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлену до нього позовну вимогу про стягнення 8364,22 грн. на відшкодування матеріальної шкоди визнав і пояснив, що він 07.09.2009 р. о 16 год. 10 хв., керуючи вантажним бусом «Рено Кенго», у салоні якого на пасажирському сидінні знаходився власник автомобіля ОСОБА_3, порушив правила обгону і допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем, який отримав механічні пошкодження. Проти задоволення позову не заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-1950/2009 р., суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що 07.09.2009 р. о 16 год. 10 хв. по вул. Хіміків в м. Івано-Франківську відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Рено Кенго» н.з. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, порушив вимоги п.14.6 ПДР України та допустив зіткнення з автомобілем «Субару Форестер» н.з. НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_1 Внаслідок зіткнення автомобіль останнього отримав механічні пошкодження. Постановою судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2009 р. відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.8). Вартість матеріального збитку, спричиненого позивачу в результаті вказаної ДТП, складає 33864,22 грн. згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 10.09.2009 р. (а.с.12-17).

Встановлено, що між власником «Рено Кенго» ОСОБА_3 та відповідачем ЗАТ «ПРОСТО-страхування», правонаступником якого є АТ «ПРОСТО-страхування», 09.07.2009 р. укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів першого типу (а.с.6), що згідно п.15.1 ст.15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Після ДТП позивач звернувся до відповідача страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, у задоволенні якої відмовлено (а.с.7).

Твердження представника страхової компанії про те, що відповідач ОСОБА_2 під час вчинення ДТП керував транспортним засобом ОСОБА_3 не на законних підставах, оскільки доручення на право керування автомобілем на його імя було зареєстроване в Єдиному реєстрі довіреностей 07.09.2009 р. о 17 год. 35 хв., тобто після вчинення ДТП, спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: поясненням самого ОСОБА_2, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили ту обставину, що під час вчинення ДТП у автомобілі «Рено Кенго» знаходився власник автомобіля ОСОБА_3; матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 3-1950 за 2009 р., оглянутої в судовому засіданні, якою підтверджується лише факт притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.14.6 ПДР України. Оскільки встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 були дотримані вимоги п.2.1 ПДР України, так як він керував транспортним засобом, у якому перебував його власник, суд вважає доведеною обставину щодо законності експлуатації відповідачем забезпеченого транспортного засобу.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про підставність заявлених позивачем вимог. З відповідача страхової компанії відповідно до вимог п.9.2 ст.9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід стягнути у користь позивача 25500 грн. страхового відшкодування; решту суми збитків, а саме 8364,22 грн., згідно вимог п.22.3 ст.22 вказаного Закону, що передбачає сплату особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, різниці між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2

Крім того, встановлено, що внаслідок відмови страхової компанії у виплаті позивачу страхового відшкодування останньому спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у звязку з протиправною поведінкою щодо нього, втраті звичного ритму життя у звязку з необхідністю відшукувати додаткові кошти для проведення відновлювального ремонту автомобіля. Відшкодування моральної шкоди у таких випадках передбачено п.22.3 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у 1200 грн. відповідає вимогам вказаної норми Закону. Тому з відповідача страхової компанії слід стягнути у користь позивача 1200 грн. на відшкодування моральної шкоди.

З відповідачів також слід стягнути у користь позивача понесені останнім судові витрати, а саме: із страхової компанії 323,50 грн., що складаються з 255 грн. сплаченого судового збору за вимогу майнового характеру, 8,50 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; з відповідача ОСОБА_2 143,64 грн. (83,64 сплаченого судового збору, 60 грн. витрат на ІТЗ).

На підставі наведеного, відповідно до вимог ст.ст. 23, 979, 988 ЦК України, ст.ст. 9, 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10), р/р 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 300335, код 24745673, у користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. страхового відшкодування, 1200 (одну тисячу двіста) грн. на відшкодування моральної шкоди, 323 (триста двадцять три) грн. 50 коп. судових витрат, а всього 27023 (двадцять сім тисяч двадцять три) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 8364 (вісім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 22 коп. завданих збитків та 143 (сто сорок три) грн. 64 коп. судових витрат, а всього 8507 (вісім тисяч пятсот сім) грн. 86 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець