Ухвала суду № 109662498, 20.03.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/10352/21

(1-кп/199/67/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

колегії суддів:

головуючий - суддя ОСОБА_1

- судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретар - ОСОБА_4

прокурор - ОСОБА_5

потерпіла - ОСОБА_6

представник потерпілої - ОСОБА_7

обвинувачені - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро об`єднане кримінальне провадження № 12021040000000901 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п.11,12 ч. 2 ст. 115 КК України, та кримінальне провадження №12021041630000484 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст.15, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст.309 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, п.п. 11,12 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст. 309 КК України,

В с т а н о в и в:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Клопотання прокурора підтримала потерпіла та її представник.

Обвинувачені, захисники заперечували проти клопотання прокурора, звернулися до суд із власним клопотанням, яке у підсумку свідчить про зміну запобіжного заходу на інший будь-який, непов`язаний з триманням під вартою, проти чого заперечували прокурор, потерпіла та її представник.

Вирішуючи заявлені клопотання суд враховує наступне.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, колегія суддів приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

Оцінюючи ризик того, що кожний з обвинувачених може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд зазначає наступне.

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.

В розумінні Кримінального кодексу України інкримінований обвинуваченим злочин, передбачений ст. 115 КК України, є особливо тяжким.

Щодо суспільної небезпеки, суд приходить до висновку, що такий злочин має дуже високий ступінь суспільної небезпеки.

За даним кримінальним провадженням суд враховує, що у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , стала наявність обґрунтованої підозри у можливої причетності кожного з них до скоєння особливо тяжкого умисного злочину проти життя особи, а підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність обвинувального акта, відповідно до якого, кожен з них, продовжує обвинувачуватися у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство людини, вчинене на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, за що законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Також, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого обвинуваченим обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати, що такі ризики існують.

Суд вважає, що обвинувачені з огляду на викладене, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у разі визнання останніх винуватими у кримінальних правопорушеннях, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду, скоювати інші злочини.

При цьому також, суд враховує рішення ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, який зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачені, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених особ. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинувачених.

Обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, та у контексті даного кримінального провадження є ймовірність того, що обвинувачені можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім зазначеного, на теперішній час, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених, суд враховує обсяг пред`явленого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення, приймає до уваги репутацію обвинувачених.

Так ОСОБА_9 , відповідно до анкетних даних з обвинувального акту, судимий за скоєння умисного корисливого особливо тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та за ч. 1 ст. 393 КК України - втеча особи з місця позбавлення волі або з-під варти, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув`язненні, не працює, розлучений.

Відносно ОСОБА_10 на розгляді у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто за умисне вбивство.

З огляду на викладене суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров`я обвинувачених, відомості про їх соціальні зв`язки, репутацію обвинувачених, їх майновий стан, вважає, що вказані відомості про особу кожного з обвинувачених в сукупності із обсягом пред`явленого кожному з них обвинувачення та встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тому клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Таким чином, судом встановлені підстави, які передбачені КПК України, рішеннями ЄСПЛ та Конвенцією з прав людини, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та ризик його ухилення від суду.

Суд погоджується з посиланням сторони захисту про наявність відносно кожного з обвинувачених позитивних даних які характеризують їх особу, але тем неменше на даний період часу у суду відсутні дані, які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід забезпечить належної поведінки обвинувачених.

З огляду на викладене клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на 60 днів підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою кожному з обвинувачених, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та ОСОБА_8 повідомлені про підозру у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Керуючись ст.ст.176-178,183,199, 331,350,369,371,372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожному з них, строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України, - до 18 травня 2023 року включно.

Копію ухвали для виконання направити керівнику Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України.

Відмовити стороні захисту у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на інший будь-який запобіжний захід, непов`язаний з триманням під вартою.

Відповідно до п. 1-1 ч.2 ст. 395 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Судді:

___ ОСОБА_2 ____ ОСОБА_1 __ ОСОБА_3