Рішення № 109655581, 20.03.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/319/23

20 березня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листами №3884-4068/О-02/8-1900/22 від 25.11.2022 та №4163-4368/О-02/8-1900/22 від 23.12.2022 щодо не зарахування до страхового стажу позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 12 квітня 1993 року по 30 березня 1999 року в спільному українсько-польсько-німецькому підприємстві «Глобал Косметик» ЛТД;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу період роботи з 12 квітня 1993 року по 30 березня 1999 року в спільному українсько-польсько-німецькому підприємстві «Глобал Косметик» ЛТД.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, при призначенні пенсії позивачці не було враховано період роботи з 12.04.1993 по 30.03.1999 в СП «Глобал Косметик» ЛТД. Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з приводу не зарахування до стажу вказаного періоду та проханням його зарахувати. Проте, відповідач своїм листом від 25.11.2022 за реєстраційним номером 3884-4068/0-02/8-1900/22 та повторно від 23.12.2022 за реєстраційним номером 4163-4368/0-02/8-190022 відмовив позивачці в зарахуванні вказаного періоду до стажу у зв`язку з тим, що в трудовій книжці відсутній номер наказу про прийняття на роботу.

З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, вважає його протиправним, тому звернулась із даним позовом в суд.

Ухвалою суду від 03.02.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

22.02.2023, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачу виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", страховий стаж становить 26 років 07 місяців 13 днів (враховано по 28.02.2018).

Відповідач вказує, що відповідно до пункту 2.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу. Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідач вказує, що при обчисленні страхового стажу позивача період роботи з 31.03.1999 по 31.12.2003 враховано до стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , період після 01.01.2004 враховано до стажу позивача згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до сплачених страхових внесків.

Водночас, відповідачем при обчисленні страхового стажу позивача не враховано період роботи в СП «Глобал- Косметик» ЛТД з 12.04.1993 по 30.03.1999, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_1 відсутній номер наказу про прийняття її на роботу.

Відповідач зазначає, що оскільки позивачем до територіальних органів Пенсійного фонду не надано документів, виданих за місцем роботи або архівними установами про період роботи в СП «Глобал-Косметик» ЛТД з 12.04.1993 по 30.03.1999, то у зарахуванні вказаного періоду роботи до її страхового стажу відмовлено (арк. справи 26-34).

Суд зазначає, що розгляд даної судової справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування в основній щорічної відпустки головуючої судді у даній справі, в порядку черговості.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами визнається той факт, що позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що після призначення пенсії за віком, позивач, 11.11.2022, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії зі збільшенням страхового стажу, зарахувавши період роботи з 12 квітня 1993 року по 07 липня 2004 року в СП «Глобал Косметик» ЛТД (пункт 3-6 трудової книжки) (арк. справи 12).

Листом від 25.11.2022 №3884-4068/О-02/8/-1900/22, відповідач повідомив, що позивачу виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», страховий стаж становить 26 років 07 місяців 13 днів (враховано по 28.02.2018).

Відповідач вказав, що при обчисленні страхового стажу позивачу не враховано період роботи в СП «Глобал Косметик» ЛТД з 12.04.1993 по 30.03.1999, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_1 відсутній номер наказу про прийняття на роботу. Зазначив що період роботи з 31.03.1999 по 31.12.2003 враховано до стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , а період після 01.01.2004, - враховано до стажу згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до сплачених страхових внесків.

Також відповідач вказав, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 12.04.1993 по 30.03.1999, рекомендується надати уточнюючу довідку (арк. справи 13).

Надалі позивач звернулась до відповідача ще з однією заявою від 09.12.2022, у якій вказала, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. А щодо уточнюючої довідки, про якій вказано відповідачем у листі на попередню її заяву, - повідомила, що нею до заяви про перерахунок пенсії надавалась копія архівної довідки від 15.10.2022 №299, згідно якої документи СП «Глобал-Косметик» на зберігання в РКП «Трудовий архів» не передані (копію довідки повторно додала), а тому вказала, що з незалежних від неї підстав, вона не може надати уточнюючі довідки по вказаному періоду роботи (арк. справи 14).

Листом від 23.12.2022 №4163-4368/О-02/8-1900/22, відповідач повторно повідомив позивачу інформацію щодо її стажу, яку вказав у попередньому листі та не зарахував до стажу період роботи в СП «Глобал Косметик» ЛТД з 12.04.1993 по 30.03.1999, з підстав відсутності у трудовій книжці серії НОМЕР_1 номеру наказу про прийняття на роботу (арк. справи 15).

Позивач вважає, що не зарахування спірних періодів до загального страхового стажу порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) Про пенсійне забезпечення та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач в період з 12.04.1993 по 30.03.1999, працювала в СП «Глобал Косметик» ЛТД на посаді робочої цеху (Запис №3 та №4 трудової книжки) (арк. справи 16-17).

При дослідженні запису №3 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 про прийняття позивача на роботу в СП «Глобал Косметик» ЛТД, судом встановлено, що в ньому не зазначено номер наказу про прийняття на роботу, а зазначено лише його дату, а саме: «Н від 12.04.93р.», що слугувало підставою для відмови відповідачем у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду з 12.04.1993 по 30.03.1999.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу другого пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимога щодо заповнення запису про звільнення прямо передбачена пунктом 2.4 Інструкції № 58. Разом з тим, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, відсутність запису про наказ про прийняття на роботу, не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за визначений спірний період.

На думку суду, в спірному випадку записи трудової книжки позивача містять повні і точні відомості (без виправлень), які дають підстави зарахувати період роботи позивача з 12.04.1993 по 30.03.1999 в СП «Глобал Косметик» ЛТД на посаді робочої цеху до трудового стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення пункт 3 частини першої статті 245 КАС України, за змістом якого у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому суд задовольняє спосіб поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи позивача з 12.04.1993 по 30.03.1999 в СП «Глобал Косметик» ЛТД на посаді робочої цеху.

Саме такий спосіб, на переконання суду, не суперечить законодавству і забезпечить ефективний захист порушеного права позивача.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Також, суд враховує, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн згідно квитанції від 31.01.2023, а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 12.04.1993 по 30.03.1999 в СП «Глобал Косметик» ЛТД.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Українці в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 12.04.1993 по 30.03.1999 в СП «Глобал Косметик» ЛТД.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМірінович У.А.