Ухвала суду № 109655566, 07.03.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

Справа № 500/4737/22

07 березня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою суду від 30.12.2022 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою від 20.01.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 06.02.2023. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

Ухвалою суду від 13.02.2023 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 23.02.2023 о 10:00 год.

17.02.2023 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

В судовому засіданні 23.02.2023 розгляд справи відкладено на 07.03.2023 о 11:30 год. та зобов`язано представника відповідача надати додаткові докази по справі.

08.03.2023 від представника відповідача на поштову адресу суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропущеним строком звернення до суду.

В свою чергу, представник позивача надіслала на електронну адресу суду заперечення на дане клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 07.03.2023, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження. Сторони в судовому засіданні не заперечили щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.06.2017 року Тернопільським відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження за №54211921, відповідно до якого солідарно стягувались з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Тернопільське регіональне управління» заборгованість за кредитним договором №311/207-Ф від 28.04.2007 року в сумі 208 701,13 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 1 667 313, 32 грн, а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді 1700 грн судового збору. Дане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа від 22 лютого 2011 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом, повторно видавався 10 травня 2017 року.

04.05.2020 року між ТОВ «ГАЛИЦЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» код ЄДРПОУ 40656091 та ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 укладено Договір від (луплення прав вимоги №04/05/20 (далі - Договір). Відповідно до якого ТОВ «ГАЛИЦЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» відступає право вимоги до божника за Кредитним договором, внаслідок чого ОСОБА_3 одержала право вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

12.11.2020 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у Справі №2-38/11 замінено сторони виконавчого провадження, а саме замінено стягувана із ПАТ «КБ «Надра» в особі Відділення ПАТ «КБ «Надра» Тернопільське регіональне управління на його правонаступника ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні №54211921 від 29.06.2017р. за виконавчими листами, виданими Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області № 2-38/11- від 10.05.2017 року.

21.10.2020 року винесена постанова про стягнення виконавчого збору на підставі виконавчого листа № 2-38/11 виданий 10.05.2017 року.

06.09.2022 року ОСОБА_3 звернулась до головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шмиглик В.В. із заявою про повернення виконавчого листа, у зв`язку з повним погашенням боргу ОСОБА_1

07.09.2022 Постановою про виправлення помилки №54211921державний виконавець вніс зміни: «до постанови про стягнення виконавчого збору від 07.09.2022 року» та змінив обчислення виконавчого, збору у розмірі 20 870, 11 $. Вказавши, що дані зміни вносяться при примусовому виконанні виконавчого Листа №2-38/11 від 10.05.2017 року.

17.11.2022 Постановою про виправлення помилки№54211921, державний виконавець вніс зміни: «до постанови про виправлення помилки, виправили дату постанови про стягнення з 07.09.2022 року на 21.10.2020», вказавши, що дані зміни вносяться при примусовому виконанні виконавчого Листа №2-38/11 від 10.05.2017 року.

Разом з тим, постанова про стягнення виконавчого збору була виведена в окреме провадження, а виконавче провадження ВП№54211921 від 29.06.2017 було закінчене 07.09.2022 року. Тобто державний виконавець, вносив зміни на основі та в порядку вже закінченого виконавчого провадження.

Відповідно до вище викладеного позивач вважає, що державний виконавець, незаконно та не обґрунтовано виніс постанову про виправлення помилки у процесуальному документі №54211921 від 07.09.2022 року та постанову про виправлення помилки від 17.11.2022 року №54211921, які призводить до значного збільшення суми стягнення виконавчого збору у гривневому еквіваленті. Тому представник позивача звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У частині першій статті 5 вказаного Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Початок перебігу строку звернення до суду визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо формально послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано до суду в межах строку звернення до адмiнiстративного суду, встановленого цим Кодексом або iншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Разом із тим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За правилами частини другої статті 287 вказаного Кодексу позовну заяву може бути подано до суду, зокрема: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поряд з цим, у відповідності до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами частини п`ятої цієї статті визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів

Судом встановлено, що позивач про існування оскаржуваних постанов позивач дізнався 15.12.2022 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Проте такі твердження не відповідають дійсності.

На розгляді в Тернопільському окружному адміністративному суді перебувала справа №500/3386/22 за позовом ОСОБА_1 (тобто позивача і у даний справі) до Відділу. В ході розгляду даної справи представником Відділу подавалися наступні процесуальні документи. Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від 24.10.2022 №24096. Додатком №1.4. до Відзиву була копія постанови про виправлення помилки у процесуальному документі №54211921 від 07.09.2022 на 1 аркуші. Згідно квитанції AT «Укрпошта» даний відзив був надісланий позивачу 24.10.2022. Згідно сервісу від стеження поштових відправлень AT «Укрпошта» Відзив із додатками був вручений отримувачу ОСОБА_1 27.10.2022. Отже, саме в цей день позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови від 07.09.2022 та відповідно строк оскарження даної постанови закінчився 06.11.2022.

Додаткові пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 від 18.11.2022 № 25091, які оскільки в судовому процесі ОСОБА_1 представляв адвокат Сампара Н.М були надіслані на її адресу. (Згідно ч.І ст.60 КАС України Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки). Додатком 1 до додаткових пояснень була копія постанови від 17.11.2022 про виправлення помилки в процесуальному документі на 1 аркуші. Додаткові пояснення були надіслані представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Сампарі Н.М. 18.11.2022, що підтверджується квитанцією AT «Укрпошта». Згідно сервісу відстеження поштових відправлень AT «Укрпошта» додаткові пояснення були отриманні представником позивача 23.11.2022. Отже, саме в цей день позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови від 17.11.2022 та відповідно строк оскарження даної постанови закінчився 03.12.2022.

Також додатковим доказом отримання позивачем копій оскаржуваних постанов раніше 15.12.2022 є рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/3386/22 від 01.12.2022 (посилання на текст рішення ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.Ua/Review/l07654293), де суд відкидаючи аргументи позивача зазначив наступне: Суд зазначає, що не надає оцінки правомірності винесеної державним виконавцем даної постанови про стягнення виконавчого збору від 21.10.2020 та постановам про виправлення помилки до неї, оскільки вони не є предметом скарження у даній справі, а тому твердження позивача про неправомірність виконавчого документа та фіктивність постанов про виправлення помилки не приймається судом до уваги.

Крім того суд зауважує, що право державного виконавця виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова визначене ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження.

Таким чином, позивач ще під час розгляду справи №500/3386/22 заявляв про фіктивність оскаржуваних постанов. Оскільки розгляд справи 500/3386/22 закінчився 01.12.2022 винесення судового рішення, то відповідно про оскаржувані постанови від 07.09.2022 та 17.11.2022 позивачу було відомо до 01.12.2022 і строк на звернення до суду із позовом про їх скасування також пропущений.

Отже, позивачу було відомо про наявність оскаржуваних постанов до 15.12.2022 дати знайомства з матеріалами виконавчого провадження і тому дана дата не може застосовуватися для поновлення йому строку на оскарження.

Аналогічну правовий висновок зробив Верховний суд у Постанові від 31.01.2023 по справі №420/7598/22, де зазначив суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження й отримання копії оскаржуваної постанови в травні 2022 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до п. 8. ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що дана позовна заява подана з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а тому підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 240, 241, 243 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов від 07.09.2022 року та від 17.11.2022 залишити без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) (місцезнаходження/місце проживання: вул. Київська, 3-А,м. Тернопіль,46016 код ЄДРПОУ/РНОКПП 34905338).

СуддяПодлісна І.М.