Рішення № 109644965, 07.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 Справа № 914/2809/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК Транс», м.Одеса,

до відповідача: Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове», с.Лугове, Золочівського району,

про: стягнення штрафних санкцій.

Суддя І. Б. Козак

Секретар с/з Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: Терземан Д.В.-представник.

Від відповідача: Ориник А.Р. представник.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК Транс» до Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 09.11.2022 залишено позов без руху для усунення недоліків. 29.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.01.2022. Ухвалою суду від 31.01.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 21.02.2023. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 07.03.2023 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.08.2022 у справі №914/4028/21 стягнуто з відповідача на користь позивача 1000000,81 грн основного боргу за договором №ТЕО-42 від 03.07.2020. Штрафні санкції в межах справи №914/4028/21 не заявлялися. За порушення умов договору №ТЕО-42 від 03.07.2020 позивач нарахував відповідачу 477 793, 68 грн, з яких: 212 122,24 грн - інфляційне збільшення, 240 109,78 грн - пеня та 25 561,66 грн - 3% річних.

Попередній розрахунок судових витрат:

-7 166,91 грн сума сплаченого судового збору,

- 50000,00 грн витрати на правову допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 07.03.2023 з`явився, позовні вимоги заперечив повністю. 20.12.2022 подав відзив (вх.№26259/22 від 20.12.2022), заперечення на відповідь на відзив (вх.№27098/22 від 29.12.2022). зазначив, що на виконання рішення суду від 08.08.2022 у справі №914/4028/21 Агрофірма сплатила всю суму боргу добровільно без залучення виконавчої служби і до моменту набрання рішенням законної сили. Крім того, звернув увагу суду на те, що позивач у розрахунку штрафних санкцій неправильно визначив дату виникнення заборгованості, що безпосередньо пливає на правильність розрахунку. Просив зменшити розмір пені до 90% від нарахованих. Просив закрити провадження щодо стягнення штрафних санкцій у зв`язку з відсутністю предмета спору; відмовити у задоволенні позовних вимог; відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 50000,00 грн витрат на правову допомогу; у випадку визнання обгрунтованими позовних вимог зменшити до 90% суму нарахованої пені.

У відповіді на відзив (вх.№26613/22 від 23.12.2022) позивач заперечив проти аргументів відповідача:

1 щодо дати виникнення штрафних нарахувань, то дата, яку визначає відповідач як початок прострочення (08.08.2022) є датою рішення суду від 08.08.2022 у справі №4028/21, а не датою порушення відповідачем свого обовязку з оплати одержаних послуг. При визначенні дати просточення застосовуються положення укладеного між сторонами спору договору (п.3.4, п.4.10 Договору);

2 - щодо розміру пені, то відповідачем не підтверджено жодними доказами критичний фінансовий стан Агрофірми, а лише зазначено про припущення такого;

3 щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідач не подав свого контррозрахунку, не зазначив, які саме помилки допустив позивач;

4 щодо зменшення суми штрафних санкцій до 90%, то звернув увагу суду на прохання відповідача, які по своій суті, взаємовиключають одна одну (закрити провадження щодо стягнення штрафних санкцій у зв`язку з відсутністю предмета спору; відмовити у задоволенні позовних вимог; відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 50000,00 грн витрат на правову допомогу; у випадку визнання обгрунтованими позовних вимог зменшити до 90% суму нарахованої пені);

5 - наявність форс-мажорних обставин (війських дій) безпосередньо стосується такох і підприємства позивача, а не лише відповідача;

6 - витрати на правову допомогу заявлені позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку. Остаточна сума витрат буде надана у строк та порядку встановленому ч.8 ст.129 ГПК України.

Обставини справи.

Між позивачем та відповідачем укладено Договір №ТЕО-42, відповідно до пункту 1.1 «Експедитор» приймає на себе обов`язки надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення перевезень вантажів по території України, країн СНД та інших держав, а «Клієнт» зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах даного Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що перелік послуг, що надаються за цим Договором, вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно із цим договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу, ціну та загальну вартість послуг Сторони погоджують в додаткових угодах до даного Договору.

Відповідно до цього, 20.08.2021 Сторонами укладено Додаткову угоду №34 (далі Додаткова угода) до Договору, в якій погоджується, що Експедитор зобов`язується від імені та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажів Клієнта залізничним транспортом відповідно до заявки Клієнта, а саме: Станція відправлення: Ожидів-Олесько Львівської залізниці (351109), Станція призначення: Чорноморськ-порт-експорт Одеської залізниці(402103), Назва вантажу: пшениця, партія вантажу (+/-5%): 6 000,000 тон/88 вагонів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.08.2022 року у справі №914/4028/21 (суддя Горецька З.В.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК Транс» заборгованість у сумі 1 000 000,81 грн.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору поставки.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цим положенням повністю кореспондується частина 1 статті 188 Господарського кодексу України, якою також встановлено, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.08.2022 року у справі №914/4028/21 (суддя Горецька З.В.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК Транс» заборгованість у сумі 1 000 000,81 грн. Штрафні санкції позивачем не заявлялися до стягнення з відповідача в межах справи №914/4028/21.

За порушення умов договору №ТЕО-42 від 03.07.2020 в частині вчасних розрахунків за надані транспортно-експедиційні послуги позивач нарахував відповідачу 477 793, 68 грн, з яких: 212 122,24 грн - інфляційне збільшення, 240 109,78 грн - пеня та 25 561,66 грн - 3% річних.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 25479,00 грн 3% річних, 212122,06 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»: за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши перерахунок суми пені, заявленої до стягнення, суд встановив, що позивач неправомірно вийшов за межі 6-місячного строку нарахування пені, відтак правомірною до стягнення є 93260,28 грн пені. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.

У відзиві на позов (вх.№26259/22 від 20.12.2022) відповідач просив, серед іншого, закрити провадження в цій справі, оскільки Приватне підприємство «Агрофірма «Лугове» сплатило повністю суму основного боргу за рішенням суду від 08.08.2022 року у справі №914/4028/21. Однак, суд звертає увагу представника відповідача на те, що предметом спору у справі №914/2809/22 є стягнення не суми основного боргу, а нарахованих штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат. Тому відсутні підстави для закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України і в задоволенні заяви відповідача в цій частині суд відмовляє.

Щодо зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені до 90%, то суд звертає увагу Агрофірми на таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен, зокрема, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Суд враховує заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив (вх.№26613/22 від 23.12.2022) щодо відсутності підстав для зменшення суми пені та звертає увагу відповідача а те, що спірні відносини між сторонами щодо надання послуг виникли ще задовго до введення воєнного стану в країні; виконання відповідачем свого договірного зобов`язання в частині оплати вартості одержаних послуг після винесення рішення суду від 08.08.2022 року у справі №914/4028/21 без відкриття виконавчого провадження (добровільно) попри скрутне фінансове становище, як зазначає підприємство, не є обставиною для зменшення суми пені, а було обов`язком Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове», зафіксованим у згаданому вище рішенні суду.

Доказів скрутного фінансового становище підприємства сторона відповідача на подала (наприклад, відсутній фінансовий звіт підприємства за 2022 рік, витяг з банківских рахунків про рух коштів та ін.).

Крім того, суд звертає увагу відповідача на часткове стягнення суми пені.

Підсумовуючи все наведене вище, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені до 90%.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Доказів понесення витрат на правову допомогу (договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт, рахунки на оплату послуг) в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Лугове» (80631, Львівська область, Бродівський район, село Лугове, ЄДРПОУ 35263487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (65009, місто Одеса, вулиця Теніста, 2А, ЄДРПОУ 42678269) 25479,00 грн 3% річних, 212122,06 грн інфляційних втрат, 93260,28 грн пені, 4962,92грн понесених витрат на сплату судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2023.

Суддя Козак І.Б.