Рішення № 109638060, 14.03.2023, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14.03.2023

м. Одеса

Справа № 522/15794/22

Провадження № 2/522/595/23

Приморський районний суд м. Одеси у складі

головуючого-судді - Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

18.11.2022 до суду надійшла позовна заява АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 .

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.03.2018 у розмірі 60 549,26 грн.

08.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Позивач просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи за останнім відомим місцем її реєстрації в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України.

На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Позов обґрунтовано тим, що 22.03.2018 ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 35000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Отримавши кредитні кошти, не виконував зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2022 становить 60 549,26 грн.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

22.03.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якого, остання отримала кредит у розмірі 35000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом, з пільговим періодом до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі), з пільговою відсотковою ставкою 0,00001%.

В Анкеті-заяві від 22.03.2018 зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.

Відповідно до розрахунку банку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.03.2018, станом на 01.02.2022 складає 60 549,26 грн. :

- 56 666,15 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом;

- 3 883,11 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Висновки суду.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З анкети-заяви від 22.03.2018 вбачається, що кредитний договір між сторонами укладений в електронній формі.

Кредит відповідачеві надано шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Факт отримання кредитних коштів позичальником підтверджується.

Спору щодо укладення договору, отримання позичальником коштів немає, а суд погоджується, що зобов`язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню.

Банк надав анкету-заяву, підписану відповідачем та розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Отже, банк підтвердив виконання зі своєї сторони зобов`язання щодо надання кредиту. Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором, що підтверджує факт користування грошовими коштами отриманих на умовах укладеного кредитного договору. Натомість відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, позовні вимоги АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг № б/н від 22.03.2018 станом на 01.02.2022 у розмірі 56 666,15 грн. суд вважає обґрунтованими.

Що стосується стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання, а фактично відсотків по кредиту в розмірі 3 883,11 грн., то за змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві, яка підписана позичальником, процентна ставка не зазначена, а долучені до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank та тарифи обслуговування кредитних карт monobank, в яких передбачені умови кредитування таких карток, відповідачем не підписані.

Таким чином, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та ці Умов і правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, а також те, що на момент підписання анкети заяви діяли умови кредитування саме ті, які надав суду позивач.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такі висновки відповідають правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням цього та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, наразі, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ «Універсал Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже, доводи позивача про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання (відсотків розрахованих Банком за передбаченою у тарифі обслуговування кредитних карт monobank процентною ставкою) є безпідставними, оскільки у підписаній позичальником анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, а тарифи обслуговування кредитних карт, на який посилається Банк, як на підставу застосування ним конкретного розміру процентної ставки, відповідачем не підписаний, що унеможливлює застосування Банком договірних відсотків за процентною ставкою, яка зазначена у цих тарифах обслуговування кредитних карт monobank.

За таких обставин, вимоги банку про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання є необгрунтованими і суд відмовляє у їх задоволенні.

Зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до ст. 144 ЦПК України судові витрати в сумі 2321,90 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76-95, 259, 263- 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором б/н від 22.03.2018 у розмірі 56 666,15 гривень.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 2 321,90 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 17.03.2023.

Суддя Ярема Х.С.