Рішення № 109638041, 02.02.2023, Приморський районний суд м. Одеси

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023

м. Одеса

Справа № 522/25739/21

Провадження № 2-др/522/35/23

Приморський районний суду м. Одеси у складі головуючого судді Ярема Х.С., при секретарі судового засідання Кніш Д.А., розглянув в судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.

ВСТАНОВИВ:

1.Рішенням суду від 05.07.2022 задоволено позов ОСОБА_1 . Розірвано договір між ТОВ «Добробут ЛТД» та ОСОБА_1 , стягнуто з ТОВ «Добробуд ЛТД» кошти в розмірі 163 680 гривень.

2.13.09.2022 від представника позивача - адвоката Чумаченка С.О. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат - витрат позивача на правову допомогу в розмірі 16 000 грн.

3.Сторони в судове засідання не з`явилися, викликані.

4.Заява про зменшення судових витрат від відповідача не надходила.

5.Заява вмотивована тим, що інтереси позивача представляв адвокат Чумаченко С.О. на підставі Договору про надання правової допомоги. Сума фіксованого гонорару, яка сплачена клієнтом, за надану правничу допомогу складає 16 000 грн. Докази надання правової допомоги надані разом з позовом.

6.Згідно з п.3 ч.1, ч.3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

7.Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

8.Перевіривши матеріали справи, доводи сторони щодо стягнення судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

9.Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

10.Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

11.У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, на яку ж і покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат.

12.Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

13.У такому випадку суд, керуючись частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

14.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

15.До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

16.Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1)має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2)з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

17. У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначено, що: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

18.Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

19.Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

20.При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

21.Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

22.У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи […]».

23.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 зазначено, що: "Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

24.Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

25.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

26.Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

27.Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

28.Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

29.Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

30.У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».

31.У даній справі рішенням суду від 05.07.2022 задоволено позов ОСОБА_1 повністю.

32.В позовній заяві адвокат - Чумаченко С. просив стягнути витрати на правову допомогу 16 000 грн. та надав одразу докази їх понесення позивачем (договір та касовий ордер).

33.Так позивач просить стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн., які є фіксованою сумою вартості послуг (винагороди) за Договором № 1-0112/21 про надання правової допомоги, укладеного 01.12.2021 між адвокатом Чумаченком С.О. (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) (п. 3.1 Договору).

34.Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1-0112/21 від 01.12.2021 ОСОБА_1 оплатила 16 000 грн. за Договором.

35.Відповідно до п.1.1 Договору виконавець зобов`язується надавати Замовнику юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а саме: консультації, складання позовної заяви про розірвання договору та стягнення коштів, направлення її до суду, представництво інтересів Замовника в Приморському районному суді м. Одеси по справі, складання заяв/клопотань по справі Замовника.

36.Суд бере до уваги те, що представництво інтересів позивача в суді у цій справі здійснювалося не лише адвокатом Чумаченком С. О., а й іншими двома адвокатами - Кокарєв А.П. (ордер на підставі договру про надання правової допомоги від 14.02.2022) та адвокатом Ніц А.С. (ордер на підставі договру про надання правової допомоги б/н від 11.08.2022 та від 21.02.2022).

37.Тобто, позивач отримувала правову допомогу від трьох різних адвокатів, з якими окремо укладала (як вбачається з ордерів) договори про правовову допомогу, а з адвокатом Ніц А.С. (очевидно два договори).

38.Отже, надання юридичних послуг, передбачених п. 1.1 Договору, укладеного між позивачем та безпосередньо адвокатом Чумаченком С.О., в частині представництва інтересів Замовника в Приморському районному суді м. Одеси, окрім складення та подання позову, не здійснювалося адвокатом Чумаченко С.О.

39.Співставляючи критерії складності даної справи, характер та обсяг виконаної Чумаченком С.О. роботи з роміром гонорару 16 000 грн., враховуючи, що адвокат безпосередньо не приймав участі у справі, позивач користувалась правовою допомогою ще двої інших адвокатів, суд ввжає, що розмір гонорару невідповідає критеріям, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України.

40.Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд -.

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД» (ЄДРПОУ 32146472) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 17.03.2023.

Суддя Ярема Х.С.