Рішення № 109625763, 27.02.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9452/22

(2/199/802/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищевказаним позовом.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу відповідний строку для усунення недоліків її позову.

28 грудня 2022 року на виконання вищевказаної ухвали суду про залишення позову без руху позивачем подано позовну заяву в уточненій редакції, в обґрунтування своїх позовних вимоги за якою позивач послалась на те, що 19 травня 2016 року приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. вчинено виконавчий напис №4144, яким запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 26 грудня 2006 року в загальному розмірі 27465 гривень, а також плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 1700 гривень. Позивач вважає оспорюваний нею вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, через спірність розміру заборгованості, зокрема, через неотримання вимоги про сплату боргу, не здійснення нотаріусом перевірки факту безспірності заборгованості, оскільки заборгованість за вищевказаним кредитним договором була стягнута раніше рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року та повністю погашена позивачем в рамках виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення суду ще до вчинення виконавчого напису. За наведених підстав позивач просила суд задовольнити її позов, поклавши на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням позивачем недоліків її позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24 квітня 2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду по суті цивільної справи №200/1299/15-ц (провадження №2/200/1389/15) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26 грудня 2006 року станом на 30 листопада 2014 року в сумі 17058,18 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом 7283,04 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом 7036,66 гривень; заборгованість по комісії за користування кредитом 1450,00 гривень; штраф (фіксована частина) 500,00 гривень; штраф (процентна складова) 788,49 гривень, витрати по справі, сплачений судовий збір в розмірі 243,60 гривень, а всього 17301,78 гривень. Вказане рішення суду набрало законної сили 08 червня 2015 року та у відповідності до ст.82 ч.5 ЦПК України має преюдиційне значення для розгляду даної цивільної справи. Копія означеного рішення суду наявна в матеріалах справи.

02 лютого 2016 року державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС ДМУЮ було відкрито виконавче провадження №50021179 з примусового виконання виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №200/1299/15-ц, виданого 28 серпня 2015 року на вищевказане рішення того ж суду про стягнення з ОСОБА_1 , як боржника, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», як стягувача, кредитної заборгованості в розмірі 17301,78 гривень. Викладене підтверджується копією постанови державного виконавця.

18 лютого 2016 року виконавче провадження №50021179 відповідною постановою державного виконавця було закінчено у зв`язку із виконанням у повному обсязі, тобто сплаті боржником ОСОБА_1 стягуваного з нею за рішенням суду боргу за кредитним договором б/н від 26 грудня 2006 року в повному обсязі. Викладені обставини підтверджуються копією відповідної постанови державного виконавця, а також копією заяви боржника.

Разом з тим, 19 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за заявою відповідача, як кредитодавця, вчинено виконавчий напис за реєстровим №4144, яким запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 26 грудня 2006 року в загальному розмірі 27465 гривень, з яких: 7283,04 гривень заборгованість за тілом кредиту, 18774,1 гривень заборгованість за відсотками, 100 гривень пеня та комісія, 1307,86 гривень штраф. Крім того, спірним виконавчим написом нотаріуса вирішено стягнути з позивача 1700 гривень плати за вчинення такого виконавчого напису. У виконавчому написі зазначено, що заборгованість стягується за період з 26 грудня 2006 року по 29 лютого 2016 року. Викладене підтверджується копією спірного виконавчого напису.

Також судом встановлено, що 21 травня 2018 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області своєю постановою за заявою відповідача по справі було відкрито виконавче провадження №56410345 з примусового виконання оспорюваного позивачем в рамках даної цивільної справи виконавчого напису нотаріуса, а 25 квітня 2019 року державним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Викладені обставини підтверджуються копією постанови державного виконавця та копією листа відповідного територіального органу ДВС.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок, в редакції, чинній на час вчинення спірного виконавчого напису), Переліком документів, за якими стягнення документів провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік, в редакції, чинній на час вчинення спірного виконавчого напису).

Так, відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України, ст.34 Закону України «Про нотаріат», п.1 Глави 12 Розділу І Порядку нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису, який є різновидом нотаріальної дії, на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст.87 ч.1 Закону України «Про нотаріат», п.2 Глави 12 Розділу І, пп.1.1, 1.4 п.1, пп.2.1 п.2, пп.5.1, 5.2 п.5, пп.6.2 п.6 Глави 16 Розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси на підставі заяв стягувачів (їх уповноважених представників) вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Підпунктом 2.3 п.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Підпунктом 2.2 п.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку визначено, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нормою ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Аналогічні положення містить п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку.

Відповідно до пп.3.4 п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Нормою ст.87 ч.2 Закону України «Про нотаріат» та аналогічним положенням пп.1.2 п.1, пп.3.2 п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Згідно пп.3.5 п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Нормою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

За змістом норм ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.34, 50 Закону України «Про нотаріат» кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Нотаріальна дія, різновидом якої є вчинення виконавчого напису, або відмова у її вчиненні, оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, ґрунтуючи своє рішення на наступному.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Також на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Разом з тим, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

При цьому наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису. Спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, може вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої ст.42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчать про існування спору про право, проте не змінюють правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.

Відтак, підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що належними підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і необґрунтованість/неправомірність вимог до боржника. Останнє, як вже вказувалось вище, має на увазі: відсутність безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, що встановлюється на підставі будь-яких фактичних обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості; сплив на момент звернення стягувача до нотаріуса і вчинення виконавчого напису строку давності за вимогою стягувача, перебіг якого (строку) починається з дня виникнення у стягувача відповідного права вимоги до боржника. Виконавчий напис має видаватись в межах такого строку давності, загальна тривалість якого становить три роки.

Наведений вище правовий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 березня 2019 року по справі №137/1666/16-ц, від 15 січня 2020 року по справі №305/2082/14-ц, від 23 червня 2020 року по справі №645/1979/15-ц, правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 29 січня 2019 року по справі №910/13233/17, від 13 лютого 2019 року по справі №644/2122/17, від 06 березня 2019 року по справі №330/1510/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №300/470/17, від 14 березня 2019 року по справі №201/13708/16-ц, від 25 березня 2019 року по справі №629/3881/16-ц, від 27 березня 2019 року по справі №361/9307/14, від 01 квітня 2020 року по справі №236/2511/17.

Стосовно спірних правовідносин сторін по даній цивільній справі, то судом в ході розгляду справи встановлено, що за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса запропоновано стягнути з позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 26 грудня 2006 року за період з 26 грудня 2006 року по 29 лютого 2016 року в загальному розмірі 27465 гривень, з яких: 7283,04 гривень заборгованість за тілом кредиту, 18774,1 гривень заборгованість за відсотками, 100 гривень пеня та комісія, 1307,86 гривень штраф. Разом з тим, в ході розгляду справи судом також встановлено, що до дати вчинення спірного виконавчого напису питання стягнення з позивача на користь відповідача кредитної заборгованості за тим же кредитним договором було предметом розгляду Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі №200/1299/15-ц (провадження №2/200/1389/15), за наслідками розгляду якої вказаним судом 24 квітня 2015 року ухвалено рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості станом на 30 листопада 2014 року в сумі 17058,18 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом 7283,04 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом 7036,66 гривень; заборгованість по комісії за користування кредитом 1450,00 гривень; штраф (фіксована частина) 500,00 гривень; штраф (процентна складова) 788,49 гривень. І означене рішення суду було виконано в рамках виконавчого провадження №50021179 в повному обсязі, внаслідок чого таке виконавче провадження ще 18 лютого 2016 року було закінчено відповідною постановою державного виконавця, тобто за три місяці до вчинення спірного виконавчого напису. В той же час, спірний виконавчий напис, з огляду на зазначений в ньому період заборгованості та її складові, передбачає стягнення з позивача кредитної заборгованості, яка вже на той час фактично була погашена повністю в частині тіла кредиту, а щодо інших складових щонайменше частково з огляду на період стягнення. Відтак, викладене свідчить про беззаперечну спірність стягуваної за спірним виконавчим написом кредитної заборгованості, що є цілком самодостатньою підставою для задоволення позовних вимог та визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, суд не приймає до уваги інші наведені позивачем в його позові твердження та посилання в якості підстав для задоволення позову, оскільки останні не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду із позовом судовий збір в розмірі 992,4 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 18, 525, 610, 611, 629, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.34, 49, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.1, 2 Глави 12 Розділу І, пп.1.1, 1.4 п.1, пп.2.1, 2.2, 2.3 п.2, п.3, пп.5.1, 5.2 п.5, пп.6.2 п.6 Глави 16 Розділу ІІ Порядку, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 240, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д), треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (адреса місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Центральна, 6, офіс 9), Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м.Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (ЄДРПОУ 44703621; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд.56), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 19 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за реєстровим №4144, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість, що виникла за кредитним договором б/н від 26 грудня 2006 року за період з 26 грудня 2006 року по 29 лютого 2016 року в загальному розмірі 27465 гривень, а також плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 1700 гривень.

В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений останнім судовий збір в загальному розмірі 992,4 гривень.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко