Рішення № 109623122, 10.03.2023, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/293/23

Справа № 279/6468/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2023 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Коваленко В.П., секретаря Зубкової І.М. , розглянувши цивільну справу № 279/6468/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український харчовий Альянс" , про визнання договору оренди земельної ділянки неукладеним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просить визнати неукладеним договір оренди від 16.06.2004 року земельної ділянки плошею 2,88 га (кадастровий номер 1822386600:07:000:0021) , яка знаходиться на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області (за межами населеного пункту) цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва укладений ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" та скасувати номер запису про право ( в державному реєстрі прав) №36641172 від 17.07.2014 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був власником зазначеної земельної ділянки. Після його смерті спадщину прийняв ОСОБА_3 , але не оформивши спадкових прав , помер. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла позивач. Лише в липні 2022 року їй стало відомо, що згідно договору від 16.06.2014 земельна ділянка передана в оренду відповідачу, хоча на той час він був мертвий.

Ухвалою від 28 грудня 2022 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзиву чи заперечень на даний позов суду не надано.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2.8800 га , що має кадастровий номер 1822386600:07:000:0021, що розташована на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області та належала спадкодавцю ОСОБА_2 спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_3 , котрий прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі державного акта на право на земельну ділянку , серії ЖТ №028635, виданого 24 вересня 2004 року Коростенською районною державною адміністрацією згідно з розпорядженням голови Коростенської районної державної адміністрації від 06 липня 2004 року за №209 (а.с 8).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. За правилами ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з договору оренди землі (а.с.11) від 16 червня 2014 року між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ " Український Харчовий Альянс" було укладено договір оренди землі, щодо об`єкта оренди, земельної ділянки площею 2.8800 га , що має кадастровий номер 1822386600:07:000:0021, що розташована на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області .

Договір укладено на 15 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. (п.3.1 Договору) .

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що ставитьпід сумнівсуд можливістьукладення вказаногодоговору звідповідачем в 2014 році.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 16 вересня 2020 року в справі №291/131/17 (провадження №61-18847 св19) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За правилами частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Статтями 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,

які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи наведене, спірний договір оренди землі від 16 червня 2014 року не є таким , що укладався.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

У пункті 71 постанови від 23 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний висновок, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем,

треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

З огляду на наведені правові норми заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання догоовру неукладеним не підлягають до задоволення.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.265-268 ЦПК України, ст.ст.202, 698 ЦК України , суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:

36641172 від 17 липня 2014 року щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки 1822386600:07:000:0021, яка знаходиться на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за суб`єктом: товариство з обмеженою відповідальністю «Український Харчовий Альянс» - Орендар, код ЄДРПОУ юридичної особи - 38204026.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів після отримання копії рішення.

Суддя В.П. Коваленко