Ухвала суду № 109605047, 15.03.2023, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 705/3380/20

Провадження № 2/690/73/23

УХВАЛА

про відмову в задоволенні відводу

та застосування заходу процесуального примусу

15 березня 2023 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі головуючого судді Линдюка В.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до комунального підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ватутінського міського суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до комунального підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3» за змістом якого позивачі просять:

-визнати протиправними ненадання запитуваної інформації на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20.02.2020 року КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3»;

-зобов`язати КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20.02.2020 року та надати вичерпну відповідь на запитувану інформацію;

-стягнути з КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позивачем ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 14.03.2023 року подано заяву про відвід головуючому в справі судді ЛиндюкуВ.С., яка мотивована її упевненістю, що присутність судді ЛиндюкаВ.С. у Ватутінському міському суді Черкаської області призвела до повного морального розкладання всього колективу суду, оскільки він є основним пособником такої поведінки працівників апарату даного суду, так як саме за його перебування в суді там розпочалась повна аморальщина, доказом чого є фотокартки працівників суду І. Пересунько, які розміщені під час робочого часу в соцмережі Фейсбук, та підтримка зухвалої поведінки колеги з боку заступника керівника апарату суду О. Вечірко та секретарки судді В.Линдюка В. Руденко. За вказаних обставин ОСОБА_1 не вбачає можливості сподіватись на справедливість та законність розгляду її справи даним судом.

Відповідно до змісту ч.ч. 2, 5, 7, 8 ст. 40 ЦПК України в разі, якщо на час подання заяви про відвід судді поза межами судового засідання у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється невідкладно в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, суддею, який розглядає справу, про що виноситься ухвала.

Згідно ч.ч. 13, 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд заяви про відвід здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Вивчивши доводи позивача ОСОБА_1 , які вказано в заяві про відвід судді, суд вважає, що такий відвід є необґрунтованим та, як наслідок, не підлягає задоволенню.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 36 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для відводу судді, серед яких наявність інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України).

Згідно змісту ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Однак доводи ОСОБА_1 щодо обставин, які викликають у неї сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Линдюка В.С. мають штучний та надуманий характер, оскільки докази, якими вони мотивовані, умисно вишукувались нею ще 02.02.2023 року, про що свідчать долучені до заяви про відвід скріншоти особистих фото ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розміщені ними на власних персональних сторінках у соціальній мережі «Facebook».

Крім того, долучені ОСОБА_1 до заяви про відвід скріншоти фотографій з робочого місця (І. Пересунько) та з відпочинку (О. Вечірко-Воронкової) з їх персональних сторінок у соціальній мережі «Facebook», не можуть свідчити про аморальність цих осіб, у загальноприйнятому розумінні моралі, яке вочевидь є відмінним від розуміння ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між призначенням ОСОБА_5 на посаду судді Ватутінського міського суду Черкаської області та морального розкладання працівників апарату даного суду є вкрай безглуздими та абсурдними, щонайменше за відсутності належних доказів останнього.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) повинне встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, урахуванням особистих переконань і поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення.

У висновку № 3 (2002) КРЄС для Комітету міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.

З огляду на вказане, оскільки вказані ОСОБА_1 у заяві про відвід судді обставини, що викликають у неї сумніви в неупередженості або об`єктивності судді Линдюка В.С. під час розгляду справи № 705/3380/20, позбавлені ознак достовірності, суд вважає, що даний відвід є необґрунтованим, та, як наслідок, не підлягає задоволенню.

Загалом суд вважає, що заявлення ОСОБА_1 заяви про відвід судді, з огляду на її зміст, свідчить про зловживання нею процесуальними правами, з метою перешкодити розгляду справи № 705/3380/20 та вкотре за надуманих підстав створити передумови для передачі її на розгляд іншого складу суду, в тому числі до іншого суду Черкаської області, оскільки до Ватутінського міського суду Черкаської області вказана справа вже перебувала в провадженні семи інших судів Черкаської області, зокрема: Уманського міськрайонного суду, Христинівського районного суду, Монастирищенського районного суду, Жашківського районного суду, Маньківського районного суду, Тальнівського районного суду, Катеринопільського районного суду, та незважаючи на її малозначність, що визначено імперативними нормами п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, її розгляд не завершено, що зумовлено виключно процесуальною поведінкою позивачів, що свідчить про їх фактичну незацікавленість у вирішенні спору по суті, та вирішенні судом питання щодо поновлення їх порушених у 2020 році прав як споживачів, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту п. 11 ч. 3 ст. 2, п. 5 ч. 5 ст. 12, ч.ч. 1, 4 ст. 44 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства. Зловживання процесуальними правами не допустиме, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання цьому учасниками судового процесу.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя й об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки в ст. 6 Конвенції закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді й до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом. При цьому не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними й допустимими доказами.

Водночас за змістом п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу, що спрямоване на перешкоджання розгляду справи.

З огляду на вказане, суд вважає, що 14.03.2023 року ОСОБА_1 заявлено завідомо безпідставний відвід судді, який спрямований на перешкоджання розгляду справи № 705/3380/20 суддею Ватутінського міського суду Черкаської області Линдюком В.С., як наслідок, вказані дії позивача не лише не відповідають завданням, а суперечать засадам цивільного судочинства, та розцінюються судом як зловживання процесуальними правами, що зумовлює необхідність застосування судом заходів процесуального примусу, підстави та порядок застосування яких передбачено ст. 143 ЦПК України, а їх види ст.144 ЦПК України, шляхом постановлення відповідної ухвали.

Обґрунтування ОСОБА_1 заяви про відвід судді з використанням наведених нею висловлювань щодо судді та працівників апарату суду виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви, оскільки цей Суд застосовуючи підпункт «а» п. 3 ст.35 Конвенції оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо ця заява є зловживанням правом на її подачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 14.03.2019 року в справі № 9901/34/19.

При цьому, суд враховує, що відмова в задоволенні відводу судді, який визнано завідомо безпідставним, що має наслідком застосування заходів процесуального примусу, не суперечить ч. 3 ст. 44 ЦПК України, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 39 ЦПК України заява про відвід залишається без розгляду виключно, якщо її заявлено повторно з підстав, розглянутих раніше, натомість норми ч. 3 ст. 44 ЦПК України вказують на право, а не обов`язок, суду залишити без розгляду або повернути заяву, подання якої з урахуванням обставин справи визнається зловживанням процесуальними правами.

Згідно змісту п. 5 ч. 1 ст. 144, п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд в якості самостійного заходу процесуального примусу, застосування якого не потребує застосуванням в минулому до особи інших заходів такого характеру, може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи, штрафу в сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, учинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

При цьому, відповідно до практики Верховного Суду вирішення питання щодо розміру штрафу процесуальний закон покладає на суд (суддю, колегію суддів), який на власний розсуд оцінює дії (бездіяльність) учасника процесу та за своїм внутрішнім переконанням визначає відповідний розмір штрафу, що не потребує додаткового обґрунтування. З огляду на вказане, вбачається, що апеляційному перегляду може підлягати сам факт застосування судом до учасника справи заходу процесуального примусу у виді штрафу, а не його розмір.

Відповідно до ч. 5 ст. 148 ЦПК України, абз. 2 ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 36, 39, 40, 44, 143, 144, 148, 247, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Ватутінського міського суду Черкаської області Линдюка В.С. від участі в розгляді цивільної справи № 705/3380/20.

Застосувати відносно ОСОБА_1 захід процесуального примусу у виді штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) штраф у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн., що відповідає 1 (одному) прожитковому мінімуму для працездатних осіб на час постановлення даної ухвали.

Копії даної ухвали направити ОСОБА_1 та до Державної судової адміністрації України, в порядку визначеному ст.ст. 148, 431 ЦПК України, для звернення до виконання.

Строк пред`явлення даної ухвали суду в частині застосування заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу до виконання становить 3(три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Ухвала суду в частині відмови в задоволенні заяви про відвід набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду в частині застосування заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала в частині застосування заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу суду в частині застосування заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, що не перешкоджає розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Линдюк В.С.